Анотація до роботи:

Семенець О. О. Лінгвістична синергетика ідіолекту Євгена Маланюка. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – НАН України. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ, 2005.

Дисертацію присвячено встановленню синергетичних закономірностей формування ідіостилю письменника. Інтегративна методологія дослідження будується на основі синтезу ідей синергетики, традиційної лінгвістики (в її межах – фоностилістики, лексичної семантики, функціональної граматики, семантичного синтаксису), а також філософії мови, модальної логіки, лінгвосеміотики. Розкриваються системотворчі функції алетичної, епістемічної, аксіологічної, деонтичної, емотивної модальностей ментальної сфери Є. Маланюка в процесі розвитку його мистецького ідіолекту. З позицій синергетики модальностей проаналізовано зв’язки сфери інтенсіоналів і царини референтів поетичного тексту, іконічну природу мовно-естетичної зображальності. Розглянуто механізми дії структур пам’яті мовних одиниць як лінгвопоетичного концепту, чинника наростання змістової складності українського поетичного тексту.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й принципово нове розв’язання наукової проблеми розбудови методологічної бази дослідження поетичного тексту як складної відкритої нелінійної нерівноважної системи у зв’язку із зовнішніми та внутрішніми чинниками системотворення, у динаміці відношень з іншими типами дискурсу в загальній системі ідіолекту письменника, а також вироблення практичної методики системного аналізу художнього тексту в руслі цієї дослідної моделі. Досягнення мети дисертаційного дослідження дає можливість зробити такі висновки.

1. Природна людська мова і поетичний текст як потенційний максимум її реалізації з погляду синергетики є складною відкритою нелінійною нерівноважною системою, яка, підлягаючи дії універсальних закономірностей формування складних систем, яскраво виявляє при цьому специфіку законів самоорганізації. Теорія самоорганізації відкриває в складній нерівноважній системі поетичної мови її принципову гетерогенність, поєднання підсистем другого, третього та інших порядків, з чим пов’язана внутрішня різноманітність системи, її гнучкість і динамічність, а отже й історизм системних утворень.

2. Осягненню онтологічної цілісності творчої спадщини митця слугує гносеологічна цілісність системної моделі поетичного ідіолекту. Логічна категорія модальності в ролі базового концепту системного уявлення дозволяє розкрити внутрішню складність поетичної творчості, її суперечливість і водночас цілісність.

Модальності мислення й почування є вихідним, основоположним чинником у формуванні картини світу людини, вони визначають когнітивну базу творчої діяльності – екстралінгвальне ціле, яке неминуче відтворюється в системі ідіолекту письменника. Аналіз текстових маніфестацій категорії модальності, її вияву в тексті як продукті духовної діяльності людини дає змогу встановити зв’язки екстра- та інтралінгвальних системотворчих чинників, на поєднання яких орієнтована сама людська мова своєю знаковою сутністю.

3. Множинності шляхів розвитку, складному характеру взаємодії зовнішнього впливу на мовну систему та внутрішніх механізмів її саморегулювання найбільшою мірою відповідає детерміністично-стохастичний опис мовних явищ. Імовірнісна природа причинності виступає основою явища стилю, який постає на ґрунті самої можливості вибору одиниць з ряду синонімічних або варіантних.

У складній нелінійній дискурсивній системі детерміністичність і випадковість перебувають у відношеннях взаємного доповнення. Стохастичний вибір альтернатив подальшої еволюції відбувається в межах певного, детермінованого поля можливостей: картина світу автора визначає стохастичні її відображення в мовних творах; моделювання можливих світів має місце в межах цілісної авторської концепції художнього твору; актуально нескінченні інтерпретації потенційно закладені в завершеному творі словесного мистецтва. Отже, цілісність і поліваріантність тексту виявляють новий, синергетичний аспект Гумбольдтової опозиції “процес – результат”.

4. Концептуальна і мовна моделі світу Євгена Маланюка виявляються організованими навколо домінанти – змістового комплексу “рідна земля, її свобода і державність, боротьба за визволення Батьківщини”. Образ України в його поезії формує сталий тип фазової траєкторії, підмножину, на якій зосереджуються всі розв’язання системи, тобто стійку структуру-атрактор. Творчість Є. Маланюка – взірець витриманої на високому естетичному рівні соціально ангажованої літератури – розкриває особливу роль деонтичної модальності мислення в концептуальній моделі світу письменника. Акцентована деонтично-модальна сфера репрезентує констеляцію домінант, яким належить атрактивна роль у процесі взаємодії модальностей та в організації засобів мовної виразності.

5. Епістемічний оператор Я знаю в поезії Євгена Маланюка – засіб актуалізації значущості інформації в процесі творення мистецької дійсності. Щаблі функціонування епістемічного оператора, визначені відповідно до ступеня вияву персуазивної ознаки, змістової глибини й дієвості знання, експлікують процесуальність структури поля епістемічної модальності, а з урахуванням текстового вияву взаємодії модальностей слугують фундаментом для аналізу синкретичної природи процесів мислення й мовно-естетичного спілкування.

Гранично щире поетичне висловлення є необхідно істинним у суб’єктивному мистецькому світі, об’єктивно існуючи при цьому в модусі можливого, представляючи один з уявних світів. Можливий світ, поряд з іншими модально-логічними індексальними характеристиками, виступає одним з аргументів функцій істинності. Гармонійність, злагодженість компонентів побудованого інтенсіонального поетичного світу є важливим чинником естетичного впливу мистецького твору.

6. Функціонально-семантичне поле засобів безпосереднього вираження деонтично-модальної семантики в поетичному ідіолекті Є. Маланюка виявляє парадигматичні зв’язки мовних засобів вираження волюнтативного змісту, а синтагматичний вимір текстового континууму експлікує синфункціональну дію експресивних мовних засобів, їх конвергентну спрямованість на вираження єдиного поетичного змісту.

Акцентування локусів резонансної взаємодії мовно-естетичної й деонтично-модальної семантики має у своєму підґрунті чітку просторово-часову архітектуру, ізоморфізм рівневої організації поетичного дискурсу і спирається на механізми зворотних зв’язків. Саморекурсивний зворотний зв’язок як універсальна закономірність, основа самоорганізації складних нелінійних систем знаходить вияв на мікро- та макро- рівнях організації поетичного тексту.

7. Синергетика модальностей поетичної творчості відкриває в субзистенційній царині референтів художнього світу аспект постійного й невпинного становлення буття, а семіотичне ахронне буття мистецьких ідей і нескінченне змістове збагачення поетичного тексту з плином часу пов’язує зі сферою інтенсіоналів. Базовий процес інтенсіоналізації в поетичному тексті полягає в акцентуванні інтенсіональної сфери внаслідок актуалізації зв’язку імені з інтенсіоналом, форми вираження мовного знака – із сигніфікатом, а вже через нього – з референтом. Носіями інформації в складній нерівноважній системі поетичного дискурсу виступають не лише її компоненти, а й актуалізовані зв’язки – як між компонентами, так і всередині їхньої структури, між різними аспектами мовного знака.

Поетичний текст має специфічне структурування: над функціонально необхідними зв’язками одиниць національної мови надбудовуються зв’язки другого порядку, які не є функціонально необхідними в широких межах природної мови, але значно підвищують рівень організації й структурної складності системи, максимально реалізують можливості національної мови. Зв’язкам другого порядку належить провідна роль у формуванні інтегральної структурно-концептуальної складності поетичного тексту.

8. “Розтяжка інтенції” як енергетичний чинник, який виводить мовно-естетичну систему зі стану рівноваги, зумовлює динамічно-цілісне сприймання форми й змісту поетичного вислову, а також відношень цілого та його частини – завершеного мистецького твору і лексеми символічного змісту, яка на основі фрактально-польового принципу організації здатна виступати носієм інформації про цілісний поетичний твір.

Частина і ціле в художньому творі наділені здатністю взаємовпливу і взаємної модифікації. Змістова організація лексеми-символу формується в процесі згортання, стиснення змістової структури цілого висловлення й моделювання найсуттєвіших зв’язків між його компонентами. А зміст цілого тексту, у свою чергу, може бути інтерпретований як результат актуалізації й розгортання ієрархічної смислової перспективи мистецького символу.

Інформативність просторово-часової конфігурації фрактально-польових структур полягає в тому, що ядерна частина структури є осердям ретроспективної пам’яті, а в периферійних зонах закладені потенції майбутнього розвитку системи. Взаємозв’язки центру і периферії зумовлюють процес безупинного й нескінченного становлення в смисловій перспективі мистецького символу. Доцентровий рух у динамічній внутрішній топології феноменів ментальної сфери та символічної семантики лексем свідчить про негентропійні процеси вияскравлення індивідуально-стильової специфіки авторського письма.

9. Феномен мовної пам’яті, локалізованої в конотативній сфері лексичної і граматичної семантики, експлікує нерозривну єдність людини та її мови, антропоцентричну й етноцентричну природу мовних явищ. Зі збільшенням еволюційної передісторії – філогенетичного минулого, яке зберігається в структурах пам’яті компонентів художнього цілого, – зростає функціональна складність когнітивних мистецьких систем. Різні види мовної пам’яті (внутрішньої та зовнішньої, ретроспективної та проспективної) пов’язані між собою відношеннями діалектичних взаємозв’язків і взаємоперетворень.

Актуалізація зв’язків другого порядку в складній нелінійній системі поетичного тексту сприяє відновленню структур етномовної пам’яті, закодованої в лінгвальних одиницях. Відродження структур пам’яті національної мови формує історичну глибину індивідуального стилю письменника.

Публікації автора:

1. Синергетика поетичного слова. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2004. – 338 с. (рецензія: С. О. Швачко // Вісник СумДУ. – Серія: Філологія. – № 5 (77). – Суми, 2005).

2. Поетика акмеїзму і мовно-образна парадигматика творчості М. Гумільова і Є. Маланюка // Наукові записки. – Вип. 59. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. – С. 162 – 172.

3. Культурологічна пам’ять мовних одиниць: синергетичний аспект // Вісник Львівського університету. – Серія філологічна. – Вип. 34. – Ч. ІІ. – Львів, 2004. – С. 403 – 409.

4. Логічна організація конвенційного та поетичного тексту // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. – Серія: Мовознавство. – № 1 (11). – Тернопіль, 2004. – С. 55 – 60.

5. Феноменологічна модель поетичного тексту в аспекті модальної логіки // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). – Вип. 6. – Т. І: Філософія мови і культури. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. – С. 254 – 262.

6. Іконічна природа експресивних поетичних знаків // Наукові записки. – Вип. 48. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2003. – С. 155 – 166.

7. Синергетика модальностей у поетичній творчості // Філософські науки: Зб. наук. пр. (за матеріалами Всеукраїнської наук. конф. “Філософські проблеми синергетики: постнекласична трансформація наукового знання”). – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2003. – С. 112 – 120.

8. Семиотическая специфика поэтического текста // Текст. Речь. Коммуникация: Сб. науч. тр. / Сев.-Осет. гос. ун-т. – Вып. 2. – Владикавказ: Изд-во СОГУ, 2003. – С. 115 – 126.

9. Поетична логіка поразки й перемоги в романі Ліни Костенко “Берестечко” // Дивослово. – 2002. – № 11. – С. 9 – 14.

10. Парадигматика лексем музичної семантики в поетичних ідіолектах М. Гумільова і Є. Маланюка // Наукові записки. – Вип. 44. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002. – С. 84 – 89.

11. Структуры памяти элементов системы поэтического идиолекта (А. Ахматова – Т. Шевченко – Е. Маланюк) // Идиолект: Сб. науч. тр. – Вып. 3. – Курск: Изд-во Курск. гос. пед. ун-та, 2002. – С. 10 – 21.

12. Концепти лексем доля й воля в ідіолекті Євгена Маланюка // Наукова спадщина професора С. В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. пр.: У 2 ч. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. – Ч. 2. – С. 357 – 364.

13. Ідіостиль і поетичний жанр: динаміка взаємодії // Наукові записки. – Вип. 35. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – С. 19 – 31.

14. Картина світу письменника як чинник формування ідіостилю // Вісник Черкаського університету. – Вип. 24. – Серія: Філологічні науки. – Черкаси: РВВ ЧДУ ім. Б. Хмельницького, 2001. – С. 15 – 20.

15. Концептуальная картина мира в творчестве писателя // Актуальные проблемы исследования языка и речи: Материалы Междунар. науч. конф.: В 2 ч. – Минск: БГПУ им. М. Танка, 2001. – Ч. І. – С. 114 – 115.

16. Функціонально-семантичні особливості дериваційної парадигми з коренем пруг-/пруж- у поетичному ідіолекті Є. Маланюка // Наукові записки. – Вип. 31. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – С. 105 – 111.

17. Лексеми-символи у сфері діалогу систем поетичних ідіолектів (М. Хвильовий – Є. Маланюк) // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. статей. – Вип. 5. – К.: КДЛУ, 2001. – С. 333 – 336.

18. Волюнтативна семантика безособових, ґенітивних та номінативних речень у поетичному тексті // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. – Серія: Філологія. – Вип. 3. – Вінниця: ВДПУ, 2001. – С. 193 – 196.

19. Естетична концепція Є. Маланюка у вивченні творчості поета // Наукові записки. – Вип. 33. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – С. 156 – 165.

20. Організація художнього простору в поезії Є. Маланюка (гори та їх темпоритм) // Українське і слов’янське мовознавство: Матеріали Міжнар. наук. конф. на честь 80-річчя проф. Й. О. Дзендзелівського / Ужгородський нац. ун-т: Зб. наук. пр. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. – Вип. 4. – Ужгород, 2001. – С. 471 – 474.

21. Семантика символу в системі поетичного ідіолекту // Семантика мови і тексту: Зб. статей VІ Міжнар. наук. конф. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 494 – 498.

22. Символ як виразник специфіки ідіолекту письменника // Наукові записки. – Вип. 30. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. – С. 109 – 120.

23. Художні системи Б.-І. Антонича і Є. Маланюка: закономірності поетичної мови та ідіостиль // Наукові записки. – Вип. 27. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. – С. 317 – 328.

24. Взаємодія систем поетичних ідіолектів у сфері перекладу (Й. С. Махар – Є. Маланюк) // Проблеми романо-германської філології: Матеріали міжнар. наук. конф. “Міжмовні та міжлітературні контакти: теорія і практика”. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – С. 232 – 236.

25. Аналіз вірша в понадконтексті творчості поета (На прикладі “Тринадцятої осені” Є. Маланюка) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – № 3. – С. 96 – 105.

26. Отрицание как доминанта системной организации поэтического текста (А. Ахматова – “Антистрофы” Е. Маланюка) // Русская филология. Украинский вестник: Республ. науч.-метод. журнал. – № 3-4 (17). – Харьков, 2000. – С. 102 – 105.

27. Деонтична модальність у поетичному тексті: семантика імператива й інфінітива // Наукові записки. – Вип. 22. – Ч. ІІ. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. – С. 285 – 297.

28. Функції епістемічного оператора “Я знаю” в поетичному тексті // Наукові записки. – Вип. 20. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. – С. 44 – 51.

29. Епістемічна модальність і філософія часу в поезії Є. Маланюка // Записки з українського мовознавства / Одеський держ. ун-т: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Ю. О. Карпенко. – Вип. 8. – Одеса: АстроПринт, 1999. – С. 68 – 73.

30. Образна парадигма прокляття в поезії Є. Маланюка: текстові засоби актуалізації // Наукові записки. – Вип. 16. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. – С. 75 – 89.

31. Історіософія як стилетворчий чинник поезії Є. Маланюка // Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки / Вісник Харківського ун-ту. – № 426. – Харків: Лівий берег, 1999. – С. 294 – 299.

32. Метатекстові оператори в діловому тексті // Світогляд: Наук.-метод. зб. – Вип. 4. – Кіровоград: КННПК, 1998. – С. 87 – 90.

33. Ономастикон образу Батьківщини в поезії Є. Маланюка // Українська ономастика: Матеріали наук. семінару, присв. 90-річчю К. К. Цілуйка / Відп. ред. І. М. Желєзняк. – К., 1998. – С. 149 – 154.

34. “Євангелія піль” Є. Маланюка: точка зору як смислотворчий чинник // Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія: Матеріали міжнар. наук. конф., присв. 100-річчю від дня народж. Євгена Маланюка. – Ч. ІІ. – Кіровоград: КДПУ, 1997. – С. 101 – 106.

35. Семантика і функціонування українських етноміфологем у художньому тексті // Семантика мови і тексту: Матеріали V Міжнар. наук. конф. – Ч. 1. – Івано-Франківськ, 1996. – С. 161.

36. Шляхи аналізу етнокультурної інформації у художньому тексті // Нові підходи до філології у вищій школі: Матеріали ІІІ Всеукр. наук. конф. – Мелітополь: МДПІ, 1996. – С. 38.

37. Місце курсу стилістики у мовній підготовці учнів // Елітарна освіта: історія, теорія, методика: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Кіровоград: Українська гімназія, 1996. – С. 258 – 259.

38. “На тім шляху до давньої дідизни” (образи давньоукраїнської міфології в поезії Євгена Маланюка) // Етнографія Кіровоградщини. – Вип. 2. – Кіровоград, 1995. – С. 31 – 37.

39. “Степова Еллада” Євгена Маланюка (концептосфера античної культури у створенні образу рідної землі) // Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали доповідей міжнар. наук. конф. – Одеса, 1995. – С. 209 – 210.

40. Семантика рекурсії в новелах М. Хвильового // Функціональна семантика слов’янських і германських мов: Тези Всеукр. наук. конф. – Житомир, 1995. – С. 171 – 172.

41. Культурологічні аспекти образу рідної землі в поезії Є. Маланюка (лінгвістичний аналіз творів у вузі та школі) // Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді: Матеріали і метод. реком. Всеукр. наук.-практ. конф. – Вип. ІІ. – Херсон: ХДПІ, 1995. – С. 18 – 19.