Анотація до роботи:

Нікітенко І.М. Лікування трихомонадно-бактеріальної інфекції з урахуванням клініко-епідеміологічних особливостей, складу мікробних асоціацій, морфології збудників та показників імунітету. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.00.20. – шкірні та венеричні хвороби. – Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків, 2005.

Дисертація присвячена розробці та обґрунтуванні методики лікування хворих змішаною трихомонадно-бактеріальною інфекцією на підставі вивчення епідеміології, особливостей збудників, клінічних прояв та компонентів мікробних асоціацій.

Доведено значимість лабораторного дослідження бактеріальної мікрофлори репродуктивного тракту у хворих на урогенітальний трихомоніаз для своєчасної корекції лікування та запобігання розвитку ускладнень захворювання.

Розроблено новий ефективний метод лікування хворих на змішану трихомонадно-бактеріальну інфекцію із застосуванням інфузії метронідазолу й внутрішньом'язового введення препарату цефалоспоринового ряду в комбінації з використанням лазеротерапії. Запропонований метод терапії дозволив скоротити терміни нормалізації клінічних проявів і терміни санації організму від трихомонадної інфекції на 25,4 % порівняно з традиційними методами лікування.

У дисертації наведено теоретичне й практичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування змішаної трихомонадно-бактеріальної інфекції із застосуванням комбінованої етіотропної та патогенетичної терапії, спрямованої на повну ерадикацію збудника, нормалізацію загального та місцевого імунного статусу, відновлення нормального складу мікрофлори урогенітального тракту й функцій уражених органів.

1. Серед пацієнтів на запальні захворювання сечостатевих органів та їх статевих партнерів Trichomonas vaginalis виявлялась в 52,6±1,5 %. Частіше інфіковані чоловіки (60,1±2,1%), ніж жінки (39,9±2,1%). Тільки в однієї третини чоловіків (31,2±2,5%) інфекція супроводжувалася клінічними симптомами, тоді як у жінок симптоми відзначалися у 83,6±2,5% випадків. Часто трихомоніаз перебігав з ускладненнями (у жінок – ендоцервіцит (57,7±6,9%), аднексит (44,2±6,9%), ерозія шийки матки (15,4±5,0%), порушення менструального циклу (11,5±4,4%), у чоловіків – простатит (87,9±4,0%), орхоепідидиміт (10,6±3,8%), порушення статевої функції (24,2±5,3%). Відсоток невдач у лікуванні хворих на трихомоніаз становить 55,9±4,6%, серед них у чоловіків – 63,3±2,6%, у жінок – 36,7±3,2%.

2. У половини пацієнтів (49,2±4,6 %) на урогенітальний трихомоніаз спостерігалася змішана трихомонадно-бактеріальна інфекція з характерним складом як патогенних, так і умовно-патогенних збудників. При обстеженні хворих на трихомоніаз виділялися: Chlamydia trachomatis – у 21,2±3,8% випадків, Candida albicans – у 21,2±3,8% і Ureaplasma urealyticum – 11,01±2,9%. У 66,1±4,4 % хворих з висхідним запальним процесом виділялися умовно-патогенні мікроорганізми кількістю 10⁴ КУО/см³ і більше: S. epidermidis (15,3±3,3%), S. saprophyticus (28±4,1%), S. аureus (4,2±1,8%), S. haemolyticus (1,7±1,2%), рід Enterobacteriacae (13,6±3,2%), Corynebacterium spp. (12,7±3,0%), Enterococcus (6,8±2,3%), Streptococcus spp. (0,8±0,8%). При цьому Ureaplasma urealyticum (69,2±12,8%), Chlamydia trachomatis (56±9,9%), S. saprophytics (72,7±7,8%), S. aureus (80±17,9%), Streptococcus spp. (100±0%) частіше виділялися в чоловіків, а Candida albicans (72±8,9%), Gardnerella vaginalis (100±0%), S. epidermidis (55,6±11,7%), Corynebacterium spp. (80±10,3%) частіше виділялися в жінок.

3. У хворих на резистентний трихомоніаз виявлено змінені форми трихомонад. Установлено їх ультраструктурні особливості взаємодії з мікроорганізмами. Виявлено здатність трихомонад фіксувати на своїй поверхні й поглинати мікробні клітини, що можуть перебувати всередині фагосом як один з факторів патогенезу. Ендоцитобіоз бактерій усередині трихомонад підвищує їх стійкість до етіотропного лікування й підтримує запальний процес після лікування трихомонадної інфекції.

4. У хворих на трихомонадно-бактеріальну інфекцію спостерігалися порушення загального гуморального й слизового імунітету урогенітального тракту. Так у жінок з ознаками висхідної інфекції відзначався підвищений вміст Ig A і секреторної фракції Ig A (sIg A) у сироватці крові на фоні зниженого вмісту Ig G. У жінок без ознак висхідної інфекції виявлено дефіцит секреторної фракції Ig A (sIg A) у вагінальному виділенні при підвищеному вмісті секреторної фракції Ig A (sIg A) у сироватці крові. У всіх чоловіків на трихомонадно-бактеріальну інфекцію спостерігався підвищений вміст Ig A і Ig M у сироватці крові. При цьому в чоловіків без ознак висхідної інфекції реєструється підвищений вміст секреторної фракції Ig A (sIg A) як у сироватці крові, так і у виділенні з уретри. А в чоловіків з ознаками висхідної інфекції виявлено дефіцит секреторної фракції Ig A (sIg A) у сироватці крові на фоні підвищеного вмісту аналогічної фракції у виділенні з уретри. Дослідження показників імунної відповіді є інформативним методом, що дозволяє на сучасному етапі глибоко вивчати патогенез й особливості клінічного перебігу запального процесу при трихомонадній інфекції.

5. Розроблено новий ефективний метод лікування хворих на змішану трихомонадно-бактеріальну інфекцію із застосуванням інфузійного метронідазолу в поєднанні з цефтріаксоном і лазеротерапією, використання якого призвело до клінічного й етіологічного видужання в 56 (94,9±2,9%) хворих порівняно з традиційною терапією, що сприяла клінічному видужанню у 25 (42,4±6,4%) хворих і мікробіологічному видужанню у 41 (69,5±5,9%) пацієнтів. Розроблений метод лікування забезпечує нормалізацію захисної відповіді у хворих у вигляді заповнення дефіциту Ig G у сироватці крові, підвищення вмісту секреторної фракції Ig A (sIg A) у сироватці крові й у виділенні урогенітального тракту порівняно з відповідними показниками хворих, які одержували традиційну терапію.

Публікації автора:

1. Никитенко И.Н. Роль анаэробной условно патогенной флоры в развитии воспалительных заболеваний мочеполового тракта // Дерматологія та венерологія. – 2002. – № 3 (17). – С. 19 – 23.

2. Никитенко И.Н. Лечение урогенитального трихомониаза высокими дозами метронидазола в сочетании с антибиотиками цефалоспоринового ряда // Дерматологія та венерологія. – 2004. – № 2 (24). – С. 89 – 93.

3. Мавров Г.И., Никитенко И.Н. Условно патогенная микрофлора в этиологии воспалительных заболеваний урогенитального тракта // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2002. – № 3–4. – С. 51 – 55.

4. Мавров Г.И., Никитенко И.Н., Клетной А.Г. Проблема трихомониаза (современные подходы к диагностике, этиотропной и патогенетической терапии) // Дерматологія та венерологія. – 2003. – № 2(20). – С. 7 – 11.

5. Мавров Г.И., Шаповалова О.В., Башкатова Е.В., Никитенко И.Н. Клинико-эпидемиологические аспекты трихомониаза на современном этапе // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2004. – № 1–2 (8). – С. 7 – 11.

6. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Никитенко И.Н. Лечение резистентных форм трихомониаза инфузиями орнидазола в сочетании с иммунной, местной и пробиотической терапией // Дерматологія та венерологія. – 2004. – № 4 (26). – С. 48 – 52.

7. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Никитенко И.Н. Особенности микрофлоры урогенитального тракта при воспалительных заболеваниях мочеполовых органов // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2004. – № 2 (13). – С. 64 – 68.

8. Бондаренко Г.М., Никитенко И.Н. Новый метод лечения урогенитального трихомониаза у женщин // Дерматологія та венерологія. – 2005. – № 1 (27). – С.78 – 81.

9. Мавров Г.И., Никитенко И.Н. Характеристика структуры инфекционной патологии органов репродуктивной системы человека // Тез. доп. ХІV міжнародної наук.-практ. конф. “Актуальні питання в дерматології та косметології”. – Донецьк. – 2002. – С. 66.

10. Шаповалова О.В., Соколов В.В., Кочетова Н.В., Башкатова Е.В., Никитенко И.Н. Характеристика флоры урогенитального тракта у больных с воспалительными заболеваниями мочеполовых органов // Тез. доп. наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми дерматовенерології”. – Полтава. – 2003. – С. 21 – 22.

11. Никитенко И.Н., Соколов В.В. Характеристика спектра антибактериальной чувствительности микрофлоры мочеполовых путей у пациентов с воспалительными заболеваниями урогенитального тракта // Тез. доп. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми дерматології та венерології”. – Одесса. – 2003. – С. 85 – 87.

12. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Никитенко И.Н. Хроническая трихомонадно-бактериальная инфекция – проблемы диагностики и лечения // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я. Збірник наукових праць. – Харків, 2004. – Вип. 3. – С. 131 – 133.

13. Мавров Г.И., Никитенко И.Н. Использование низкоинтенсивного лазерного излучения в комплексной терапии урогенитального трихомониаза // Тез. доп. ХХІІ міжнародної наук.-практ. конф. “Застосування лазерів в медицині та біології”. – Ялта. – 2004. – С. 41 – 42.

14. Урогенітальний трихомоніаз: новітні підходи до діагностики і лікування / Г.І. Мавров, В.І. Степаненко, Г.П. Чінов, І.М. Нікітенко, О.І. Романкова. – К., 2004. – 22 с.