1. Клініко-епідеміологічна характеристика полісистемних та поліорганних пошкоджень в сільській місцевості має певну специфіку, що обумовлена особливістю життєдіяльності сільського населення, зокрема основною причиною виникнення політравми в сільській місцевості є дорожньо-транспортні пригоди, механізм травмування прямий удар, доведено вірогідний зв’язок клініко-епідеміологічних характеристик та результату перебігу травматичного процесу у постраждалих з політравмою. 2. В клініко-нозологічній структурі полісистемної та поліорганної травми в сільській місцевості превалюють пошкодження з наявністю краніального компоненту (64,03%), а найбільш поширеними є сполучення пошкоджень черепа та грудної клітки (27,56%). Такі особливості клініко-нозологічної структури певною мірою визначені особливостями і станом транспортної та побутової інфраструктури сільської місцевості. 3. Базуючись на результатах порівняльної характеристики використання стандартизованих систем оцінки тяжкості пошкоджень та стану постраждалого, було розроблено принципи застосування стандартизованих систем оцінки в сільській місцевості, які лягли в основу модифікації шкали PTS-Hannover для сільської охорони здоров’я, що дозволило в подальшому об’єктивувати медичне сортування і скоротити час надання екстреної медичної допомоги постраждалим з полісистемними та поліорганними пошкодженнями в сільській місцевості. 4. Найбільш оптимальним є застосування стандартизованих систем оцінки Lyndzau в модифікації Можаєва Г.О. та Малиша І.Р. та PTS-Hannover в нашій модифікації, які адаптовано до сільської охорони здоров’я. 5. Полісистемні та поліорганні пошкодження у постраждалих в сільській місцевості мають певні клінічні особливості, які характеризуються насамперед більшою тяжкістю пошкоджень, що викликано великою питомою вагою пошкоджень черепа та їх сполученням зі скелетною травмою, а також більш неблагоприємним прогнозом перебігу травматичного процесу, внаслідок специфіки інфраструктури охорони здоров’я населення сільської місцевості. 6. Основними принципами реалізації лікувально-діагностичної тактики у постраждалих з політравмою в сільській місцевості є максимальна реалізація можливостей первинної медичної допомоги, забезпечення повноцінного надання медичної допомоги під час транспортування, зменшення етапності лікування, раціональне медичне сортування та адекватне визначення напрямку госпіталізації. Вищенаведене доцільно та необхідно уніфікувати та стандартизувати у вигляді протокольної схеми. 7. Протокольна схема надання екстреної медичної допомоги постраждалим з політравмою в сільській місцевості, що розроблена та сформована, значно сприяє оптимізації процесу надання екстреної медичної допомоги та підвищенню ефективності лікування постраждалих з політравмою в сільській місцевості. Її впровадження дозволяє знизити летальність від 2,9% до 10,03%. |