Унаслідок злочинної депортації лемків з їх материзни (з польської території) у середині ХХ ст., а також у результаті асиміляційних процесів на підсловацькій території Лемківщини сьогодні склалася загрозлива ситуація для існування і розвитку лемківського етнокультурного комплексу. Унікальність цього комплексу полягає в тому, що він зберіг архаїчні елементи народно-поетичних традицій, витоки яких нерідко сягають доби індоєвропейської спільності. Ось чому лемківський фольклор становить велику наукову цінність – для пізнання генези фольклорно-етнографічних, лінгвістичних та етнокультурних явищ. А весільна пісенна обрядовість є одним із найбільш консервативних сегментів у фольклорному фонді лемків. У дисертації не лише узагальнено попередні досягнення фольклористики у вивченні лемківського весільного фольклору, а й запропоновано нове вирішення цієї проблеми – в міжетнічному контексті. У лемківських весільних обрядових піснях відображено регіональний варіант традиційного українського весілля, який містить чимало загальноукраїнських рис. Серед них – обряди сватання, заручин, приготування короваю, прибирання весільного деревця, звивання вінків, обсипання молодих зерном, обмін подарунками між нареченими у передвесільний період, зустріч молодих у вивернутому кожусі, покривання молодої головним жіночим убором, приготування шлюбної постелі та низка інших. Спільними є також назви окремих весільних чинів: староста, дружба, дружка, сват, свашка; ритуальні весільні страви: курка, мед, каша, коровай тощо. Весільні обрядові пісні Лемківщини відображають і специфічно карпатські елементи, зумовлені географічним розташуванням краю, культом землеробства і скотарства, збереженням давніх галузей господарства, маловідомих в інших місцевостях України. Для прикладу суто карпатськими елементами є: виголошення старостою напутніх промов упродовж всього весілля; обряд умивання молодих; ритуальні танці, які супроводжували обряд прощання з молоддю села; обрядові страви (сир, яєшня) тощо. Водночас тісне сусідство лемків із західними слов’янами стало першопричиною активних взаємовпливів у їх весільній обрядовості. Тому, попри архаїчні форми та елементи, весільна пісенність лемківського варіанта українського обряду характеризується деякими відмінностями, зумовленими контактами із словацькою та польською пісенними традиціями, як-от: обряд відгадування підставної нареченої, обряд “відігравання на добраніч”, “танці в корчмі” як окремий етап весілля, звичай “дрника” при обдаровуванні молодої, назви весільного гільця (ріщка, застава), наявність прти – весільного атрибуту молодої тощо. Аналіз весільної лемківської пісенності у межових контактах з польською і словацькою дозволяє зауважити, що в карпатській групі знаходимо весільні пісні: 1) спільні для лемків, словаків і поляків (так звані пісні карпатського циклу); 2) спільні тільки для лемків і словаків; 3) місцеві, локальні пісні, характерні тільки для лемків. Тривалі історико-культурні взаємини українських лемків, словаків і поляків призвели до появи схожих пісень, які демонструють унікальний синтез різних етнічних елементів. У дисертації виділено сім весільних пісень, спільних для лемків, словаків і поляків: “Зійди, Господи, з неба”, “Ой, сідай, сідай, кохання моє”, “Познати, познати”, “Мислиш ти, Маричко”, “Вила Ганічка віночок”, “Сидит млода за столиком”, “А за нашим хижом копа сіна”. Винятково важливим фактором етнокультурного обміну між сусідніми етносами був їх політичний статус. Між панівним і поневоленим народами завжди виникав психологічний бар’єр відчуження. В той же час між підневільними етносами існувала атмосфера взаєморозуміння, що сприяла культурному взаємообміну. Очевидно, саме тому знаходимо 18 весільних пісень, спільних для лемків і словаків, причому майже відсутні лемківсько-польські паралелі. Попри спільність і специфічність пісенності лемків, словаків та поляків, їх музичний фольклор закономірно виявляє тісний генетичний зв’язок з фольклором своїх народів. На українському матеріалі це переконливо довів ще Ф. Колесса. Лемки по обох схилах Карпатського хребта створили багатий автентичний цикл весільних пісень. До них відносимо: “Ідеме в ліс на барвінок”, “Ходила Ганічка на цвинтар на зілля”, “Встала Марися рано”, “Вивили зме ріщку”, “Свашки заставу вили”, “Треба би нам стільця широкого”, “Пришли нам ту приданяни” та ін. Зазначимо, що серед специфічно лемківських пісень – найбільше жартівливих коломийкового формату. Аналіз лемківських весільних обрядових пісень свідчить і про їхню високу естетичну вартість, що виявляється у глибокому психологізмі змісту, багатстві та яскравості поетичних образів, у розмаїтті ритміки і строфіки, докладності відображення весільного обрядодійства і церемоніалу. |
