Cтародубцева Олена Анатоліївна. Лексико-семантичні засоби кінетичної характеристики персонажа (на матеріалі французького роману ХХ століття) : Дис... канд. наук: 10.02.05 - 2002.
Анотація до роботи:
Стародубцева О.А. Лексико-семантичні засоби кінетичної характеристики персонажа (на матеріалі французького роману ХХ століття). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 – романські мови. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002.
Дисертацію присвячено аналізу кінетичної лексики художнього твору, як складової частини лексичної системи французької мови, що утворює особливу структуру художнього мовлення, і виступає одним з найважливіших засобів творення образу персонажа та реалізації намірів автора в художньому тексті. У роботі кінетична лексика та її форми піддаються комплексному аналізу безпосередньо в художньому тексті, з’ясовуються основні характеристики художньої кінетичної системи та визначаються особливості її функціонування у французькому романі ХХ століття. Визначено головні функції кінем та кінетичних комплексів у художньому тексті, запропоновано класифікацію смислових типів художніх кінем. Проаналізовано особливості семантичного розвитку кінетичних одиниць у французькому романі та виділено основні структури будови художніх кінетичних одиниць та кінетичних комплексів.
Показано конкретне функціонування кінем у романах французьких письменників ХХ століття, зроблено висновок, що кінетична лексика є важливим показником індивідуально-авторського стилю письменника. Виявлено загальну тенденцію поступового переходу індивідуальних кінетичних одиниць, властивих певному стилю письменника певної епохи, до групи нормативно-типових кінем.
Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити такі висновки:
Показано наявність та велике значення невербальних елементів поведінки людини у процесі спілкування, їх взаємозв’язок з вербальними елементами структури комунікації. Вербальна комунікація завжди відбувається в певній конкретній ситуації, яка складається з багатьох факторів, що значно впливають на хід та характер самої комунікації, серед яких система невербальних елементів постає невід'ємною частиною комунікативного акту та має велике інформативне значення.
Проаналізовано роль та основні ознаки невербальних компонентів в структурі художнього тексту. Кінетична лексика як складова частина мовної структури французького художнього твору, виступає виразником ознаки антропоцентричності та відіграє значну роль в системі засобів художнього моделювання людини та створення динамічного літературно-художнього образу персонажа. Художні невербальні елементи несуть значну різнопланову інформацію та виступають показниками комунікативних інтенцій автора твору.
Визначено загальну лексичну структуру художньої кінетичної системи, виділено існування окремо взятих кінем та кінетичних комплексів - структур, в основі яких лежать іменники-соматизми у сполученні з різними дієсловами. Важливе місце серед них належить особливій групі фразео-кінетичних комплексів, що посідають серединне місце між стійкими фразеологічними кінемами та вільними словосполученнями. Встановлено, що художня кінетична система склалася в процесі розвитку мови, є відносно незмінною та використовується в цьому вигляді впродовж сторіч. Художні кінетичні одиниці існують у визначеному кількісному складі і складають певний базовий словник кінетичних одиниць.
Скласифіковано кінеми та кінетичні комплекси за змістом, оскільки кінетичні одиниці експліцитно або імпліцитно вказують на характерні риси та ознаки людини, яка стала об’єктом художнього опису, виділено чотири основні типи: експліцитно-змістовий, імпліцитно-змістовий, індивідуально-змістовий та причинно-рефлекторний.
Визначено, що кінеми та кінетичні комплекси набувають у художньому контексті додаткового конотативного значення. Кінетичні художні одиниці можуть виступати у якості показників категорій емотивності, оцінності та експресивності, кінеми в художній оповіді мають значне емоційно-оцінне забарвлення, експресивно-емотивна функція є однією з головних функцій кінетичної лексики в художньому тексті.
Визначено головні функції кінем та кінетичних комплексів в структурі художньої оповіді, серед них можна назвати комунікативну, прагматичну, емоційну, оцінну, експресивну, символічну, образно-стилістичну, функцію економії мовленнєвого висловлювання, а також функцію надання динамізму фабульно-сюжетній дії/події. Кінеми здатні значною мірою наближати художню ситуацію до реального живого діалогу, отже вони виконують функцію створення спонтанності художнього діалогу. Кінеми створюють повноцінний характер персонажа шляхом неодноразового вказування на характерні особливості його поведінки, виконуючи при цьому роль характерологічної деталі.
Виділено та охарактеризовано структуру та компоненти “жестово-мімічного портрету персонажа”, що складається з таких особливих форм як “кінетична характеристика” та її підвид “авторський жестовий коментар”, та знаходить своє формальне вираження також і в інших композиційно-мовленнєвих формах як авторського так і персонажного мовлення. Серед основних авторських форм (щодо частотності використання в них кінетичних характеристик персонажів), виділяються опис, динамічний опис, розповідь, характеристика, авторська ремарка, авторський відступ; провідною формою вважаємо характеристику, яка містить у собі елементи власне кінетичної характеристики; до другорядних форм авторського мовлення з позиції вживання кінетичних комплексів належить міркування.
Показано, що кінетична лексика у художньому контексті є однією з характерних ознак індивідуально-авторського стилю письменника. Частотність використання кінем та кінетичних комплексів, вибір певного типу кінем у романі, повна відсутність кінетичних характеристик персонажів указують на стиль та манеру письма, свідчать взагалі про особливості власне-авторського світосприйняття оточуючої дійсності. При цьому спостерігається загальна тенденція поступового переходу індивідуальних кінетичних одиниць, властивих певному стилю письменника певної епохи, до групи нормативно-типових кінем.
Дане дисертаційне дослідження є спробою комплексного аналізу семантичних та функціональних властивостей кінетичної лексики художнього твору, визначення естетичних закономірностей її функціонування в контексті художньої оповіді. Запропонована класифікація та інші результати дослідження можуть бути використаними у подальшій розробці проблеми невербальних компонентів художньої комунікації та їх вираження у художньому тексті.
Публікації автора:
Калугина Е.А. Кинетическая лексика в раскрытии образа персонажа в художественном тексте на материале французского романа ХХ века // Вісник Харківського державного університету ім. В.Н.Каразіна. - Харків: Константа, 1999.- Вип. № 424. - С. 47-50.
Калугіна О.А. Особливості кінетичної характеристики у творах авторів ХХ століття // Вісник Іноземна філологія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2000. - Вип. № 28. – С. 41-43.
Калугина Е.А. К проблеме классификации кинетических единиц художественного текста // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Харків: Константа, 2000. - Вип. № 500.– С. 271-276.
Стародубцева О.А. Особливості семантики кінетичних одиниць в художньому творі // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. - Вип. № 6. - С. 211-215.
Калугіна О.А. Жест у французькому романі ХХ століття // Іноземна філологія на межі тисячоліть: тези доповідей міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-річчю факультету іноземних мов. – Харків: Константа, 2000. – С. 107-108.
