Президентська політична промова – це усний політичний текст, який проголошується Президентом перед масовою аудиторією, ставить назрілі завдання у тій чи іншій сфері громадського життя, дає рекомендації щодо здійснення поставлених завдань. Вона виконує функції переконання, агітації, вітання, має завчасно створений сценарій, який залежить від комунікативної ситуації. Кількість учасників цієї комунікативної ситуації точно не визначена, оскільки йдеться про масову комунікацію, де основна частина мовленнєвої дії (промови) відводиться промовцю. Тексти політичних промов Шарля де Голля і Жака Ширака будуються за трихотомічною схемою: вступний комунікативний блок (слугує для встановлення контакту з адресатом), основний комунікативний блок (призначений для доведення тези промови) і заключний комунікативний блок (слугує для підведення підсумків промови). Побудова політичної промови спирається на античні традиції, що засновуються на принципі аргументації, який полегшує сприйняття промови аудиторією. Лексико-семантичний рівень текстів політичних промов Президентів Франції представлений загальновживаною лексикою, що становить основу будь-якого тексту промови, і політичною лексикою, що відображає ідеологію певного класу, вводить в ужиток набір ідей, політичних суджень і роздумів, систему символів, ідеологічних настанов і цінностей. Окремі слова з політичної лексики стають ключовими та словами-гаслами, які безпосередньо впливають на адресата завдяки оцінно-емоційному потенціалу, стислості, простоті, влучності й точності. Серед граматичних засобів у текстах політичних промов Шарля де Голля і Жака Ширака важливу роль відіграють займенники і дієслова. При вживанні займенників у ролі звертань, промовець залежно від своїх намірів встановлює зв'язки в рамках групової свідомості, створює відчуття єдності, ідентифікує уряд, країну й себе з адресатом, що дозволяє вважати ці засоби найважливішими показниками структури комунікативної ситуації текстів французьких політичних промов. Вживання дієслів, які виражають суб'єктно-об'єктні відносини, готує свідомість адресата для сприйняття інформації й сигналізує про наміри промовця. Особливістю синтаксису текстів політичних промов є розгорнутість синтаксичних конструкцій, адже превалюють складнопідрядні та складносурядні речення; інфінітивні й дієприкметникові звороти, які дозволяють уникнути нагромадження підрядних речень, не обмежуючи можливості промовця висловлювати особисту думку. Дисертаційна праця є першою спробою комплексного дослідження французької політичної промови. Подальше дослідження в сфері політичного дискурсу може бути зосереджене на маніпулятивних стратегіях і тактиках, особливостях оформлення французького політичного дискурсу залежно від національного менталітету й під впливом сучасних інформаційних технологій. |