Анотація до роботи:

Дмитрук О.Ю. Ландшафтно-урбанізаційні системи України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора географічних наук зі спеціальності 11.00.11 - Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена теоретичному та методичному обгрунтуванню урбанізаційного ландшафтознавства як інтегративного конструктивно-географічного напряму сучасної географічної науки. В роботі конкретизовано зміст урбанізаційного ландшафтознавства, визначено його предметно-об’єктне поле, міжпредметні наукові зв’язки та інтеграційний потенціал. Методологічною основою дослідження є системний організаційно-управлінський підхід, сутність якого полягає в поєднанні принципів системного підходу до дослідження урбанізованих ландшафтів як цілісних ландшафтно-урбанізаційних систем, що формуються з метою і під впливом урбанізаційного природокористування, з сучасними принципами організації та управління природокористуванням.

Виявлено та охарактеризовано основні закономірності геопросторової організації та особливості функціонування ландшафтно-урбанізаційних систем. Розроблено і обгрунтовано класифікацію ЛУС. Сформульовано принципи і підходи до математично-просторового та комп’ютерного моделювання ЛУС, розроблено картографічну модель ЛУС України. Виявлені та охарактеризовані регіональні геоекологічні особливості і територіальні диспропорції в формуванні і розвитку ЛУС України. Обгрунтовано принципи і стратегії оптимізації урбанізаційного природокористування та управління ним, запропоновано системно-структурну геоінформаційну модель геоменеджменту ЛУС. Визначено основні умови реалізації моделі геоменеджменту, завдання і напрями розвитку та вдосконалення її підсистем. Обгрунтовано базовий напрям, зміст і завдання професійної підготовки фахівців з геоменеджменту ЛУС, розроблено схему ландшафтно-урбанізаційного районування України.

1. Дисертаційна робота як перше системне конструктивно-географічне дослідження концептуальних та організаційних засад урбанізаційного природокористування в Україні присвячена вирішенню важливої наукової проблеми, а саме: розвитку та поглибленню теоретико-методологічних основ урбанізаційного ландшафтознавства як інтегративного конструктивно-географічного напряму сучасної географічної науки, розробці теорії ландшафтно-урбанізаційних систем (ЛУС) та методики їх дослідження, обгрунтуванню принципів і стратегій збалансованого соціально-економічного та геоекологічного розвитку ЛУС, визначенню напрямів та умов оптимізації їх функціонування і забезпечення ефективного управління.

2. Вивчення і узагальнення сучасних теоретичних підходів до проблем міського та урбанізаційного ландшафтознавства дозволяє зробити висновок, що теоретико-методологічні основи і понятійно-термінологічний апарат урбанізаційного ландшафтознавства не є усталеними і однозначними і продовжують інтенсивно розвиватись. Автором запропоновано визначення поняття “урбанізований ландшафт” як резидентальної багатофункціональної полікомпонентної, поліструктурної, інтегральної природогосподарської геосистеми нуклеарного типу, що формується з метою і під впливом урбанізаційного природокористування. Такі системи пропонується називати ландшафтно-урбанізаційними (ЛУС).

3. Аналіз сучасних урболандшафтознавчих концепцій засвідчує, що практично всі вони базуються на системному підході та його модифікаціях, які є найбільш адекватними досліджуваній сфері і в поєднанні з конструктивно-географічними принципами прикладного характеру дозволяють виявити найбільш загальні властивості ЛУС з метою планування і проектування нових та оптимізації функціонування існуючих, забезпечення ефективності управління великими урбанізованими територіями – ландшафтно-урбанізаційними системами міст і міських агломерацій.

4. Поєднання системного підходу до дослідження урбанізованих ландшафтів як цілісних ландшафтно-урбанізаційних систем із сучасними принципами організації та управління природокористуванням дозволяють обгрунтувати інтегративний системний організаційно-управлінський підхід і базові методи дослідження: системно-структурний, системно-функціональний, математико-статистичний, порівняльно-географічний, класифікації і типології, картографічний, моделювання, інформаційного (соціального) та геоінформаційного (просторового) управління, інтерактивний комп’ютерний сітьовий аналіз та ін.

5. Формування і розвиток ЛУС розглядається як одна з провідних форм сучасної взаємодії суспільства і природного середовища, що відбувається на рівні ієрархічно побудованих інтегральних геосистем, які складаються з тріади підсистем-блоків: ландшафт – населення – міста. Структуризація ЛУС на основі блокової моделі дозволяє вичленити основні типи системоутворюючих відношень і зв’язків, розкрити їх сутність, обгрунтувати класифікацію ЛУС, розробити картографічні та просторово-математичні моделі, сформулювати принципи і стратегії оптимізації та управління ними в процесі урбанізаційного природокористування.

6. Аналіз численних геопросторових моделей міст і урбанізованих територій засвідчує, що найбільш адекватною геопросторовою моделлю ЛУС є модель нуклеарної інтегральної геосистеми, що поєднує властивості системи з ядром-скупчення (забудована територія міста) і одночасно з ядром-потоком (основні міські та міжміські комунікації – автомобільні, залізничні, водні, повітряні та ін.). ЛУС як нуклеарна ядерно-потокова геосистема має атрактивно-дисипативні властивості. Поля впливу ядра такої нуклеарної геосистеми деформуються в напрямку основних потоків (комунікацій, магістралей), що визначають просторово-територіальний розвиток та агломерування ЛУС. Формалізація ЛУС на основі просторово-математичних моделей розрідження щільності міського населення і поля точок тяжіння у вигляді системи випадкових величин, розподілених за нормальним законом, дозволяє отримати формальні критерії делімітації меж її підсистем і побудувати картографічні моделі (карти ЛУС України, масштаб 1:750000 і 1:5000000) та комп’ютерні мультиоверлейні моделі ЛУС України (масштаб 1:5000000).

7. Картографічне моделювання та аналіз ландшафтно-урбанізаційної структури території України засвідчив її складність і контрастність: вона включає ЛУС різної потужності – від малих 1- і 2-ядерних до найбільшої 227-ядерної, що представляють усі класифікаційні підрозділи структурно-генетичної класифікації ЛУС. Щільність урбанізаційних ядер у їх межах також досить контрастна – від 1 ядра на 2,9 – 3 тис км² для малих ЛУС до 1 ядра на 800 км² для найбільшої. За своїм походженням та особливостями функціонування ЛУС є азональними структурами, хоча вплив зональних ландшафтних умов великою мірою позначається на особливостях функціонування їх підсистем.

8. У роботі доведено, що збалансований розвиток урбанізаційного природокористування потребує якісно нового підходу до проблем оптимізації функціонування та управління ландшафтно-урбанізаційними системами – геоменеджменту – і підготовки фахівців високої кваліфікації, що досягається впровадженням концепції базової географічної освіти. Її використання для забезпечення потреб геоменеджменту вимагає поєднання сучасних підходів до соціально-економічного та просторово-екологічного управління і базових географічних знань з метою формування професійного світогляду і вироблення організаційно-управлінських навичок, відповідних стратегії і завданням збалансованого урбанізаційного природокористування в Україні.

9. Запропоновані, обгрунтовані і систематизовані методичні та організаційні підходи до розробки стратегій і принципів оптимізації та управління ЛУС, системи геоменеджменту ЛУС, урбоекоменеджменту, урбоекомаркетингу та геомаркетингу, стратегій і напрямів соціально-інформаційної діяльності та PR у сфері урбанізаційного природокористування, урбокомпенсаційної екорекреації і фахової освіти, що конкретизують, деталізують і доповнюють теоретичні і методологічні результати дослідження, створюють основу для їх практичної реалізації на галузевому, муніципальному, регіональному і загальнодержавному рівнях.

10. Для розробки виваженої, розрахованої на тривалу перспективу державної політики в галузі урбанізаційного природокористування оптимальним є виокремлення на території України шести ландшафтно-урбанізаційних районів – Західного, Центрального, Північно-Східного, Центрально-Східного, Східного та Південного. Це дозволяє врахувати весь комплекс факторів – ландшафтних (природно-ресурсних), геоекологічних, соціально-економічних та інформаційно-регулятивних, що забезпечують збалансований розвиток урбанізаційного природокористування, визначають регіональні особливості його геопросторової організації і характер функціонування ЛУС.

11. Результати, отримані в ході дисертаційного дослідження, можуть бути використані органами державного, регіонального і муніципального управління при розробці планів соціально-економічного розвитку країни (регіону, міста) в контексті забезпечення збалансованого соціально-економічного та геоекологічного розвитку урбанізаційного природокористування, охорони природи і ландшафтної різноманітності, оптимізації національної екомережі, обгрунтування регіональних урбокомпенсаційних екомереж, містобудівними науково-дослідними та проектними організаціями для оптимізації планувальної і проектної діяльності, розробки схем територіального планування і схеми адміністративно-територіального поділу країни.