1. В роботі обґрунтовано концепцію структури бази даних ЗІС у складі трьох блоків: блоку топографо-геодезичної основи, кадастрового блоку, до складу якого входитимуть юридичний кадастр та кадастр землекористувань, та оціночного блоку, який повинен містити базу природно-географічних та базу соціоекономічних даних. Визначено головну функцію природно-географічних даних у ЗІС – підтримку оцінки якості земель. Виходячи з цієї функції та сучасних підходів до оцінки якості земель, сформульовано перелік вимог до змісту та структури природно-географічних даних у ЗІС. Такі вимоги включають суцільність покриття, високу просторову детальність, гнучкість та інформативну ефективність (відбір даних за ознакою соціоекономічної доцільності їх представлення, можливості інтеграції додаткових практично важливих даних). Проаналізовано властивості найбільш важливих, серед наявних в Україні, джерел первинних просторових даних. Визначено, що база даних ЗІС в сучасних умовах реалізується як цифрова база даних географічної інформаційної системи (ГІС). 2. В якості теоретичної бази методик інтеграції та організації природно-географічних даних доцільно використовувати положення ландшафтної екології – наукової галузі, яка досліджує міжкомпонентні зв’язки в ландшафтах, їхню структурованість, зв’язки між ландшафтною гетерогенністю та екологічними процесами у ландшафтах. У роботі використане уявлення про геосистеми як системи геопросторових відношень між геокомпонентами та ЛТС як сукупність природних геосистем певного типу в межах деякої території. Визначений мінімальний набір ЛТС, який доцільно виділяти при комплексному дослідженні природних умов для територій з помірним гумідним кліматом та суттєвою антропогенною перетвореністю, та який включає генетико-морфологічну, наземно-покривну та басейново-тальвегові ЛТС. Виходячи з аналізу існуючих підходів до організації природно-географічних даних сформульовано концепцію оптимальної структури бази природно-географічних даних ЗІС у складі двох блоків – блоку базової інформації, дані для якого збираються у ході створення ЗІС, та блоку похідної інформації, яка одержується в процесі функціонування ЗІС та задовольняє конкретні потреби практики. Структуру першого блоку складатимуть моделі вищевказаних ЛТС, доповнені детальною ЦМР. 3. На прикладі модельних баз даних на дві дослідні ділянки розроблено засади створення моделей окремих ЛТС. Зокрема, в основу моделі генетико-морфологічної ЛТС покладено концептуальну модель класичного ландшафтознавства, а методика її створення спирається на існуючі методики великомасштабного ландшафтного та геоморфологічного картування. Обґрунтована доцільність використання принципу екологічної однорідності як керівного при виділенні одиниць цієї ЛТС та проаналізовано традиційні категорії ландшафтної диференціації на предмет відповідності цьому принципу. На прикладі модельних баз даних для дослідних ділянок розроблено та проілюстровано методику картування одиниць генетико-морфологічної ЛТС, яка враховує специфіку конкретних територій. Модель наземно-покривної ЛТС може створюватись із використанням двох відмінних підходів: картування апріорно визначених типів наземного покриву, та картування характерних просторових поєднань (мозаїк) його елементів. Модель басейново-тальвегової ЛТС включає два топологічно пов’язані шари – басейнів (їхніх меж) та тальвегів (каналів стоку). Ці шари необхідні, зокрема, при моделюванні гідрологічних процесів та для визначення впливу природних умов водозборів на характеристики стоку. 4. Розроблено новий підхід до інтеграції інформації ґрунтових карт меншого масштабу (детальності) в більш детальну базу природно-географічних даних. Він базується на використанні апарату теорії нечітких множин та теорії Бейєса. Даний підхід передбачає використання моделей ЛТС як основи для просторової прив’язки тематичних даних, що дозволяє суттєво підвищити просторову точність картування розподілу якісних категорій, порівняно з базовою тематичною картою, більш адекватно відобразити континуальний характер розподілу багатьох природних характеристик, кількісно визначити ступінь надійності інформації, оптимізувати стратегію польових спостережень та відбору проб. 5. На базі сформульованих у роботі принципів було здійснене оціночне геопросторове моделювання придатності земель для вирощування картоплі. Гнучкість запропонованої та використаної методики полягає в можливості використання різних видів первинних даних, що було проілюстровано на прикладах оцінювання придатності для різних дослідних ділянок. Інтеграція цих даних проводиться у два етапи: при картуванні окремих якостей землі, які визначають її придатність, та при співставленні цих якостей згідно принципу максимально лімітуючого фактору для визначення інтегральної міри придатності земель за усіма факторами. В результаті було отримано карти придатності земель обох ділянок на рівні підкласів придатності, які відображають ступінь придатності земель для вирощування картоплі та лімітуючий чинник, який найбільше обмежує їхню придатність в тому чи іншому місці. |