Анотація до роботи:
Ламонова О. В. Київська книжкова графіка кінця 50-х — початку 70-х років ХХ століття. Тенденції розвитку, стилістика, майстри. На правах рукопису На здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства 00. 05 — образотворче мистецтво
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук України Київ — 2005 Дисертація присвячена київській графіці кінця 50-х — початку 70-х рр., розкриває тенденції її розвитку і стилістику. Розглядається рання творчість провідних українських художників-графіків — Г. Якутовича, С. Адамовича, О. Данченка, О. Губарєва, І. Селіванова, А. Базилевича, В. Куткіна, Н. Лопухової, Г. Малакова, Г. Зубковського. Аналізуються їхні станкові твори і книжкові ілюстрації. Поява в київській графіці стилістичної єдності пояснюється перш за все спільністю завдань, які вирішували молоді художники — оновлення і реформування графіки, повернення їй статусу самостійного й оригінального виду образотворчого мистецтва. Наслідком цього стало звернення до технік високого друку — лінориту і деревориту. Стилістика лінориту вплинула на інші графічні техніки, які застосовувалися в цей період, — малюнок тушшю, малюнок фломастером тощо. Нова графіка стала лаконічною, виразною, більш декоративною. Художники відмовлялися від лінійної перспективи, «сплощували» простір гравюр, об`єднували в одному зображенні кілька ракурсів. Велика увага приділялася ритму і лінії, яка набула особливої музичності. Суто декоративним було також застосування кольору. Він підкреслював умовність зображення, часом мав певне символічне навантаження. Захоплення вітчизняною історією та етнографією вплинуло не тільки на вибір сюжетів, але й на стилістику творів. Молоді художники спиралися у своїх пошуках на гравюри стародруків, а також на народне мистецтво. Розквіт української графіки співпадає з відродженням інтересу до мистецтва книги. Молоді художники багато й плідно працюють у цій сфері, намагаючись досягти справжньої ансамблевості видання, гармонійного поєднання всіх його частин, перш за все тексту та ілюстрацій. Українська графіка кінця 50-х — початку 70-х рр. певним чином перегукується із сучасною їй течією в українському кінематографі, що дістала назву «поетичної хвилі». Інтерес до мистецтва книги зближує графіку вказаного періоду з експериментами тогочасних московських ілюстраторів, а звернення до технік високого друку — з творчістю прибалтійських, перш за все литовських майстрів. При цьому київська графіка кінця 50-х — початку 70-х рр. була яскравим і самобутнім художнім явищем. Твори цього періоду стали класикою вітчизняного мистецтва. | 