Культурно-естетична домінанта національного світогляду є духовно-ідеологічною основою, завдяки якій протягом багатьох століть органічно відтворювались і еволюціоновули головні світоглядно-ціннісні орієнтації українського народу, гуртуючи в часі і просторі навколо себе різні етноси та народності, залучаючи їх представників до культурних, державотворчих процесів, разом з тим, консолідуючи вільних суб’єктів суспільних відносин в єдину українську націю. Естетичний характер народної міфології та християнський світогляд з його потужним морально-етичним комплексом сприяли формуванню багатогранної і гармонійної світоглядно-ціннісної засади творення вагомого потенціалу духовно-естетичних скарбів. Тому в складних історичних умовах, що включали періоди полонізації та інших зазіхань на самобутність і ідентичність етносу національна культура як провідний чинник конституювання життя народу в якості індивідуальної іпостасі людства змогла вистояти і зберегти свою самобутність. Впродовж усієї історії українського народу домінуючими були тенденції, пов’язані з ідеалізацією людської особистості, стосунків між людьми у всіх сферах суспільного життя, а також краси духовного світу людини. Водночас, злагода, гармонія і мир між людиною і Богом були не лише естетичними, а й соціальними цінностями для багатьох українців. На сучасному етапі розвитку українського суспільства аксіологічний плюралізм, як домінуюча світоглядна настанова та конформізм, як пряма настанова і водночас самоцінність призводять до ускладнення формування світоглядної культури, а відтак і світоглядно-ціннісних орієнтацій, які мають бути спрямованими на підтримку національної ідентичності як світоглядного базису гуманітарної безпеки нації. Необхідною умовою формування світоглядної культури громадян України, їх національної ідентичності в контексті розбудови сучасної національної державності є «пропущення» знань через почуттєвий, тобто естетичний рівень, який сприяє ціннісному переживанню явищ національної культури та історії, що своєю чергою актуалізує проблему формування культурно-естетичної домінанти як духовно-ідеологічної засади національного державотворення. В процесі безперервної багатовікової біологічної та культурної еволюцій під впливом географічних, історичних, культуроморфних чинників та їх похідних відбувався динамічний синтез світоглядного субстрату, який став гармонійною засадою творення своєрідної культурно-естетичної генонеми як домінуючої в українському світоглядному геномі, з вираженим чуттєво-емоційним, естетично-насиченим світобаченням та світосприйняттям. Вплив архетипів української культури, зокрема, філософії серця, а також архетипу слова, етичної цінності індивідуальності, софійності світу та родинного статусу природи зумовив творення індивідуальної структури культурно-естетичної домінанти національного світогляду. Органічне виявлення архетипів у бутті забезпечувало відтворення і еволюцію культурно-естетичної домінанти як ціннісної генонеми національного світогляду, що сприяло подальшому поступу України в складних історичних умовах. Виявляючись у суспільному бутті як світоглядна парадигма, ідеологічний потенціал, культурно-естетична домінанта покликана здійснювати на культуру української нації, суб’єктів її споживання та творення стимулюючий, активуючий, орієнтуючий та консолідуючий вплив. Будучи формою реалізації культуротворчого потенціалу та пізнавальних естетичних цінностей, культурно-естетична домінанта національного світогляду стає водночас своєрідним провідником національної ідеології, важливим засобом формування світоглядної культури й національної ідентичності громадян. Подальші шляхи формування культурно-естетичної домінанти національного світогляду можуть бути пов’язані, на нашу думку, з: переорієнтацією світоглядних позицій на пріоритетність духовно-естетичних вартостей, гармонізацією ціннісних орієнтацій, спрямованих на прилучення громадян до вищих духовних цінностей і суспільних естетичних ідеалів, які випробувані часом і мають багатовікову історію; активізацією міжкультурного спілкування на вищому якісному рівні; усвідомленням того, що творення духовно-естетичних надбань відбувається в умовах зосередженості на загальнолюдських проблемах, коли вони знаходять відгук у загальносвітовому вимірі. Реалізація цих шляхів можлива, на нашу думку, за умов розбудови системи національного виховання й освіти на основі підвищення рівня естетичної культури нації, що є світоглядно-ціннісним базисом, який відображає специфіку естетичних уявлень про гармонію, за законами якої прагнуть будувати власне життя кожен народ, нація і держава. |
