Вивченню особливостей спортивного відбору, орієнтації та селекції у процесі багаторічної підготовки спортсменів присвячені численні дослідження. Такий інтерес пояснюється тим, що практичне використання даних досліджень має широкий діапазон. Перш за все це стосується проблеми відбору до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації на заключних етапах спортивного удосконалення. Однак у теорії та практиці пауерліфтингу нами не знайдено чіткої концепції щодо вивчення показників відбору спортсменів. Результати розрізнених експериментальних та теоретичних досліджень з цієї проблеми важко піддаються систематизації через різні цілі, завдання та методи їх досягнення, що знижує цінність отриманих наукових даних. Все викладене вище обґрунтовує актуальність вивчення проблеми, яка, на наш погляд, є доцільною і своєчасною. Шляхом вивчення та аналізу науково-методичної літератури, передового досвіду роботи тренерів і підготовки спортсменів, опитування та інтерв'ю, а також педагогічних спостережень за тренувальною та змагальною діяльністю спортсменів було визначено інформативні показники, які використовувалися як критерії відбору до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації різної статі та різних вагових категорій (зріст, довжина тулуба і кінцівок, ширина плечей і тазу, обхватні розміри, активна й жирова маса тіла, вікові межі найвищих спортивних досягнень, рівень змагальних досягнень, співвідношення змагальних результатів, рівень реалізації спроб, вік початку занять пауерліфтингом, терміни виконання нормативів майстра спорту та майстра спорту міжнародного класу та терміни перебування на заключних етапах спортивного удосконалення). Розроблено моделі морфофункціонального стану найсильніших спортсменів світу різної статі та різних вагових категорій, які вміщують:
– масо-зростові показники, які з підвищенням вагової категорії змінюються у середньому на 3,9 % – відмінності достовірні; – повздовжні розміри тіла спортсменів відносно їх зросту. Встановлено, що достовірні відмінності між повздовжніми розмірами тіла спортсменів різних груп вагових категорій спостерігаються у чоловіків у показниках довжини ніг, гомілки, стегна та тулуба, у жінок – відповідно довжини ніг, стегна, гомілки та рук; – обхватні розміри тіла (шиї, грудей, талії, плеча, передпліччя, стегна, гомілки). З підвищенням вагової категорії вони змінюються у середньому на 3,6 %, за винятком обхватних розмірів грудей та талії, які мають відмінності між 4 та 5 групами вагових категорій у чоловіків – 10,9 % та 14,6 %, у жінок – 6,3 % та 14,2 % відповідно; – поперечні розміри тіла (ширина пліч і тазу). Відмінності у ширині пліч і тазу спостерігаються тільки у спортсменів різної статі та становлять у середньому 1,8 %; – склад тіла (маса жиру, АМТ, ІАМТ). Встановлено, що різниця у показниках підшкірно-жирового прошарку у спортсменів 1 та 5 груп вагових категорій становить у чоловіків 9,0 % а, у жінок – 10,0 % відповідно. Моделі змагальної діяльності найсильніших спортсменів світу різної статі та різних вагових категорій вміщують:
– рівень змагальних досягнень у сумі триборства (у відсотках від світового рекорду). У чоловіків змагальні досягнення в сумі триборства у призерів чемпіонатів світу у середньому становлять 92,5 ± 5,0 %, у жінок – 90,2 ± 7,0 % відповідно, відмінності достовірні; – співвідношення змагальних результатів до суми триборства (у %). Встановлено, що у чоловіків співвідношення присідання та жиму лежачи вище, ніж у жінок, у середньому на 1,0 % та 2,5 % відповідно. І становить у середньому у присіданні – 39,4 ± 2,0 %, у жимі лежачи – 24,7 ± 2,1 % Співвідношення ж досягнень у тязі до суми триборства у чоловіків нижче, ніж у жінок, на 3,3 % і становить у середньому – 35,6 ± 1,1 % відмінності достовірні. – рівень реалізації спроб на змаганнях. Визначено, що реалізація спроб на міжнародних змаганнях у чоловіків у середньому становить у присіданні 63,3 ± 2,7 %, в жимі лежачи – 65,6 ± 2,6 %, у тязі – 64,0 ± 3,2 % а, у жінок відповідно – в присіданні та жимі лежачи – 72,5 %, у тязі – 69,0 ± 7,0 %; – вікові межі найвищих спортивних досягнень спортсменів на момент змагань з урахуванням вагових категорій. Середній вік призерів чемпіонатів світу у 1998 – 2002 рр. різних вагових категорій у чоловіків становить – 31,0 ± 1,0 рік, у жінок – 29,0 ± 1,0 років, відмінності достовірні. Період часу між термінами початку занять пауерліфтингом та виходом на заключні етапи спортивного удосконалення у найсильніших спортсменів світу у середньому триває у чоловіків 6 ± 1,0 років, у жінок – 4 ± 1,0 роки та не залежить від вагової категорії, відмінності достовірні.
Встановлено, що тривалість перебування найсильніших спортсменів світу на 4 та 5 етапах спортивного удосконалення знаходиться у чоловіків у межах від 5,0 ± 1,0 до 14,0 ± 2,0 років, а у жінок – у межах 3 ± 1,0 – 5 ± 1,0 років. Визначено головні чинники, що впливають на рівень конкуренції найсильніших збірних команд світу:
– збільшення кількості країн та учасників міжнародних змагань. Після багаторічного лідерства збірних команд США, Фінляндії та Швеції на передові позиції вийшли збірні команди країн колишньої соціалістичної співдружності: Росії, Польщі, Казахстану. Наприклад, спортсменам збірної команди Польщі належить 49,0 % усіх рекордів світу, встановлених за період з 1998 до 2002 рр., збірній команді Казахстану – 8,0 %, відповідно спортсменам Росії – 4,0 %; – систематичне підвищення спортивних досягнень та світових рекордів у найсильніших спортсменів світу. Починаючи з 1998 року, спостерігається загальна тенденція до збільшення кількості світових рекордів від 12,0 % у 1998 до 22,0 % у 2002 році; – збільшення щільності змагальних досягнень та показ однакових результатів в окремих вагових категоріях у десятках найсильніших спортсменів світу; – врахування моделей змагальної діяльності та морфофункціонального стану найсильніших спортсменів світу як критеріїв відбору до головних змагань року. Визначено, що показники відбору найсильніших спортсменів світу різної статі та різних вагових категорій за своєю інформативною значущістю неоднозначні у взаємодії:
– найбільш високий взаємозв’язок отриманий між показниками морфофункціонального стану (маса тіла, зріст, довжина кінцівок, тулуба, ширина плечей та склад тіла) та показниками змагальної діяльності спортсменів (r = 0,6 – 0,9), які утворюють єдиний блок; – середній рівень взаємозв’язку отриманий між показниками змагальної діяльності найсильніших спортсменів світу (змагальні досягнення, співвідношення змагальних результатів до суми триборства, рівень досягнень і рівень реалізації спроб на змаганнях), критеріями перспективності та термінами перебування на заключних етапах спортивного удосконалення (r = 0,4 – 0,6). Встановлено, що показники морфофункціонального стану, змагальної діяльності, критеріїв перспективності та терміни перебування на заключних етапах спортивного удосконалення найсильніших спортсменів світу різної статі та різних вагових категорій визначаються за трьома чинниками, сума внеску яких у загальну дисперсію вибірки становить 83,57 %:
– перший, генеральний чинник – 60,26 % (“чинник спеціальної фізичної підготовленості”) складається із комплексу показників, які характеризують морфофункціональний стан найсильніших спортсменів світу та їх змагальну діяльність; – другий чинник – 13,28 % (“чинник вікових змін та темпів становлення вищої спортивної майстерності”) є системотворним для відображення критеріїв перспективності та термінів перебування на заключних етапах спортивного удосконалення найсильніших спортсменів світу. – третій чинник, – “чинник технічної підготовленості” (10,03 %), з найбільш вагомим внеском, вміщує показники, які характеризують рівень реалізації спроб на змаганнях. Напрацьовані критерії відбору до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації різної статі та різних вагових категорій було апробовано на спортсменах збірної команди України та використано тренерською радою під час підготовки чоловічої та жіночої збірних команд України до відбіркових змагань – чемпіонат України (лютий 2002 р.), а також протягом трьох мезоциклів підготовки до чемпіонату Європи 2002 р. (Словаччина) та чемпіонату світу 2002 р. (Німеччина) відповідно, що підтверджується відповідними актами впровадження.
На завершальному етапі підготовки до міжнародних змагань члени збірної команди України за критеріями відбору мали підготовленість на такому рівні: високий – у 89,0 % спортсменів, середній – у 11,0 % спортсменів. Отже, більшість спортсменів збірної команди України мали високий рівень підготовленості, що дозволило їм увійти до трійки найсильніших збірних команд світу і посісти високі місця у відповідних вагових категоріях серед найсильніших спортсменів світу.
|