Анотація до роботи:

Введенська В.В. Кримінально-процесуальні гарантії реалізації права на юридичну допомогу осіб, постраждалих від злочину. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. – Національна академія прокуратури України. – Київ, 2009.

У дисертації досліджено кримінально-процесуальні гарантії, що забезпечують реалізацію права потерпілих на юридичну допомогу. Визначено коло суб’єктів одержання правової допомоги серед осіб, постраждалих від злочинів. Встановлено правову природу участі суб’єктів надання юридичної допомоги на різних стадіях кримінального процесу, а також обґрунтовано необхідність безкоштовного надання правової допомоги окремим категоріям постраждалих осіб. Обґрунтовано й сформульовано пропозиції щодо поліпшення слідчої та судової практики, вдосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства з питань надання правової допомоги постраждалим особам та положень проекту нового КПК України.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці, з огляду на сучасні положення вчення про права людини і досягнення кримінально-процесуальної науки механізму реалізації особами, які постраждали від злочину, конституційного права на правову допомогу на різних стадіях кримінального процесу. Основними результатами дослідження є такі висновки:

1. Невід’ємною складовою європейського вектора розвитку сучасної України є орієнтованість на європейські стандарти судочинства, що обумовлює поглиблення змагальних засад кримінального процесу. За таких умов є припустимим, що інтереси постраждалих від злочину осіб можуть не тільки не збігатися з інтересами правосуддя, але й суперечити їм. Отже, захист права (інтересу) зацікавлених осіб як кримінально-процесуальна гарантія набуває особливої актуальності.

На підставі зазначеного речення друге частини 4 статті 49 КПК України доцільно викласти у такій редакції: «Потерпілий може брати участь у судових дебатах, а також відмовитись від реалізації прав, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті».

2. З метою надання постраждалим від злочину особам можливості захисту їх прав та законних інтересів на стадії порушення кримінальної справи пропонується введення у теорію кримінального судочинства такого суб’єкта, як постраждалий. Особа, яка зробила заяву про вчинений злочин, але не є постраждалою від нього, відіграє допоміжну роль у кримінальному судочинстві й має визначатись як заявник.

На підставі зазначеного до чинного КПК України пропонується внести такі зміни та доповнення: пункт 8 статті 32 КПК України після слів «захисник, а також» доповнити словом «постраждалий» і далі – за текстом; статтю 32 КПК України доповнити пунктом 8-а, який викласти: «Заявник» – особа, яка у встановленому законом порядку подала заяву про вчинений злочин, але не є постраждалою від цього злочину»; доповнити КПК України статтею 49-1 «Постраждалий», яку викласти у такій редакції: «Постраждалим визнається особа, яка вважає, що надані їй законом права, свободи, блага, соціальні можливості було порушено або поставлено під загрозу порушення внаслідок злочинного посягання.

Про набуття громадянином статусу постраждалого особа, яка прийняла від нього в порядку статті 97 цього Кодексу заяву, складає протокол. Протокол про набуття статусу постраждалого складається у двох примірниках із додержанням правил статті 85 цього Кодексу. Другий примірник протоколу вручається постраждалому. У протоколі зазначаються дані про особу, яка звернулась із заявою про порушення її прав, свобод або соціальних можливостей; обставини, за яких відбулось зазначене порушення; перелік прав постраждалого.

Громадянин, визнаний постраждалим, вправі особисто, за допомогою осіб, що у встановленому законом порядку надають правову допомогу, або інших зацікавлених фізичних чи юридичних осіб звернутись із заявою (повідомленням) про злочин до правоохоронних органів і не пізніше закінчення 10-денного терміну з моменту звернення отримати письмову мотивовану відповідь про результати перевірки заяви (повідомлення); надати до правоохоронного органу, який здійснює перевірку заяви (повідомлення), будь-яку інформацію, що стосується обставин вчиненого злочину, та отримати усну, а на прохання постраждалого – письмову мотивовану відповідь про використання наданої інформації; оскаржити дії особи, що здійснює перевірку заяви (повідомлення)».

3. Ефективність реалізації постраждалими від злочину особами наданих їм процесуальних прав прямо залежить від здатності зазначених осіб усвідомлювати значення цих прав та самостійно їх реалізовувати. Найбільш гостро постає питання можливості реалізації процесуальних прав недієздатними та обмежено дієздатними особами, такими як неповнолітні та особи, що страждають на психічні розлади.

На підставі зазначеного до чинного КПК України пропонується внести такі доповнення: частину 1 статті 52 КПК України доповнити реченням: «У справах про злочини щодо неповнолітніх або осіб, що страждають на психічні розлади, участь адвоката як представника потерпілого є обов’язковою» і далі – за текстом; частину 3 статті 72 КПК України викласти у такій редакції: «За наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я потерпілого, якщо його дієздатність не є обмеженою або його не визнано недієздатним у порядку цивільно-процесуального судочинства, його здатність правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, а також усвідомлювати та самостійно реалізовувати надані процесуальні права визначається шляхом призначення судово-психіатричної експертизи» і далі – за текстом.

4. Сучасними формами відстоювання прав постраждалих від злочину осіб є: особисте відстоювання; підтримувальне представництво; професійне відстоювання; посадовий (офіційний) захист. Серед суб’єктів відстоювання юридичну допомогу надають лише особи, які здійснюють посадовий захист та професійне відстоювання.

5. Суб’єктами надання юридичної допомоги постраждалим від злочину особам, що здійснюють посадовий (офіційний) захист, мають бути: органи дізнання (органи внутрішніх справ, Служби безпеки України); органи досудового слідства (слідчі ОВС, СБУ, прокуратури та податкової міліції); органи прокуратури (прокурори); суд (судді).

6. Особа, що претендує на набуття статусу професійного відстоювача прав потерпілого, має бути наділеною певними повноваженнями одним із законів, а також повинна мати укладену угоду з потерпілим на надання правової допомоги. Сьогодні таким умовам відповідають лише адвокати, діяльність яких регламентована Законом України «Про адвокатуру». У разі легалізації в Україні приватної детективної діяльності зазначеним умовам відповідатимуть також приватні детективи як фахівці, що спеціалізуються на збиранні доказової інформації у кримінальних справах.

7. Введення у кримінальний процес такого учасника, як відстоювач, обумовлено можливістю: по-перше, значно розширити його процесуальні права порівняно з правами інших представників потерпілого; по-друге, законодавчо забезпечити гарантію якості наданої правової допомоги шляхом покладання на відстоювача певних процесуальних обов’язків.

Публікації автора:

1. Введенська В.В. Приватна детективна діяльність як спосіб реалізації потерпілою стороною принципу змагальності та диспозитивності / В.В. Введенська // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ім. Е.О. Дідоренка, 2006. – № 2. – С. 265–275.

   Введенська В.В. Представники постраждалої від злочину сторони як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності / В.В. Введенська // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ім. Е.О. Дідоренка, 2006. – № 3. – С. 203–211.

   Введенська В.В. Адвокат – професійний відстоювач прав потерпілого / В.В. Введенська // Адвокат. – 2008. – № 2. – С. 37–38.

   Введенська В.В. Проблеми представництва постраждалих від злочину осіб у сучасному кримінальному процесі / В.В. Введенська // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ім. Е.О. Дідоренка, 2008. – № 2. – С. 169–179.

   Введенська В. Відмова потерпілого від реалізації своїх процесуальних прав: причина та юридичні наслідки / В. Введенська // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 5. – С. 140–144.

   Введенська В. Проблеми дотримання прав осіб, постраждалих від злочинів, в особливих провадженнях / В. Введенська // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 6. – С. 143–147.

   Введенська В.В. Постраждалий від злочину: права, гарантовані Конституцією, у Кримінально-процесуальному кодексі відсутні / В.В. Введенська // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Спеціальний випуск № 1 (28). – С. 147–151.

   Введенська В.В. Про деякі аспекти надання правової допомоги особам, які зазнали шкоди від злочину / В.В. Введенська // Питання реформування кримінального судочинства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Донецьк, 25 листопада 2005 року). – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 487–493.

   Введенская В.В. Процессуальные гарантии права потерпевшего на отказ от уголовного преследования в законодательстве Украины / В.В. Введенская // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве: Материалы международной научно-практической конференции в 3-х книгах, (Киев, 22–23 июня 2006 года). – Книга 1. – К. : Университет экономики и права «КРОК», 2006. – С. 274–279.

   Введенська В.В. Психологічне сприйняття правової норми та його значення / В.В. Введенська // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми: Матеріали міжнародної наукової конференції, (Донецьк, 17–18 листопада 2006 року). – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – С. 299–303.

   Введенська В.В. Про місце постраждалих від злочину осіб в класифікації суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності / В.В. Введенська // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Донецьк, 24 листопада 2006 року). – Донецьк : ООО Норд Комп’ютер, 2006. – С. 291–294.

   12. Введенська В.В. Процесуальні гарантії забезпечення прав і свобод потерпілих при провадженні оглядів (за законодавством Російської Федерації) / В.В. Введенська // Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні: Матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, (Тернопіль, 25 лютого 2007 року). – Частина III. – Тернопіль : ТОВ «Гал-друк», 2007. – С. 10–13.

   13. Введенська В.В. Про класифікацію форм захисту прав постраждалих від злочину осіб / В.В. Введенська // Від громадянського суспільства – до правової держави: Тези II Міжнародної науково-практичної конференції, (Харків, 25 квітня 2007 року). – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – С. 326–328.

   14. Введенська В.В. Приватна детективна діяльність на теренах колишнього СРСР: перспективи для України / В.В. Введенська // Использование современных достижений криминалистики и уголовного процесса в борьбе с преступностью: Материалы VIII международной межвузовской научно-практической конференции студентов, курсантов и слушателей, (Донецк, 11 апреля 2008 года). – Донецк : Норд-Пресс, 2008. – С. 159–162.

   15. Введенська В.В. Приватний обвинувач, що звернувся в міліцію, сплачує менше / В.В. Введенська // Від громадянського суспільства – до правової держави: Тези III Міжнародної науково-практичної конференції, (Харків, 24 квітня 2008 року). – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. –
       С. 249–251.