Анотація до роботи:

Чепурний О.О. Кримінально–процесуальні функції на стадії досудового розслідування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено розкриттю теоретичних і практичних питань, пов’язаних з проблемами удосконалення правових засад реалізації функцій кримінального переслідування, захисту та вирішення справи на стадії досудового розслідування.

Проаналізувавши наукові праці, українське та зарубіжне кримінально–процесуальне законодавство, розкрито поняття, сутність і способи реалізації функцій кримінального переслідування, захисту та вирішення справи.

У роботі викладено обґрунтовану концептуальну схему наукових і прикладних положень, спрямованих на вдосконалення обвинувальної та захисної діяльності, вирішення справ. Робляться висновки, подаються пропозиції та рекомендації щодо розв’язання проблем правового забезпечення суб’єктів функцій кримінального переслідування, захисту, вирішення справи.

Запропоновано зміни до законодавчих актів України в аспекті цієї проблеми.

У висновках сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення, й полягають у такому:

1. Обґрунтовано поняття “функцій кримінального судочинства”, як єдиної правової системи, під якими слід розуміти не роль чи коло обов’язків того чи іншого його учасника, а головні напрямки кримінально–процесуальної діяльності, в яких проявляється вплив даного виду судочинства на суспільні відносини і які визначаються його задачами, сформульованими в ст. 2 КПК.

2. Визначено, що первісною функцією в системі кримінально–процесуальних функцій виступає кримінальне переслідування, як процесуальна діяльність, що здійснюється органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором, приватним обвинувачем (потерпілим), цивільним позивачем і їх представниками з метою встановлення факту і обставин вчинення суспільно небезпечного діяння, яке передбачене кримінальним законом, і особи, що його вчинила, а також для забезпечення застосування до такої особи покарання або інших заходів кримінальної відповідальності або примусових заходів медичного чи виховного характеру. Вказана функція виступає і в якості генеруючої, системоутворюючої функції кримінального процесу.

3. Визначено, що функція захисту представляє собою процесуальну діяльність, яка направлена на з’ясування таких обставин, що виправдовують обвинуваченого, звільняють його від кримінальної відповідальності, пом’якшують або викликають інше (що не впливає на відповідальність) покращення його становища обставин, а також на охорону його особистих і майнових прав.

4. Як функція кримінального переслідування, так і функція захисту покликані сприяти правильному, законному і обґрунтованому вирішенню кожної кримінальної справи. Таке вирішення може мати місце як в процесі досудового провадження (закриття кримінальної справи), так і при здійсненні судочинства в результаті розгляду справи по суті в судовому засіданні. У викладеному вбачається службове призначення функцій кримінального переслідування і захисту, їх підлеглий характер по відношенню до функції вирішення справи.

5. Функція кримінального переслідування виникає пізніше моменту порушення кримінальної справи. Тому необхідно поновити повноваження суду щодо порушення кримінальних справ публічного і приватно–публічного обвинувачення. При цьому в ст. 54 КПК варто внести доповнення про те, що суддя, який порушив кримінальну справу, не може в подальшому приймати участь в її розгляді.

6. Обґрунтовано, що перелік випадків обов’язкової участі захисника в процесі (ст. 45 КПК) варто суттєво доповнити. Участь захисника при провадженні по кримінальній справі повинна бути обов’язковою, коли:
а) підозрюваному, обвинуваченому ставиться в вину скоєння тяжкого, особливо тяжкого злочину; б) стосовно підозрюваного, обвинуваченого обирається як запобіжний захід арешт або вони направлені на стаціонарну судово–психіатричну експертизу; в) між інтересами підозрюваних, обвинувачених існують протиріччя, причому один з них має захисника;
г) у справі бере участь адвокат – представник потерпілого, цивільного позивача; д) кримінальний процес ведеться з метою реабілітації особи,
яка померла на момент розгляду справи; е) обвинуваченим є військовослужбовець за призовом.

7. Закриття кримінальної справи за будь–якою підставою на стадії досудового розслідування повинно бути компетенцією лише суду.

Публікації автора:

1. Чепурний О.О. Кримінально–процесуальні функції: проблеми визначення та законодавчого врегулювання // Право України. – 2001. –
№ 8.– С. 80–82.

2. Чепурний О.О. Кому захищати інтереси потерпілого // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 3. – С. 92–97.

3. Чепурний О.О. Розмежування функцій судового контролю та прокурорського нагляду на досудових стадіях кримінального процесу // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності (збірник наукових праць Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті). – 2003. – № 3. – С. 204–208.

4. Чепурний О.О. Дисфункція захисту в кримінальному процесі України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України: Випуск 1, 2004. – С. 159–164.

5. Чепурний О.О. Кримінально–процесуальні функції на стадії порушення кримінальної справи та особливості їх реалізації // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: Матеріали міжнародної наукової конференції “Україна: шляхами віків” (Київ, 17 травня 2002 року). – 2002. – № 2. – С. 248–252.