У Висновках з урахуванням викладеного і на підставі одержаних у процесі дослідження результатів було сформульовано такі положення: 1. Існуюча тенденція зростання кількості суспільно небезпечних діянь, що визначені КК України як злочини, вчинених особами у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за ці діяння, та які в педагогічній, психологічній, юридичній та інших науках здобули назву «малолітніх», потребує пошуку нових прийомів, засобів та заходів впливу на них з метою попередження їх подальшої девіантної поведінки.
2. Дослідження історичного досвіду та сучасного стану провадження у справах про суспільно небезпечні діяння малолітніх в України і зарубіжних країнах дає підстави до виокремлення як основних трьох принципово різних шляхів щодо вирішення питання підвищення ефективності провадження у справах малолітніх: вдосконалення існуючого порядку провадження; передання компетенції здійснення такого провадження органам, альтернативним держаним; створення спеціалізованої системи ювенальної юстиції.
В сучасній вітчизняній ювеналістиці можливо виділити два основні підходи до вирішення питання про форму організації спеціалізованої системи ювенальної юстиції та визначення її взаємодії з іншими суспільними та державними інститутами у вигляді: правосуддя, центральною ланкою якого є спеціалізований ювенальний суд; спеціалізованої системи дитячого правосуддя як сукупності правових механізмів, медико-соціальних, психолого-педагогічних і реабілітаційних та інших процедур і програм, призначених для забезпечення на основі діючої в державі законодавчої бази найбільш повного дотримання прав, свобод та законних інтересів неповнолітніх у всіх сферах правовідносин, що реалізується системою державних і недержавних органів, установ та організацій. Підкреслюється перевага останньої форми організації діяльності ювенальної юстиції в Україні як така, що поряд з використанням правових процедур дозволятиме застосовувати під час провадження у справах про суспільно небезпечні діяння малолітніх і програми відновного правосуддя. Проте, яким би шляхом не було вирішене питання про організацію в Україні сучасної системи ювенальної юстиції, зазначається, що застосування до малолітніх будь-яких заходів примусу (процесуального чи матеріально-правового) повинно бути обґрунтованим та заснованим на законі, що дозволяє не тільки мінімізувати негативний вплив офіційної процедури провадження на психіку малолітнього, але й забезпечувати встановлення об’єктивної істини у справі, всебічний захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників такого провадження, що стає можливим лише в умовах наявності оптимальних та ефективних процесуальних форм провадження у справах малолітніх. 3. Під час пошуку оптимальних процесуальних форм провадження у справах малолітніх здійснюється порівняльне дослідження групи кримінально-процесуальних норм, що регулюють провадження у справах малолітніх, та практики їх застосування, в рамках якого робиться висновок про те, що сьогодні в структурі кримінального процесу виник та розвивається окремий вид провадження – провадження у справах малолітніх, специфіка якого обумовлена по-перше, завданнями такого провадження – виключно перевиховання малолітніх, що виключає їх відповідальність та покарання; по-друге, специфікою предмета доказування по справах малолітніх, по-третє, тим, що воно закінчується не винесенням вироку стосовно кримінальної відповідальності малолітнього учасника кримінального процесу, а прийняттям
рішень щодо застосування до нього примусово-виховних заходів; по-четверте, особливістю статусу малолітнього суб’єкта кримінального провадження (законодавець визначає його, починаючи зі стадії порушення кримінальної справи і до розгляду її у судовому засіданні); по-п’яте, наданням при цьому додаткових гарантій захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітнього у цьому провадженні; по-шосте, особливостями прав та обов’язків більшості учасників такого провадження: захисника, законного представника тощо; по-сьоме, процесуальними особливостями провадження по справах малолітніх на досудових стадіях провадження та під час провадження у суді першої інстанції.
Однак, як свідчить судова практика, незважаючи на те, що чинні норми кримінально-процесуального законодавства фактично визначили провадження у справах малолітніх як самостійний вид кримінального-процесуального провадження, у його здійсненні є чимало недоліків. За результатами дослідження гарантованості реалізації наданих законом додаткових гарантій захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітніх учасників кримінального судочинства зазначається недостатність їх рівня, що, насамперед, постає в недостатній правовій регламентації широкого кола питань, пов’язаних з невизначеністю кола прав та обов’язків як малолітніх учасників кримінального судочинства, так і їх захисників, законних представників, численними прогалинами регламентації самого процесу провадження у справах про суспільно небезпечні діяння малолітніх, що викликає необхідність майже повсякчасного застосування аналогії із загальними правилами провадження та особливими правилами провадження у справах про злочини неповнолітніх, які не пристосовані до врахування специфіки малолітніх учасників кримінального судочинства. Тому з метою підвищення ефективності такого провадження пропонується ряд змін до чинного кримінально-процесуального законодавства: встановлення самостійного процесуального статусу малолітньої особи з покладанням на неї запропонованих прав та обов’язків, які виникатимуть з моменту її затримання за підозрою у вчиненні суспільно небезпечного діяння, поміщення у приймальник-розподільник, або перед залученням до провадження слідчих дій (коли у слідчого є достатньо даних вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинене саме цією особою), про що слідчий буде зобов’язаний виносити постанову про визнання малолітньої особи запідозреною у вчиненні суспільно небезпечного діяння; закріплення в КПК самостійної процесуальної форми порядку затримання малолітніх осіб та застосування до них всіх інших заходів процесуального примусу, підстав та процедур їх оскарження; визначення в кримінально-процесуальному законодавстві порядку та підстав застосування до малолітніх поміщення до приймальника-розподільника, кола осіб, яким надається право оскарження застосування такого засобу примусу;
визнання обов’язковою участі спеціалістів (лікарів, педагогів, спеціаліста у галузі підліткової та юнацької психології) під час провадження слідчих дій за участю малолітнього та можливою під час роз’яснення малолітньому його процесуальних прав та обов’язків (як за ініціативою особи, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, так і за клопотанням малолітнього або його законного представника, захисника), та під час роз’яснення захисником окремих процесуальних моментів малолітньому підзахисному;
обмеження тривалості слідчих дій за участю малолітніх однією годиною, а в разі неможливості, встановлення щогодинних перерв під час провадження певної слідчої дії; введення до кримінально-процесуального провадження у справах малолітніх стадії попереднього розгляду справи суддею; встановлення можливості суду повертати за необхідності справу малолітнього для проведення додаткового розслідування тощо. 4. Інтеграція українського законодавства взагалі, і кримінально-процесуального законодавства, зокрема, до міжнародних норм, правил, стандартів потребує не тільки покращання окремих кримінально-процесуальних норм, що регламентують провадження у справах малолітніх, але й кардинальної зміни правової суттєвості цих норм шляхом виключення їх із сфери існуючого кримінально-процесуального законодавства України та створення особливої групи матеріальних та процесуальних норм, за допомогою яких могла би бути створена нова галузь правосуддя – ювенальна юстиція. При цьому вона повинна спиратися не тільки на створення окремої гілки судів у справах неповнолітніх та малолітніх, але й її діяльність повинна регламентуватись особливою групою процесуальних норм, які виходять за рамки КПК України, у з’язку з чим можна стверджувати про можливість та необхідність виникнення у сучасній структурі юридичного процесу особливої гілки юридичного процесу – ювенального процесу. |
