У дисертації узагальнюються результати дослідження та визначаються основні питання, вирішення яких, на нашу думку, є пріоритетним у подальшому вдосконаленні правової регламентації порядку кримінального переслідування у кримінальному судочинстві. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема: 1. Аргументовано необхідність впровадження в національне кримінально-процесуальне законодавство терміну „кримінальне переслідування”, з метою приведення його у відповідність з міжнародними правовими актами, які ратифіковані Україною. 2. Зважаючи на те, що кримінальне переслідування є способом боротьби зі злочинними посяганнями за конкретними кримінальними справами, правові засоби даної діяльності визначаються законами. Безпосередньо регламентують цю діяльність в Україні: кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче і оперативно-розшукове законодавство. 3. Поняття кримінального переслідування можна розглядати в різних аспектах. Під цим можна розуміти: по-перше, кримінально-правовий інститут, норми якого визначають умови, порядок та інші обставини виникнення кримінальної справи. По-друге, етап кримінального процесу, який складається з процесуальних і слідчих дій та відносин, які мають місце відповідно до закону при прийнятті, розгляді й вирішенні первинних відомостей про злочин і в подальшому для правильного вирішення справи в цілому. По-третє, це окремий процесуальний акт, який здійснюється уповноваженою особою з прийняття рішення про те, що за даним суспільно-небезпечним діянням починається кримінально-процесуальне провадження. 4. Класифікацію суб’єктів кримінального переслідування можна здійснювати за функціональним призначенням залежно від покладених на них повноважень: державні органи та посадові особи, які уповноважені законом на здійснення кримінального переслідування, а також приватні особи (у порядку ч.1 ст.27 КПК України). Суд не є органом кримінального переслідування, він лише вирішує справу по суті. За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Зокрема, проект КПК України (реєстраційний № 0952) пропонується доповнити нормами, які викласти у такій редакції: Стаття 6. Роз’яснення значення термінів Кодексу Кримінальне переслідування – регламентована кримінально-процесуальним законом діяльність спеціально уповноважених органів держави (дізнавача, начальника органу дізнання, слідчого, начальника слідчого відділу, прокурора, його заступників і помічників) в межах їх компетенції, а також потерпілих, цивільних позивачів, їх представників, спрямована на забезпечення невідворотності юридичної відповідальності за вчинений злочин, шляхом порушення кримінальної справи, затримання особи, що вчинила злочин, застосування заходів кримінально-процесуального примусу, формулювання обвинувачення та підтримання державного обвинувачення з метою застосування до них кримінального покарання.
47) Суб’єкти кримінального переслідування – державні органи і посадові особи (дізнавач, начальник органу дізнання, слідчий, начальник слідчого відділу, прокурор, його заступники і помічники), що уповноважені кримінально-процесуальним законом на здійснення кримінального переслідування, а за деякими категоріями справ – потерпілі, цивільні позивачі, їх представники. Стаття 36. Слідчий Ч.1, п.1: Під час провадження досудового слідства у кримінальній справі слідчий уповноважений здійснювати кримінальне переслідування, порушувати кримінальну справу та направляти її іншому слідчому або органу дізнання у відповідності з підслідністю, визначеною цим Кодексом. Стаття 40. Начальник слідчого підрозділу і його повноваження Ч.2, п.6: Особисто в повному обсязі здійснювати кримінальне переслідування та проводити досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Стаття 43. Повноваження начальника органу дізнання Ч.1, п.1: Начальник органу дізнання має право відповідно до положень, встановлених цим Кодексом: в межах своєї компетенції здійснювати кримінальне переслідування та порушувати кримінальні справи і доручати провадження кримінального переслідування особі, яка здійснює дізнання. |
