1. Автор обґрунтовує думку, що злочин потрібно розглядати криміналістичною наукою з позиції діяльнісного підходу. Діяльність як певна система, в даному випадку, включає в себе ряд компонентів: суб’єкт, предмет, мета, сукупність операцій необхідних для досягнення мети, засоби і результат, а також матеріальні умови. 2. Криміналістичний фазовий аналіз злочинної діяльності, на відміну від елементного аналізу, характерного для криміналістичної характеристики злочину, дозволяє більш змістовно вивчати закономірні особливості організованої злочинної діяльності. Такий підхід не суперечить традиційному, статичному, вони взаємно доповнюють один одного при описі сутності злочинної діяльності. 3. Методи розслідування могли з’явитися тільки тоді, коли теоретично були вивчені закономірності злочинної діяльності, розроблені основи криміналістичної теорії та окремі вчення. Методи розслідування після встановлення конкретної мети діяльності дають можливість виокремити тактичне завдання, визначити вихідний комплекс наявних доказів, спланувати дії з найменшою затратою сил. Автор виділяє три групи методів розслідування злочинів: а) загальні методи розслідування – використовуються при розслідуванні всіх видів злочинів; б) методи вирішення найбільш типових завдань, які з’являються в ході розслідування; в) методи розслідування окремих видів злочинів. Кожний метод розслідування має ряд модифікацій в залежності від конкретної мети, умов, об’єктів. 4. Встановлено, що основний недолік методик розслідування це слабкий зв’язок із складним динамічним процесом розкриття злочинів в умовах так званих проблемних ситуацій. У цих методиках, як правило, не показується основана на глибокому, систематизованому знанні «технологія» діяльності органів досудового слідства і дізнання. Вони придатні для тих випадків, коли матеріали кримінальних справ вміщують відомості, які вказують на конкретну особу, яка вчинила злочин, та інші важливі обставини, такі методики менш корисні у випадку різкого дефіциту криміналістично значимої інформації. Розкриття в першу чергу складних, замаскованих злочинів нерідко здійснюється нецілеспрямовано, методом чисельних «проб і помилок», а це неминуче призводить до нераціональних витрат сил, часу і далеко не завжди до успіху. 5. У дискусії про існування загального методу розслідування, дисертант зробив такі висновки: універсального методу розслідування немає і побудувати його неможливо; найбільш перспективним напрямом розвитку криміналістичної методики є розробка практичних методів розслідування; методика розслідування окремих видів злочинів недостатньо оснащена системою науково розроблених методів, що призвело її до відставання від інших розділів криміналістичної науки; розробка методик розслідування окремих видів злочинів ведеться за шаблоном, тоді як їх основою повинні бути саме методи розслідування злочинів; головне завдання методики – розробка методів практичної діяльності; при розробці методик розслідування особливу увагу слід звернути на питання щодо розкриття злочинів саме в проблемних ситуаціях. 6. Встановлено, що за допомогою методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності здійснюється: а) пізнання сукупності елементів, які утворюють систему такої діяльності, закономірності цього явища; б) вирішення питань про віднесення наявної інформації до обставин кримінальної справи, яка розслідується; в) поглиблене системне вивчення особливостей кожного елементу, що входять до злочинної діяльності; г) дослідження відображень досліджуваних явищ, об’єктів; д) дослідження причинно-наслідкових зв’язків між елементами структури злочинної діяльності, елементами та їх відображеннями. Зазначений метод є засобом реалізації в криміналістиці системного підходу до дослідження, який у свою чергу включає системно-структурний, системно-функціональний, системно-історичний (генезисний), системно-комунікаційний, системно-прогностичний підходи. 7. Визначено, що модель – система, яка з тим або іншим ступенем подібності відтворює іншу систему (оригінал) і заміщає її у пізнавальному процесі так, що вивчення моделі дозволяє отримати інформацію про відтворювану і відображувану систему (оригінал). Крім матеріальних моделей існує інший гносеологічно специфічний вид моделей, які виконують певні пізнавальні функції не як матеріальні знаряддя пізнання, а як мисленні образи, як мисленні, ідеальні конструкції. У цих випадках моделі виконують одночасно функції спрощення, ідеалізації, відображення і заміщення реально існуючого складного об’єкту дослідження. При розкритті і розслідуванні злочинів моделювання використовується у двох основних напрямах: а) ретроспективне (звернене до минулого, до встановлення сутності злочину) – моделювання злочинної діяльності; б) перспективне (звернене до її виявлення і розкриття) – моделювання діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів. 8. Встановлено, що побудувати адекватну модель діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів корисливо-насильницької спрямованості вдається тільки у тому випадку, якщо розглядати злочин і його розкриття не як дві автономні системи, а як взаємопов’язані системи, які утворюють симетричні структури. При цьому конкретний злочин є первинною системою, яка викликає до життя систему діяльності уповноважених законом осіб по його розкриттю і розслідуванню. 9. Розроблена модель корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності на основі інформаційних блоків. Перший блок – технологічний, характеризує об’єктно-цільову спрямованість такої діяльності, особливості процесу її здійснення. Другий блок – структурно-організаційний, описує злочинне угруповання, з метою аналізу його організаційно-структурної побудови, функціонального розподілення ролей між членами, методи управління тощо. Третій блок – особистісних елементів, включає інформацію про якісно-психологічні риси членів злочинної групи і побічних учасників злочинної діяльності, психологічну атмосферу всередині самого угруповання. 10. Визначено зміст фаз корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. Така діяльність закономірно проходить чотири фази розвитку: перша фаза – інформаційно-пошукова (розвідувальна); друга фаза – підготовчо-організаційна, передбачає створення умов для реалізації злочинного задуму; третя фаза – діяльнісно-операційна, охоплює реалізацію злочинного задуму; четверта фаза – забезпечення приховання слідів злочину і відтворення злочинної діяльності. Кожній фазі розвитку злочинної діяльності відповідають певні завдання по реалізації злочинного задуму, однак на всіх фазах такої діяльності вирішується наскрізне завдання– маскування злочинної діяльності і її кінцевих результатів. 11. Встановлено, що в діяльності по розкриттю та розслідуванню корисливо-насильницьких злочинів вчинених організованою групою мета досягається шляхом виконання конкретних завдань різного змісту. Сутність таких криміналістичних завдань полягає в побудові точної моделі злочинної діяльності шляхом виявлення і дослідження слідової інформації. Перший етап такої діяльності полягає в пошуку, виявленні і перевірці слідів вчиненого або вчиняємого злочину, при цьому в результаті проведеного аналізу в суб’єкта розслідування формується вихідна криміналістична модель злочинної діяльності. На другому етапі суб’єкт розслідування обґрунтовує замисел вчинення злочину, будує версії, здійснює планування діяльності по розслідуванню. На третьому етапі виконує пошуково-пізнавальні дії спрямовані на реалізацію плану розслідування. На четвертому етапі суб’єкт розслідування порівнює систему виявлених слідів з вихідною криміналістичною моделлю злочинної діяльності, у випадку співпадання системи виявлених слідів з вихідною моделлю суб’єкт розслідування переходить до побудови системи доказів. Наскрізним завданням діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів є нейтралізація протидії розслідуванню. 12. Розроблено криміналістичну програму розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності, визначено послідовність дій слідчого на кожному етапі реалізації такої програми. 13. Встановлено, що розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності має особливості, які характерні для моделювання такої злочинної діяльності, висунення версій, проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, подолання протидії розслідуванню тощо. Саме на цих особливостях і зосереджено увагу дисертанта. 14. Визначено, що успішне розкриття корисливо-насильницьких злочинів, вчинених організованою групою може бути досягнуто тільки за умов тісної взаємодії працівників слідства та дізнання, яка може здійснюватися як у рамках слідчо-оперативної групи, так і поза цими рамками. Така взаємодія містить у собі: спільне планування розслідування й оперативно-розшукової діяльності, у тому числі розробку версій та заходів щодо їх перевірки; взаємний обмін інформацією, яка надходить, та її колективний аналіз; вивчення інших аналогічних за об’єктом замахів, способом здійснення й інших обставин злочинів з метою встановлення їх зв’язку з розслідуваною справою. 15. Аналізуючи закордонний досвід розслідування організованої злочинної діяльності, зроблено висновок, що груповий (бригадний) метод розслідування складних багатоепізодних справ відомий різним системам кримінального судочинства. Його застосування в різних країнах є прогресивним досягненням слідчої практики. У кримінально-процесуальному законодавстві проаналізованих країн не передбачено чітко врегульованих положень про роботу груп по розслідуванню складних багатоепізодних справ, їх створення, функціонування, склад та обов’язки учасників закріплені лише у відомчих наказах. Групи, хоча й мають різні назви (слідчі, робочі, спеціальні), спрямовані на досягнення загальної для всіх їх видів мети – швидке, повне і якісне розслідування складних, багатоепізодних, нерідко міжрегіональних злочинів вчинених організованими групами. |
