У висновках сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення й полягають у наступному. Основною метою пізнавальної діяльності слідчого є пошук, виявлення, фіксація, дослідження, аналіз, оцінка, передача та використання джерел інформації (доказів) відносно фактів, подій, та обставин, що встановлюються у процесі розслідування злочинів. Пізнавальна діяльність слідчого спирається на комплекс наукових засад, які у значній своїй частині представлені у вигляді системи науково обґрунтованих, випробуваних на практиці положень кримінального процесу та криміналістики. Криміналістичні знання у пізнавальній діяльності слідчого виступають як основа у процесі обробки отриманої інформації та пізнанні існуючих обставин, комплексно забезпечуючи цю діяльність. Пізнавальний характер процесу розкриття та розслідування злочинів зумовлює можливість застосування криміналістичних знань у залежності від доказового значення результатів у двох основних формах – процесуальній та непроцесуальній. Одним з перспективних напрямків підвищення ефективності пізнавальної діяльності слідчого є застосування методу моделювання, сутність якого полягає у заміщенні об’єктів наукового пізнання моделлю, вивченні моделі та подальшим направленням результатів її вивчення на об’єкт пізнання. Криміналістичне моделювання у пізнавальній діяльності слідчого має практичне спрямування, оскільки дозволяє розчленувати об’єкти-оригінали й модель на окремі елементи та вивчати характер зв’язків між ними, досліджувати відносини між моделлю й оригіналом та іншими доказами, відображувати або відтворювати за допомогою моделей об’єкт або окремі сторони об’єкта (процесу, явища), отримувати в результаті вивчення моделі нову інформацію. Характеризуючи логічну послідовність процедури моделювання, можна стверджувати, що у загальному вигляді вона може бути зведена до наступних стадій: 1) постановка проблеми; 2) побудова моделі ситуації; 3) абстрагування від несуттєвих для дослідження обставин; 4) діагностика ситуації з урахуванням динамічних факторів; 5) визначення ряду можливих альтернативних рішень щодо керування ситуацією; 6) “програвання” рішень на моделі та вибір оптимального рішення. При доцільному використанні криміналістичного моделювання, універсальність цього методу забезпечує вирішення низки практичних завдань: завдання евристичного і пізнавального характеру; завдання, що пов’язані з організацією та керуванням розслідуванням злочину; завдання науково-дослідного характеру. | 