У висновках дисертації в стислій формі викладено підсумкові результати та теоретичні узагальнення нового вирішення наукової проблеми – розробки теоретичних і практичних основ криміналістичної профілактики злочинів у сучасних умовах, визначення її місця та ролі в системі криміналістики, що мають певне теоретичне та прикладне значення. Зокрема, зазначається: – відповідні аспекти попередження злочинів допустимо відносити до предмету криміналістики, а питання про криміналістичну профілактику злочинів необхідно розглядати як органічну, складову частину методики розслідування злочинів, її окремий, заключний структурний елемент; – предметом криміналістичної профілактики злочинів охоплюється соціально (практично) значуща система наукових положень і розроблюваних на їхній основі організаційних, тактичних, науково-технічних та окремометодичних засобів і прийомів роботи з інформацією (доказами), з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів; – в організації профілактичної діяльності органами внутрішніх справ виявлені певні негативні тенденції: профілактична діяльність на рівні міськрайлінорганів здійснюється без урахування оперативної обстановки на території, що обслуговується; не забезпечується необхідний профілактичний вплив на осіб, які схильні до зловживання спиртними напоями, а також осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, неповнолітніх, які схильні до вчинення правопорушень і злочинів (профілактична функція відділень кримінальної міліції в справах неповнолітніх замінена на суто оперативно-розшукову); профілактична робота в підрозділах ДАІ зводиться лише до певних примусових заходів, ігноруючи методи переконання; під час проведення профілактичних заходів органами внутрішніх справ на місцях майже не залучаються експерти-криміналісти та спеціалісти; можливості здійснення профілактики засобами криміналістики використовуються дуже рідко; взаємодія між службами органів внутрішніх справ з питань профілактики злочинів не ефективна й вагомих результатів не дає. Зазначене спонукало до розробки практичних рекомендацій, спрямованих на подолання виявлених негативних проявів; – у діяльності слідчого з виявлення причин і умов, що сприяють вчине-нню злочинів, тісно переплітаються кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні складові, тому розроблюваним криміналістичним засобам профілактики має бути притаманна відповідна комплексність, рекомендації повинні спиратися не тільки на данні криміналістичної техніки, або тактики, але й на результати кримінологічних досліджень та здійснюватися відповідно до задач, порядку та форм, що встановлені кримінально-процесуальним законом; – криміналістичні рекомендації методики розслідування окремих видів злочинів, виконуючи свою роль у попередженні злочинів, повинні узагальнювати типові причини й умови, що сприяють вчиненню злочину. Важливе значення для формування цих рекомендацій відіграють також узагальнені дані кримінології щодо структури та динаміки окремих видів злочинності; – причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, необхідно віднести в законодавчому порядку до обставин, які належать доказуванню в кримінальній справі; – важливою формою реагування слідчого на виявлені ним причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, є внесення подання до відповідного державного органу, організації, установи або посадовій особі про усунення цих причин і умов. Тому суттєве практичне значення має правильне визначення структури цього подання. На думку дисертанта воно повинно складатись із трьох структурних частин: вводної, описово-мотивуючої та резолютивної; – пропонується, подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, вносити не по кожній кримінальній справі, а лише по тим, де слідчому вдалося їх виявити. Активізувати профілактичну діяльність слідчого слід не за рахунок збільшення кількості подань, а через поліпшення їхнього змісту. Контроль за виконанням подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину повинен здійснюватись слідчим, прокуратурою та судом. При цьому слід ураховувати відміну правового положення цих осіб, а звідси й специфіку форм контролю, що виконується кожним із них; – обґрунтовується необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства щодо профілактики злочинів, та формулюються відповідні пропозиції до ст.ст. 231 , 64 КПК України. |
