В результаті проведеного в дисертації дослідження теоретико- методологічних та конкретно-практичних питань, які стосуються проблематики післякризового розвитку країн АТР та можливостей співробітництва з ними України, можна висловити наступні висновки. 1. Процеси регіоналізації виступають як фактором і складовою глобалізації економічного життя, так і динамізатором, вагомим чинником розвитку національних економік. На відміну від загальної лібералізації умов торгівлі та валютно-фінансових відносин, тенденції до утворення регіональних структур значно більшою мірою враховують національні інтереси країн та гарантують реалізацію конкретних задач розвитку реального сектору. Разом з тим, лібералізація на регіональному рівні, на відміну від рівня глобального, інколи призводить до виникнення нових геоекономічних кордонів. Це означає виникнення нових тарифно-нетарифних обмежень торгово-економічних взаємин, що слід враховувати, зокрема, й Україні. 2. Країни АТР в процесі своєї регіональної інтеграції значною мірою визначають нові риси та перспективи глобальної конкурентної боротьби, розподілу товаропотоків та інвестиційних ресурсів, що, зважаючи на реалії національної спеціалізації, слід враховувати при виробленні міжнародної економічної стратегії України. Економічний та технологічний розвиток країн АТР не є єдиним, неподільним процесом. Крім того, щодо організаційного вигляду інтеграційних процесів у АТР, слід відзначити, що на них впливає відсутність єдиного центру інтеграційного тяжіння. 3. Іманентним атрибутом та інструментом регіональної інтеграції, сприяння розвитку високотехнологічного, експортоорієнтованого виробництва в регіоні є створення національних та наднаціональних інституційних механізмів сприяння комерційній діяльності, формуванню ефективних відкритих економічних систем. 4. Таким, що містить чимало корисного для України, а також, як показала практика, достатньо ефективним є досвід країн регіону щодо налагодження взаємин на сприятливих для себе умовах з міжнародними глобальними інститутами. Зокрема йдеться про результати переговорів та умови вступу Китаю, інших країн до системи ГАТТ/СОТ. 5. Важливим для України є врахування досвіду країн АТР при проведенні реформування своїх економік. Передусім слід відзначити програмно-цільовий характер застосуваних підходів при розвитку наукомістких виробництв. Цей досвід пов'язаний із зональною технологічною політикою (реалізацією ефективних програм створення мережі технопарків), індикативним плануванням галузевого розвитку. 6. Проведення виваженої макроекономічної політики в сфері міжнародної торгівлі постало ключовим компонентом політики, яка спрямована на формування сучасних відкритих економічних систем у регіоні. Це – важливий приклад проведення реформ, здійснення ринкової трансформації, який варто наслідувати й Україні. 7. Важливість торгово-економічного співробітництва України з державами регіону зумовлюється динамізмом останніх, якістю їх розвитку передовими позиціями по ряду напрямів НТП. Особливе значення має можливість для України здійснювати збут товарів на ринках країн регіону – в першу чергу йдеться про збут продукції чорної металургії, хімічної промисловості, металообробки та машинобудування, а також агропромислового комплексу. 8. Зважаючи на високотехнологічний стан розвитку економік країн регіону, а також на те, що із підвищенням технологічного рівня зростає значення торгівлі послугами, бажаним для України було б доповнення традиційних видів взаємодії торговим співробітництвом у інформаційній сфері, у галузі надання високотехнологічних послуг. 9. Важливим засобом підключення української промислової сфери до передових досягнень НТП є налагодження механізму міжнародного виробничого кооперування з країнами АТР. Це сприятиме підвищенню ефективності НДДКР в Україні, створенню конкурентного на міжнародних ринках виробництва. Одним з напрямів розвитку виробничої кооперації має постати відновлення раніше традиційних контактів з партнерами у В'єтнамі, взагалі Індокитаї. | 