У дисертації зроблено теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукової проблеми теоретичного обґрунтування кооперативної поведінки компаній у міжнародному бізнесі. Проведене дослідження дає змогу зробити висновки, які мають теоретичне та практичне значення для вироблення стратегій функціонування компаній в умовах загострення конкурентної боротьби у глобальній економіці: 1. Визначальною рисою розвитку міжнародного бізнесу у глобалізованій економіці є активне використання кооперативної поведінки компаній. Для пояснення цього явища загалом та кожної конкретної угоди про співпрацю зокрема, варто комплексно використовувати такі теорії, як теорію галузевої конкуренції, теорію транзакційних витрат, ресурсний підхід та теорію залежності від ресурсів, теорію ігор. Це обумовлено тим, що кожен із теоретичних підходів акцентує увагу лише на певному аспекті досліджуваного явища, у той час як кожна угода визначається комбінацією очікувань директорів компаній, зовнішніх причин, особливостей економічної кон’юнктури на етапі планування та здійснення угоди про співпрацю, а також специфікою самих компаній, галузей, у яких вони функціонують, поведінкою компаній, які конкурують. 2. Описуючи таке явище, як міжорганізаційне співробітництво і кооперація компаній у міжнародному бізнесі, доцільно використовувати єдиний термін, а саме – «кооперативна поведінка компаній». Застосувавши міждисциплінарний підхід та опрацювавши й інтегрувавши ключові положення визначень кооперативної поведінки з інших наук, кооперативну поведінку компанії у міжнародному бізнесі визначено як поведінку компанії поза межами національного ринку, яка пов’язана з укладанням та виконанням угод про спільні дії з іншими суб’єктами міжнародного бізнесу задля досягнення власних стратегічних та тактичних цілей. 3. Виходячи з того, що досягнення більшої ринкової (монопольної) влади є бажаним для будь-якої компанії, визначено, що компанія може використовувати для цього декілька способів: по-перше, органічне зростання; по-друге, кооперативну поведінку, по-третє, злиття та поглинання. Кооперативна поведінка є достатньо дешевим та перспективним інструментом прискореного зростання, необхідним для виживання компанії в умовах глобалізації економічного життя. Використання кооперативних стратегій задля досягнення ринкової (монопольної) влади та підвищення прибутковості діяльності компаній є ефективним інструментом. 4. Еволюційно кооперативна поведінка компаній набувала різних організаційних форм – від картелів, синдикатів до сучасних стратегічних альянсів та контрактних угод. Переважання тієї чи іншої форми на певному історичному етапі обумовлювалося різноманітними чинниками, які класифікуються як (1) чинники прямого впливу, до яких відносяться в першу чергу галузеві особливості певного ринку та (2) чинники непрямого впливу, серед яких виділяються макроекономічні (загальноекономічні) та урядові чинники. Такий підхід дав можливість розрізняти істинні мотиви використання компаніями різноманітних кооперативних угод та прогнозувати вплив, який чинитиме зовнішнє середовище компанії на її функціонування. Використовуючи такий підхід, визначено роль та місце кооперативної поведінки компанії в мережевій економіці, зокрема, доведено, що кооперативна поведінка є основою існування мережевої економіки. 5. Унікальні характеристики глобальної галузі авіатранспортних послуг визначально впливають на мотиви та форми конкурентної боротьби та кооперативної поведінки авіакомпаній. Традиційно співробітництво авіаперевізників проявляється в укладанні різноманітних кооперативних угод – код-шерінг, угоди про резервування місця, спільні програми для тих, хто часто подорожує, спільний маркетинг тощо, які спрямовані на розширення ринкової присутності та перепозиціонування чи посилення ринкових позицій. Однак уже наприкінці 1990-х років сформувалася тенденція до утворення угруповань (мереж) основних авіаперевізників, пов’язаних між собою більш тісно та практично у всіх сферах авіабізнесу. Як показало дослідження, майже всі найбільші авіакомпанії світу зараз залучені до одного з трьох найбільших альянсів цієї галузі – Oneworld, Star Alliance або SkyTeam, сукупна ринкова частка яких у 2006 році становить 57,8%. 6. Основними вигодами кооперативної поведінки в авіабізнесі є, по-перше, розширення та оптимізації мережі; по-друге, можливість побудови розширеної системи «центр–периферія»; по-третє, зниження витрат; по-четверте, посилення позицій авіакомпаній у переговорах щодо їх регулювання; по-п’яте, створення значних вигод для споживачів і, як наслідок, зростання попиту на авіатранспортні послуги. У ході дослідження, проте, виявлено, що вигоди від входження до мережі авіаперевізників нерівномірно розподілятимуться між компаніями–учасницями. Властивості мережі визначатимуть загальні зовнішні ефекти, створені мережею, а вже властивості учасника впливатимуть на розподіл цих зовнішніх ефектів між учасниками мережі. Тобто, чим потужніший альянс авіаперевізників, тим більше вигод він принесе своїм учасникам, і, у свою чергу, чим потужніший окремий перевізник, тим більшу частку цих вигод він зможе «захопити». Виявлена закономірність буде справедлива не лише для галузі авіаперевезень, а й для інших сфер бізнесу. 7. Важливість кооперативної поведінки в міжнародному бізнесі спонукала автора звернутися до проблеми адекватного вимірювання її результативності. Проаналізовано наявні на сьогодні методики оцінювання мереж, розглянуто показники, які використовуються при вимірюванні ефектів кооперування і виявлено, що ґрунтовні розробки західних та вітчизняних учених в цій сфері відсутні. Можна стверджувати, що реальна практика оцінювання мереж показує, з одного боку, складність цієї проблеми, а з другого – простоту, з якою інколи мережі оцінюються в реальності. Розроблено власну методику оцінювання кооперативної поведінки компанії, яка уможливлює різнопланове визначення впливу кооперування на функціонування компанії. Цю методику можна застосовувати не лише щодо авіакомпаній, а й для компаній інших галузей. Основні положення запропонованої методики оцінювання кооперативної поведінки та ділових мереж використано при розробці економетричної моделі результативності участі авіакомпанії у глобальному альянсі авіаперевізників. Розрахунки по даній моделі, які охопили 189 компаній-авіаперевізників, з них три – українські, підтверджують позитивний вплив вступу авіаперевізника до глобального альянсу на показники операційної діяльності (коефіцієнт зайнятості пасажирських крісел зростає на 4,44%). 8. Ринок пасажирських авіаперевезень в Україні виявило проблеми, що характеризують його розвиток тепер і негативно впливають на його подальше функціонування. спішному розвиткові українських авіакомпаній може посприяти використання ними різноманітних кооперативних угод. Потенційні напрямки кооперативної поведінки авіаперевізників всередині України, які стосуються кооперативної поведінки, – між суто українськими перевізниками, та між ними і міжнародними авіакомпаніями, а саме: використання інтеграції українських авіакомпаній задля оптимізації їх кількості в українському авіапросторі та, як наслідок, підвищення ефективності їх функціонування; спільна експлуатація ліній українськими авіаперевізниками, яка дає їм змогу «маневрувати» парком повітряних суден, розширювати мережу польотів тощо; застосування кооперативної поведінки між українськими авіаперевізниками, яка випливає з необхідності створення в Україні флагманського авіаперевізника. 9. Досвід ефективно функціонуючих глобальних альянсів авіаперевізників дає автору підстави, по-перше, рекомендувати таку організаційну структуру альянсу авіаперевізників, яка включатиме спеціальні координаційні органи альянсу, наприклад, центр стратегічних розробок, адміністративно-координаційний департамент центру; по-друге, пропонувати механізм підготовки української авіакомпанії до інтеграційних процедур, що містить такі основні елементи, як уніфікація стандартів обслуговування пасажирів; уніфікація авіаційної техніки та стандартів її обслуговування; уніфікація стандартів підвищення кваліфікації та якості підготовки персоналу; завдання у сфері маршрутизації та тарифної політики. |