Результати проведеного наукового дослідження дають підстави для наступних висновків і узагальнень: 1. Проаналізовано і узагальнено теоретичні підходи до визначення сутнісної ємності категорії “екологічно збалансований розвиток” та його особливості для курортно-оздоровчих екосоціосистем. Обґрунтовано необхідність розширення поняття “стійкого” розвитку через доповнення його сутності соціомедичними та соціогуманітарними аспектами, збагачення морально-етичними конструкціями. 2. Обґрунтовано доцільність і важливість врахування особливостей територіально-просторової детермінації глобальної екосоціосистеми при побудові стратегій стійкого розвитку. Вони мають враховувати особливості території, народонаселення, рівень розвитку продуктивних сил і суспільних відносин, економіки, культури і традицій та місцевих (локальних, регіональних) особливостей і специфіки з одного боку, з іншого – які ґрунтуються на міцних морально-етичних принципах та соціогуманітарних засадах. 3. Визначено індикатори та чинники регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій. Сформовано два блоки індикаторів екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території: соціально-економічного розвитку території (життєвого рівня населення; забезпеченості людськими ресурсами; забезпеченості інтелектуальними ресурсами; захищеності життєдіяльності; доходів місцевого бюджету); якісного стану довкілля (індикатори якості гідросфери; індикатори якості атмосфери; індикатори якості літосфери; індикатори стану природних лікувальних (рекреаційних) ресурсів). Чинниками регулювання екологічно-збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території виступають: зовнішні (державні і світові стандарти екологічної політики; тенденції на ринках курортно-оздоровчих послуг; пріоритети державної політики соціально-економічного розвитку та розвитку курортно-рекреаційної сфери; інноваційна, інвестиційна, фінансово-кредитна, податкова, митна, валютна політика держави) і внутрішні (саморозвитку) (природно-ресурсний потенціал курортно-оздоровчої території; рівень екологічної збалансованості рекреаційного природокористування; галузева структура господарства курортно-оздоровчої території; потенціал розвитку територіальної громади; традиції, культурологічне середовище; засади самоврядування; стратегія розвитку локальних курортно-оздоровчих територій). 4. При досить широкому спектрі негативних чинників, які ведуть до неефективного використання та руйнування природних лікувальних ресурсів, ключовим та визначальним моментом вважаємо фактичну відсутність принципово нового економічного механізму раціонального природокористування, охорони і відтворення природних лікувальних ресурсів, який здатний був би забезпечити екологічно збалансоване природокористування, запобігти дочасному виснаженню і руйнації потенціалу природних лікувальних ресурсів з метою створення умов для збереження і відновлення екосистем (у нашому випадку – курортно-оздоровчих) загалом, оптимальних темпів та масштабів розвитку санаторно-курортного оздоровлення та комплексного і екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій. 5. Здійснено аналіз і узагальнено підходи до економічного оцінювання вартості природних ресурсів, зокрема рекреаційних, та діючих економічних механізмів регулювання рекреаційного природокористування; розкрито особливості оцінювання вартості рекреаційних ресурсів. При розробці методики оцінювання вартості рекреаційних ресурсів в її основу слід покласти врахування величини приросту людського капіталу, що відбувся внаслідок здійснення рекреаційної діяльності. 6. Удосконалено методику обрахунку рекреаційного навантаження та рекреаційної місткості курортно-оздоровчих територій і курортно-оздоровчих центрів із врахуванням екологічних вимог. При визначенні екологічної регламентації розвитку курортно-оздоровчих територій слід виходити із посилок про екосистемне екологічне навантаження, однією із складових якого є рекреаційне. При розрахунку рекреаційного навантаження та показників, що на ньому ґрунтуються, пропонується враховувати ступінь рекреаційної дигресії рекреаційної території. За таким підходом в розрахунках запобігатиметься понаднормативне екосистемне навантаження на курортно-оздоровчих територіях. При встановленні максимальної пропозиції курортно-оздоровчого продукту конкретної курортно-оздоровчої території слід виходити із граничної екологічної пропозиції курортно-оздоровчої екосоціосистеми, на базі якої формується і функціонує курорт. Оптимальна екологічно допустима місткість курортно-оздоровчого центру буде визначатись за мінімальним значенням з-посеред показників: місткості курортно-оздоровчої території (центру) на основі екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів; екологічно допустимій рекреаційній місткості курортно-оздоровчої території (центру); кількості рекреантів, які забезпечують комфортні умови як для перебування і відпочинку рекреантів, так і для наявного місцевого населення. 7. Розроблено модель задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території, яка у формалізованому вигляді представлена як послідовність здійснення ряду кроків: окреслення мети (головної цілі); виокремлення підцілей задачі; конкретизація завдань по підцілях; окреслення етапів переходу, темпів і пропорцій; визначення показників (індикаторів) екологічно збалансованого розвитку; здійснення поточної оцінки (моніторинг) реалізації завдань та досягнутого рівня екологічної збалансованості; коригування завдань, підцілей, мети, темпів і пропорцій. Побудова моделі екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території передбачає здійснення ряду обов’язкових завдань: виділення в межах локальної системи (курортно-оздоровчої території) макро-, мезо- і мікрорівнів, які складають каркас реалізації задач по досягненню основної мети і підцілей; встановлення вагових міжрівневих і внутрірівневих коефіцієнтів, часових орієнтирів; виділення (означення) функціональних міжрівневих зв’язків, напрямку і сили їх дії. 8. Концепція екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій повинна ґрунтуватися на наступних постулатах: поглибленому і розширеному трактуванні суті екологічно збалансованого розвитку через доповнення його соціогуманітарними та соціомедичними складовими; представленні курортно-оздоровчої території як структури, яка складається із курортно-оздоровчої екосоціосистеми і виробничих та інфраструктурних галузей; ієрархічності структури курортно-оздоровчої території, при якій розвиток виробничих та інфраструктурних галузей підпорядковується законам екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої екосоціосистеми; платності природокористування; комплексності розвитку курортно-оздоровчої території; дії закону порівняльних переваг при формуванні стратегії розвитку курортно-оздоровчої території; використання назви курорту як бренду на ринку курортних послуг. 9. Удосконалено методику розробки регіональних та локальних програм комплексного розвитку курортно-оздоровчих територій та механізмів їх реалізації через узгодження в єдиному стратегічному документі – Концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій – стратегій розвитку курортно-рекреаційної сфери та курортно-оздоровчої території. Тільки комплексний підхід в процесі розробки стратегії та програмних положень розвитку курортно-рекреаційної сфери дасть можливість проведення кардинальних змін задля забезпечення реформування галузі та екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території. 10. Запропоновано організаційну структуру управління екологічно збалансованим розвитком курортно-оздоровчих територій, доповнивши її окремими структурними підрозділами: науково-консультаційною радою, моніторинговим центром, інформаційно-аналітичним центром, центром розвитку та інновацій. 11. Однією з умов забезпечення екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території є оптимізація структури її територіально-господарського комплексу з метою вирішення двоякого (внутрішньо суперечливого) завдання: збереження високих екологічних стандартів довкілля і високих темпів соціально-економічного розвитку території. Знаходження компромісного варіанта комплексного розв’язання цих взаємопов’язаних завдань – центральна проблема розвитку курортно-оздоровчої території. 12. Концептуальні, теоретико-методологічні, методичні та науково-практичні підходи, розроблені та вдосконалені в ході даного наукового дослідження, становлять базу для практичної реалізації стратегій екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій шляхом розробки локальних, а також регіональних (обласних) та загальнодержавних цільових комплексних програм розвитку курортно-оздоровчих територій. 13. Окремі положення дисертаційної роботи можуть бути використані при обрахунках екологічної місткості рекреаційних територій на основі екологічної пропозиції наявних рекреаційних ресурсів та при врахуванні ступеня рекреаційної дигресії. 14. Моделювання задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку дає можливість розробки кількох прогнозних варіантів розвитку курортно-оздоровчої території шляхом задання на вході моделі відмінних вхідних параметрів. |