У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні результати дисертаційної роботи, окреслено напрямки подальших досліджень у галузі теоретичного значення організмічної метафори. Зокрема, зроблено наступні висновки: По-перше, подібно до того, як в позаминулому столітті на розвиток соціальних наук впливала прогресуюча біологія, зараз ми бачимо значний вплив із боку кібернетики та некласичної біології, тому на засадах міжпредметного (або трансдисциплінарного) синтезу відбувається актуалізація організмічної метафори як теоретичного засобу та, зокрема, виникає концепція “Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена. По-друге, на відміну від організмічних концептуальних побудов ХІХ – початку ХХ ст., теоретична розвідка Гейлігена виходить із того, що риси суспільства як суперорганізму ще тільки формуються, тобто це новий стан, а тому призводить до нових соціальних відносин у загальнолюдському масштабі, моделювання яких виникає завдяки розвитку небувалого раніше електронно-комунікативного спілкування. По-третє, організмічні концепції кінця ХХ ст. спираються на розвинену концептуальну базу кібернетики, тому вони мають більший евристичний потенціал, ніж попередні варіанти подібних концепцій. По-четверте, основними чинниками появи новітніх організмічних концепцій соціальної взаємодії, є формування нового рівня складності соціальних цілісностей – перехід від базової соціальної форми індустріального національно-державного утворення до глобальних систем, цілісність та повнота взаємодії у яких безпосередньо забезпечується на основі використання нового комунікативного середовища – електронно-кібернетичних мереж. Відбувається усвідомлення нового рівня складності процесів соціальної взаємодії і розвиток нових інструментів соціальної та соціологічної рефлексії – зокрема концептуальних засобів системного підходу і такого його різновиду, як синергетика. Ці підходи базуються на ідеях самоорганізації складних систем та їх здатності до внутрішньо детермінованих переходів на більш високу ступінь організаційної побудови, що актуалізує біоорганічну метафору як засіб побудови теоретичних конструктів. В результаті актуалізується необхідність виникнення соціологічних концепцій, що дозволяли б описати цілісність сучасних соціальних перетворень на рівні прогнозування якісних структурних перетворень глобального соціального середовища, появи нових рівнів його структурування та аналізу основних механізмів соціальної взаємодії на наднаціональному рівні. Ф.Гейліген розвиває свою концепцію, формулюючи нові уявлення про механізми реалізації, зокрема, ліберальних ідей (свободи волі, прав людини) в умовах посилення тенденцій до інформативного контролю за особистістю та виникнення автоматизованих систем керування соціальними процесами. Соціологічна специфіка концепції Ф.Гейлігена полягає у тому, що, використовуючи принципи системного підходу та нові форми оперування інформацією (кібернетичні мережі, здатні до самоорганізації), можливо поєднати дослідження загальних соціальних тенденцій та мікросоціальних взаємодій. По-п`яте, формально ренесанс організмічної метафори також є проявом певної завершеності циклу розвитку теоретичних засобів соціології – воно виникає на засадах організмічної метафори, розвивається, утримуючи її у латентному вигляді та знов потребує її відродження. Організмізм є потенційною платформою синтезування виробленого на протязі індустріальної епохи розвитку знання, що може призвести до побудови нової загальносоціологічної теорії - подібно до того, як організмічна метафора виступила засобом започаткування створення соціологічних концепцій суспільств-націй, побудованих на засадах індустріалізму, вона може в наш час, будучи змістовно якісно оновленою, стати засобом для створення соціологічних концепцій глобального суспільства – більш складного, динамічного та побудованого на основі використання новітніх біо-, нано- та інформаційних технологій. Виходячи з цього, автором зроблено висновок про певну циклічність розвитку соціологічних парадигм – саме тому організмізм знов виступає затребуваною соціологічною концепцією. Концепція “суспільства-суперорганізму” у подальшому дозволить відобразити на теоретичному рівні соціальні механізми формування єдиної світової спільноти – зокрема, виникнення нових функціональних компонентів соціальних систем наднаціонального рівня на основі кіберсередовища. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ 1. Щербина В.Л. Концепція “Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена як прояв неоорганіцизму в соціології кінця ХХ ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 19. – К., 2003. – С. 7- 10. 2. Щербина В.Л. Постіндустріальне – інформаційне – мережане суспільство: становлення концептів та деякі питання теоретичної соціології // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць. №3. – Луганськ, 2003. – С. 68 – 82. 3. Щербина В.Л. Соціологічний вимір концепції електронно-цифрового суспільства// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка Соціологія.Психологія.Педагогіка. Випуск 20-21. – К., 2004. – С. 72-74. 4. Щербина В.Л. Органічна метафора у соціології: історія та сучасність // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных работ. Вып. 26. – Запорожье: Изд-во ГУ «ЗИГМУ», 2005. – С. 278 – 287. |
