В дисертаційній роботі проведено аналіз концепції соціальних змін відомого польського соціолога Петра Штомпки, яка орієнтована на дослідження соціальних змін у сучасному суспільстві. На підставі проведеного дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки. Теоретичне спрямування, в межах якого працює П.Штомпка, - "теорія соціального становлення", яка є синтезом положень теорії діяльності та історичної соціології. Теоретична модель П.Штомпки базується на категоріях: структура, агенти, діяльність, дія. Модель включає зворотні зв'язки й взаємопов’язані процеси, вводиться часовий вимір і вписується в своєрідний контекст чи середовище (природа та свідомість). Понятійний апарат дослідника: дія, агент, структура, діяльність, операція, практика, культура, довіра, традиція, сучасність, функціонування, становлення, соціальний процес, соціальна зміна, розвиток, прогрес, еволюція, революція, історичний процес, соціальний цикл, соціокультурне поле, час, модернізація, соціокультурна травма. Виокремленні та проаналізовані основні елементи концепції соціальних змін, а саме: визначення змісту поняття „соціальна зміна”; історико-теоретичне дослідження особливостей концепцій змін; агенти, фактори, типологія та етапи соціальних змін; амбівалентність соціальних змін; концепція травми; „посткомуністична травма” в країнах Східної та Центральної Європи; взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних змін та теорій. Аналіз робіт П.Штомпки дозволяє зробити висновок, що вчений дотримується основних напрямків дослідження соціальних змін, виступає в ролі систематизатора знань. Соціолог розкриває особливості аналізу соціальних змін в межах різних теорій. Дослідження характеру змін він проводить з урахування різних перспектив аналізу. Аналіз класичних (історичний матеріалізм, циклічні та еволюційні теорії) та сучасних (теорія діяльності) концепцій соціальних змін дозволяє визначати зміни як соціально-історичний процес, де індивід відіграє активну перетворюючу роль. Теорія соціального становлення передбачає фіксацію безперервності соціальних перетворень, визнання непередбаченого та незакінченого характеру змін. Модель соціального поля дозволяє визначати зміни як протяжні, а не дискретні. Концепт травми стає основоположним при поясненні змін, що відбулись в посткомуністичних країнах, а ідея травми стає теоретичним підґрунтям для роздумів, які визнають амбівалентне відношення до змін. В дисертаційній роботі досліджена концепція соціокультурної травми П.Штомпки, основні компоненти якої наведені у вигляді схеми. Проведено аналіз відношення соціологічної спільноти до нового теоретичного конструкту, дискусій з приводу цього питання, розбіжностей поглядів соціології та психології на травму. Актуальним для спільноти вітчизняних соціологів є те, що даний концепт травми, запропонований виходячи з подій кінця минулого століття в країнах Східної та Центральної Європи, і є прийнятними для аналізу перехідних суспільств. Відповідно, поняття травма використовується для позначення негативних, деструктивних впливів змін на "соціальне тіло" і травма розглядається як процес, що динамічно розгортається і проходить стадії від умов та середовища, що сприяють травмі до етапу її подолання. Проведено аналіз перетворень в українському суспільстві кінця ХХ століття в контексті концепції соціокультурної травми П.Штомпки з визначенням етапів травматичної послідовності: травмуючи події, симптоми травми, ресурси, адаптаційні стратегії. Встановлено позитивні зміни, які фіксують дослідники при аналізі українського суспільства. |
