Рух – це етнокультурно маркована вербалізована одиниця розумової діяльності людини, яка пов’язана з колективними знаннями й досвідом і має універсальні та національно-забарвлені ознаки. Національні концепти movida, salida, marcha, які становлять основу сучасного життя іспанців та без яких неможливо створити культурно-антропологічний портрет, народжені в межах урбаністичного дискурсу Іспанії. Культура, яка створюється під впливом історичних, соціальних та природних умов, впливає на світобачення та світосприйняття нації. Рух являє собою домінантну рису поведінки іспанців, про що свідчать іспанські фразеологізми та стійкі вирази. Особливістю сучасного іспанського менталітету є сприйняття життя як свята, що закодовано мовними знаками. Створена нами загальна прототипова модель концепту РУХ з позиції антропоцентризму складається з людської особистості, духовно-емоційного світу, інтелектуального світу та зовнішнього світу і функціонує тільки в поєднанні з іншими концептами в концептуальній картині світу. Концептуальна картина світу відтворює мовну картину світу, до якої ми відносимо словниковий запас, рівень розвитку лексичного втілення концептів, морфологію, синтаксис, фонетику. Аналізуючи роль сприйняття при репрезентації руху, ми констатуємо, що рух сприймається візуально, аудійно, тактильно, за допомогою нюху та смаку. Від сприйняття, безпосереднього та ментального, залежить головна характеристика руху – його відносність. Концептуалізація руху, яка включає процеси порівняння, зіставлення, виділення прикметної риси, асоціацію та вербалізацію мовними засобами, є креативною, оскільки кодування руху в соціальному, емоційному та інтелектуальному вимірах ґрунтується на діях та процесах, які відбуваються в зовнішньому світі, й пояснюється множинністю можливих форм її репрезентації в ментальному просторі. Особливістю вербалізації руху, пов’язаного з ментальною, емоційною та соціальною діяльністю, є його метафорична репрезентація. До постійних концептуальних ознак належать: дія, зміна, переміщення, точка відліку та завершення, наявність суб’єкта та об’єкта, що мають такі смислові компоненти, як траєкторія, напрям руху, середовище, в якому відбувається рух, наявність початкової та кінцевої точок в просторі, можлива наявність перешкоди. До тимчасових ознак належать: швидкість, повторюваність, тривалість, одночасність, процес, початок та закінчення руху. Проведений аналіз репрезентації концепту РУХ у семантичному (лексична об’єктивація), синтаксичному (дослідження синтаксичних конструкцій) та прагматичному (дослідження прагматики тексту) аспектах показав, що лексична вербалізація реалізується різними частинами мови. Сучасний когнітивний підхід до їх визначення ґрунтується на синтаксичних функціях. Іспанське дієслово характеризується найбільшими можливостями для кодування руху порівняно з іменником, прикметником та прислівником. Ґрунтуючись на основній ознаці дієслова – здійснення дії, яка спрямована на об’єкт або безпосередньо пов’язана з суб’єктом, ми виділяємо об’єктні, суб’єктні та двооб’єктні дієслова. Характерними рисами складових концепту РУХ, які вербалізуються іменником, є: види руху, швидкість руху, стадії руху, виконавець руху, причина руху, результат руху, протяжність руху та обмеження руху. Прикметники та прислівники додають перцептивного та оцінного забарвлення, вносять експресивний та стилістичний відтінок. Дієприкметникові конструкції репрезентують стан та результат здійснення дії, де дієслова руху (ir, andar, venir, llegar, salir, marchar) додають процесуального відтінку; герундійні конструкції, які останнім часом мають тенденцію до частішого вживання, кодують процес розвитку дії, також можуть передавати зміну якості й стану предмета. Звичайні та перифрастичні конструкції вербалізують такі ознаки: початок руху, повторюваність дії, завершення дії, спонукання до дії, подолання перешкоди, намір здійснення дії, можливість / неможливість здійснення дії, процес здійснення дії. Інфінітивні конструкції, що складаються з прийменника та інфінітива, кодують концептуальні відтінки: часу, причини, умови, допустовості, мети, завершення дії, способу виконання дії. Ці конструкції доволі поширені в сучасній іспанській мові. Зростання частотності синтаксичних конструкцій різного типу (інфінітивних, герундійних, дієприкметникових), поєднаних в одному реченні, свідчить про вищий ступінь кодування інформації, а відтак і про новий, більш високий, рівень розвитку когнітивних здібностей людини ХХ – початку ХХІ ст. та про динамічні процеси, що відбуваються в синтаксичній структурі сучасної іспанської мови. Прагматичний аналіз художнього тексту показав, що проявами концепту РУХ є: постійна співпраця між адресантом та адресатом протягом розвитку всієї сюжетної лінії, адресованість авторської думки, творчий процес породження тексту, який включає наявність інтенції, відбір комунікативних стратегій і тактик, мовне кодування необхідної інформації. Адресованість як прагматична спрямованість художнього тексту реалізується застосуванням лексичних, граматичних, синтаксичних структур згідно з авторськими намірами та цілями. Комунікативна ситуація – це творчий процес, який створюється з урахуванням внутрішньомовних та позамовних чинників. Когнітивна й комунікативна спрямованість текстового простору виявляється в русі як процес розумової діяльності автора при створенні задуму, вербалізації цього задуму, розвитку сюжетної лінії, розгортанні текстових концептів та сприйнятті твору реципієнтом. Категорія руху в художньому тексті нерозривно пов’язана з категорією часу та простору. Іманентними рисами руху та часу є: безперервність, тривалість, циклічність, спрямованість. Семантичний простір нагадує лабіринт, у якому рухається сюжетна лінія художнього твору. Предметом наступних студій може стати дослідження діахронного аспекту об’єктивації концепту РУХ на базі іспанської мови та його зіставлення з об’єктивацією в інших мовах світу. |
