Анотація до роботи:

Басок В.А. Контекстуальна синонімія: семантико-стилістичний та прагматичний аспекти (на матеріалі іменників сучасної німецької мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено вивченню семантико-стилістичних та прагматичних особливостей контекстуальної синонімії сучасної німецької мови. Встановлено, що семантичні властивості контекстуальних синонімів тісно пов’язані з прагматичними. Значення контекстуального синоніма-іменника є складною єдністю денотативного, мотиваційного, конотативного і прагматичного компонентів, яка реалізується в контексті. Експресивне значення контекстуальних синонімів-іменників у сучасній німецькій мові є результатом зміщення уваги з об’єкта на його окремі риси.

Семантична структура контекстуальних синонімів-іменників містить додаткові конотації, які розширюють семантичну структуру висловлення, що є підставою вважати їх номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю.

Доведено, що прагматична зорієнтованість контекстуальних синонімів-іменників диференціюється відповідно до контекстних параметрів. Розпізнавання прагматичних мотивів використання тієї чи іншої мовної одиниці як контекстуального синоніма іншої ускладнюється тим, що прагматична інформація часто мається на увазі, але не експлікується на поверхневому рівні висловлення. Це, в свою чергу, ускладнює комунікацію в разі існування емоційних, соціальних, професійних або етнічних розбіжностей між комунікантами.

Вирішальну роль у збагаченні синонімічних ресурсів мови відіграють семантико-стилістичний та комунікативно-прагматичний аспекти мовлення.

Контекстуальна синонімія як мовленнєве явище передбачає референтну ідентичність, семантичну подібність, єдність функціонально-стилістичних показників та однакову прагматичну спрямованість номінативних одиниць, які синонімізувались у контексті. Незаданість системою мови, номінативна факультативність, невідтворюваність поза контекстом і пантемпоральність є невід’ємними властивостями контекстуальних синонімів.

Аналіз значень контекстуальних синонімів-іменників у німецьких художніх творах виявив, що вони мають складну імплікативно організовану багатомірну структуру, що складається з денотативного, мотиваційного, оцінного, емотивного, стилістичного та прагматичного компонентів і реалізується в контексті. Усі компоненти значень досліджуваних одиниць орієнтовані на досягнення певної прагматичної мети.

Контекстуальні синоніми-іменники містять у своїй семантичній структурі додаткові смисли, за рахунок яких розширюється семантична структура висловлення, що є підставою вважати їх номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю. У зв’язку з цим контекстуальні синоніми-іменники вивчались як одиниці лексичного рівня, номінативна функція яких ускладнена емотивною, оцінною, експресивною, прагматичною та низкою стилістичних функцій. Установлено, що експресивне значення контекстуальних синонімів-іменників є результатом взаємодії загального комунікативного наміру мовця і мовних засобів експресивності. Контекстуальна синонімія іменників виникає внаслідок зміщення фокуса уваги з цілого об’єкта на певні його ознаки і сприяє, таким чином, виділенню об’єкта та його запам’ятовуванню, що створює сприятливі умови для успішної комунікації.

Контекстуальні синоніми-іменники реалізують оцінне значення на лексико-синтаксичному рівні за рахунок повторного вираження позитивної чи негативної оцінної інформації про об’єкт висловлення з різними ступенями інтенсивності. Емоційний потенціал досліджуваних одиниць обумовлений емоційним станом суб’єкта висловлення, конотативною структурою самих контекстуальних синонімів та / або атракцією емотивно односпрямованих номінативних одиниць у межах одного контексту. Контекстуальні синоніми-іменники формують у проаналізованих німецьких художніх текстах такі стилістичні фігури, як: 1) перифраза; 2) висхідна або низхідна градація; 3) ампліфікація.

Дослідження загальної прагматичної спрямованості контекстуальних синонімів-іменників у німецьких художніх творах виявило, що вона може бути диференційована відповідно до контексту. При цьому встановлено, що особливо складним є розпізнання прагматичних мотивів добирання мовцем контекстуальних синонімів, що мають імплікативну прагматику, оскільки, за відсутності відповідних сигналів у контексті, адресат має звернутися до дейктичних та культурних параметрів контексту.

У подальшому доцільним уважаємо дослідження контекстуальної синонімії у психолінгвістичному плані на основі отримання даних від інформантів – носіїв мови, оскільки природа даного явища є суб’єктивною та прагматично спрямованою. Перспективним видається також ґрунтовне вивчення ролі контекстуальних синонімів у створенні загальної експресивності висловлення.

Публікації автора:

1. Контекстуальна синонімія та її місце в загальній теорії синонімії // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: КНЛУ, 2002. – Вип. 8. – С. 21-25.

2. Контекстуальне значення: актуалізація чи модифікація в контексті? // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. – К.: Логос, 2002. – Т. 34. – С. 136-141.

3. Семантико-стилістичний аспект контекстуальних синонімів // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. – К.: Логос, 2002. – Т. 35. – С. 216-223.

4. Прагматична сутність контекстуальної синонімії // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. – К.: Логос, 2003. – Т. 37. – С. 122-129.

5. Номінативний аспект контекстуальної синонімії // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – №1 (12). – С. 201-202.

6. Перспективи дослідження прагматичного аспекту контекстуальної синонімії // Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики: Тези 9-ої Всеукр. наук. конференції. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 60-61.

7. Прагматичний потенціал контекстуальних синонімів // Матеріали 5-ої Всеукраїнської наукової конференції “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація”. – Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна, 2005. – С. 10-11.