У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні конституційно-правового статусу уряду, питань вдосконалення його діяльності. Головними науковими і практичними результатами роботи автор вважає такі висновки: 1. На конституційно-правовий статус уряду в сучасних умовах здійснює вплив ціла низка факторів, до яких відносяться: форма правління держави, форма територіального устрою, політичний режим, національна виборча система та електоральна культура громадян, особисті якості (харизматичність) прем’єр-міністра, історичні умови формування конституційного законодавства та стан національної політичної системи. 2. Тенденціями у розвитку конституційно-правового статусу уряду в зарубіжних країнах є: - поступове перебирання урядом на себе провідної ролі в правотворчості, причиною чого є вплив теорії „раціоналізованого парламентаризму” на законотворчий процес; - розширення засобів впливу на законодавчий орган з боку уряду, перш за все, з боку прем’єр-міністра; - заміна гласності в діяльності уряду на проведення засідань „за закритими дверима”; - поступовий відхід від колегіальних засад у роботі уряду і зосередження всієї урядової влади в руках прем’єр-міністра та його заступників; - у зв’язку з посиленням інтеграційних процесів у межах Європейського Союзу уряди країн-членів ЄС почали відігравати більш значущу роль у цій сфері діяльності. 3. На підставі проведеного порівняльно-правового аналізу робиться ціла низка пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства України в сфері конституційно-правового статусу уряду, найбільш значними серед яких є наступні: - запровадити замість існуючої процедуру „пробних мандатів”, що позитивно зарекомендувала себе в деяких європейських країнах та більше відповідає ситуації, коли в процесі формування уряду провідну роль відіграють парламентські фракції, і заключається в почерговому наданні мандату на формування уряду лідерам партій, які в результаті парламентських виборів отримали місця в парламенті; - у Законі „Про Кабінет Міністрів України” встановити, що до кандидатів на посаду члена уряду повинні ставитися вимоги, аналогічні тим, що ставляться до кандидатів у народні депутати України; - визнати посади членів уряду „політичними посадами”, що зможе стати суттєвою гарантією забезпечення принципу професійності в державному управлінні. |