У результаті проведеного дослідження вирішено наукове завдання, яке полягало у з’ясуванні правових передумов запровадження поста президента у РП, особливостей трансформації його конституційно–правового статусу, а також їх причин та наслідків. Основними теоретичними і практичними результатами дисертації є наступні висновки: 1. При створені нової держави, формуванні її владних структур, включно з інститутом президента, обов’язковим є врахування світогляду всіх прошарків населення, що до того мали громадянство різних держав, або представляють різні за рівнем економічного розвитку регіони. Ігнорування цих особливостей відразу викликає суттєві проблеми, що можуть вплинути на становлення конституційного ладу в державі (“українське питання” в Польщі в тридцятих роках минулого століття, електоральні відмінності між українськими Сходом і Заходом тощо). 2. Досліджений досвід Польщі доводить, що роль президента держави є надзвичайно важливою у період становлення державної незалежності країни. При цьому також важливо, щоб повноваження глави держави були ретельно виписані в основному законі і не містили двозначностей. На прикладі Польщі показано, як конституційна норма, що допускала призначення президентом свого наступника під час війни, дозволила створити легітимну президентуру та уряд країни в екзилі, і це мало надзвичайно велике значення для польського народу, що знаходився в умовах військової окупації. 3. На підставі аналізу діяльності кількох польських президентів, автор робить висновок, що статус глави держави з перехідною економікою за умови стабільної конституції та належним чином збалансованих повноважень значною мірою залежить також від: уміння президента формулювати загальнодержавні завдання, які об’єднують суспільство; від здатності об’єднати навколо себе “команду” передусім з числа висококваліфікованих працівників президентського апарату; від намагання бути президентом “для всіх”, а не лише для політичної сили, яка привела його до влади; від особистих рис президента, як людини, рівня його політичної культури , світогляду. 4. Аналіз факторів, що мали вирішальний вплив на ефективність діяльності президента під час трансформації країни авторитарної у демократичну засвідчує вирішальне значення дотримання всіма гілками влади положень конституції Республіки Польща, яка йшла до чинної конституції довгих вісім років, користуючись перехідним основним законом. Таким чином вдалося уникнути особливо гострих проявів характерної для молодих демократій, включаючи й Україну, “війн за повноваження”. 5. Роль президента в країнах з перехідною економікою та “молодою демократією” на відміну від країн “демократії старої” не може обмежуватися функціями “найвищого нотаріуса”. Абсолютна більшість громадян цих країн воліє мати главу держави з повноваженнями, що дозволяють йому вести активну політику. Водночас як політики, так і широкий загал в цих країнах не бажають допустити концентрації влади в одних руках, як це було під час соціалізму. 6. Ефективність функціонування президентської гілки влади значною мірою залежить від спадкоємності влади загалом. Так гідну поваги стабільність польське конституційне законодавство демонструє стосовно такого важливого інституту , як Національний банк Польщі: три поспіль конституції країни підтверджують повноваження президента РП призначати голову Національного банку та його заступників. Це робить банк самостійним у своїх рішеннях, унезалежнюючи його монетарну політику від фінансової політики уряду та парламентської більшості, що його створила. Водночас деякі повноваження президента, такі, наприклад, як право вето, право на законодавчу ініціативу, право оголошення загальнонаціонального референдуму повинні використовуватися умотивовано, з юридично бездоганно виписаною аргументацією, щоб уникнути зайвих політичних збурень. 7. Аналіз результатів вступу та перших років перебування в Європейському Союзі Польщі та інших країн Центральної Європи , приводить до висновку, що вступ до ЄС не призвів до значного зменшення , ”розмивання” суверенітету цих держав. Навпаки, вони отримали додаткові можливості впливу на більш економічно розвинених сусідів і на політику Євросоюзу в цілому. Можна також стверджувати, що в такому міжнародному добровільному об’єднані й надалі великого значення набуватимуть особисті якості лідера конкретної держави, вміння знайти собі союзників для створення ситуативного союзу і досягнення при цьому конкретної економічної вигоди. Система голосування в ЄС дозволяє передбачити, що такі ситуативні союзи будуть виникати досить часто. Приклад Польщі наочно демонструє, що, з одного боку, в умовах демократичного по своїй суті об’єднання країн, кожна держава, навіть не володіючи великим економічним потенціалом, може відстояти свої інтереси. З іншого боку, слід розуміти, що в такому об’єднані країна може набути справжнього авторитету, стати лідером, коли її прагнення до лідерства буде підтверджуватися вагомими економічними досягненнями, рівнем добробуту її громадян. |
