Анотація до роботи:

Савчак А. В. Конституційно-правові погляди Станіслава Дністрянського. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню конституційно-правових поглядів Станіслава Дністрянського. У роботі здійснено типологізацію джерел та історіографію досліджень наукової спадщини С. Дністрянського, з’ясовано теоретико-методологічні засади його конституційно-правових поглядів та ідей, також проаналізовано його погляди на місце та роль конституції та конституційної держави, на розуміння таких конституційно-правових інститутів як: демократія (народовладдя); права та свободи людини; правовий статус національних меншин; суть і місце парламенту, виконавчої, судової влади та місцевого (територіального) самоврядування.

У дисертації також з’ясовано вплив минулих та сучасних правових та політичних ідей на конституційно-правові погляди С. Дністрянського, визначено роль і місце наукової спадщини правознавця в українській юридичній науці.

Дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Визначальне значення для процесу формування загально-правових поглядів С. Дністрянського мало його навчання на юридичному факультеті Віденського університету (1888–1893 рр.) та пізніша праця над докторською дисертацією (докторатом з права) і її габілітацією в університетах Відня (1894 p.), Берліна (1885–1886 рр.), Ляйпціга (1886 p.), зокрема, наукові праці та викладацька діяльність професорів Г.Єллінека (1852–1911 рр.), А.Менґера (1841–1906 рр.), Е.Штайнбаха (1854–1910 рр.), Р.Штамлера (1856–1938 рр.), А. Ваґнера (1835–1917 рр.) та інших. Безпосередній вплив на формування конституційно-правових поглядів С. Дністрянського мало австрійське конституційне законодавство другої половини ХІХ-го ст., а також практика його застосування, зокрема, і особисто самим вченим у своїй громадсько-культурній та парламентській діяльності. Велике значення для процесу трансформації конституційно-правових поглядів С. Дністрянського мав розвиток європейського конституціоналізму після Першої світової війни, зокрема, виникнення групи конституційних держав у Центральній та Східній Європі (УНР-ЗУНР, Австрійська Республіка, Чехо-Словацька Республіка, Веймарська Республіка та інших), а також обізнаність вченого із працями визначних державних діячів та вчених-конституціоналістів того часу (Є.Бенеша, В.Вільсона, М.Грушевського, О.Ейхельмана, Г.Кельзена, Т.Масарика, Є.Петрушевича та інші).

2. Конституційно-правові погляди С. Дністрянського становлять оригінальну, цілісну, синтетичну систему, ядро якої становить авторська концепція вченого „конституції держави” і „конституційної держави”, що органічно поєднала в собі досвід конституційного розвитку країн Європи та Північної Америки та національно-державного будівництва в Україні періоду УНР-ЗУНР.

Авторська концепція „конституції держави” С. Дністрянського включила в себе вчення про виникнення конституції, її зміст як політичного та правового документу, форму зовнішнього вираження та внутрішню будову, а також механізм правового захисту з боку держави. Основою для появи конституції будь-якої держави, С. Дністрянський вважав наявність трьох явищ: природних прав людини, розподілу влади та суверенітету народу. При цьому Конституція розглядалась вченим виключно як акт установчої влади. Конституція держави повинна бути фундаментом, основою для всіх іншим законів в державі. Як закон, конституція держави, на думку вченого, повинна була на належному рівні закріпити положення про права та свободи людини, поділ державної влади на окремі гілки , а також про суверенітет народу. При цьому, конституція конкретної держави, з одного боку мала відповідати встановленим в теорії права вимогам щодо її змісту та сутності, а з іншого – повинна опиратися на три основи: історичну, політичну та правову. Явище „конституції держави” є невіддільним в конституційно-правовій концепції Станіслава Дністрянського від явища „конституційної держави”.

„Конституційна держава” С. Дністрянського – це держава, яка як мінімум, відповідала двом головним вимогам Декларації прав людини і громадянина (1789 р.): закріплювала права людини і проводила поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Конституційна держава за С. Дністрянським, це обов’язково держава демократична та правова. Така держава повинна „ґрунтуватися на праві”, в ній основним джерелом влади є „загал” (народ), від нього „походять” всі влади і тільки він може бути сувереном. Крім того, „конституційна держава”, повинна проводити чітку, соціально орієнтовану політику (тобто бути також і соціально орієнтованою державою).

3. Важливими елементами системи конституційно-правових поглядів С. Дністрянського є бачення вченим змісту та сутності таких інститутів конституційної держави як демократія (народовладдя), прав та свобод людини, статусу національних меншин, парламентаризму, незалежного судівництва, місцевого самоврядування.

3.1. Демократія (народовладдя) розглядається вченим як обов’язкова умова існування конституційної держави. В уявленні С. Дністрянського демократія є суспільним самоврядуванням, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування). Вчений чітко виділяє дві форми демократії (пряму і представницьку) як обов’язкові складові системи демократичного устрою держави і пропонує у механізм функціонування демократії як такої, вносити як загально визнані на той час її прояви (вибори, референдуми, парламент, місцеві представницькі органи), так і дещо не звичні, як то – спеціальний загальнонаціональний виборний орган по внесенню змін до конституції та фахові (створені за професійною ознакою) ради – Народні Комори.

3.2. Центральним елементом системи конституційно-правових поглядів С. Дністрянського, були уявлення вченого про права та свободи людини. Конституційні свободи (права) людини вчений поділяв на чотири групи: „свободи натуральні” (т. зв. група „вроджених” прав та свобод особи), „свободи фізичні” (особисті права і свободи), „свободи політичні” (політичні права і свободи) та „свободи економічні” (соціально-економічні права і свободи). В основу конституційного інституту правового положення людини вченим пропонувалося покласти декілька фундаментальних принципів, а саме принцип рівності, принцип загальності, принцип невідчужуваності прав людини та інші.

3.3. В демократичній державі, на думку С. Дністрянського, національним меншинам необхідно надавати як найширшу національно-культурну автономію, а їхні представники повинні отримати реальні можливості щодо своєї участі у здійсненні як державної влади так і місцевого самоврядування.

3.4. Парламент, за С. Дністрянським, це виборний, загальнонаціональний (загальнодержавний) представницький та законотворчий орган, який за своєю правовою природою має право та обов’язок творити (брати участь у створенні) необхідних для розвитку держави інституцій. Основними функціями парламенту вчений визначає законотворчу функцію, репрезентаційну (представницьку), державотворчу та контрольну функцію. Під парламентаризмом (парламентським режимом, парламентською системою, парламентською демократією) С. Дністрянський розумів певну систему організації державної влади, для якої характерним є визнання провідної ролі парламенту в державному та суспільному житті, зокрема в частині реального впливу на формування внутрішнього та зовнішньої політики держави.

3.5. Уряд в конституційній державі, на переконання С. Дністрянського, як верховний і центральний орган для внутрішнього управління державою, окрім здійснення управління загальнодержавними справами, також мав би здійснювати контроль за органами місцевого управління, призупиняти акти місцевих представницьких органів у випадку їх невідповідності чинному законодавству, а також співпрацювати з Президентом Республіки в забезпеченні єдності ведення державних справ і т.д.

3.6. Судова влада, як самостійна складова (окрема гілка) загальної системи державної влади, на думку С. Дністрянського, повинна мати як свої окремі органи так і окрему, чітко визначену в законодавстві компетенцію. В основі конституційного інституту організації та діяльності органів судової влади пропонувалося покласти наступні принципи: рівність всіх громадян перед законом, недопустимість виключного правосуддя для окремих категорій (привілейованих); опосередкована участь народу (як джерела державної влади) у здійсненні правосуддя; правосуддя відділено від державного управління; самостійність і незалежність суддів; неможливість свавільного усунення суддів з посади; відповідальність суддів за недобросовісне виконання своїх службових обов’язків.

3.7. С. Дністрянський вважав, що публічне життя на місцях повинно відбуватися в рамках тісної співпраці двох паралельних систем – системи місцевого самоврядування і системи місцевих органів державної виконавчої влади. Система місцевого самоврядування бачилася вченим як певна єдність трьох відносно самостійних рівнів територіальної самоорганізації громадян: на рівні громади; на рівні округів; на рівні областей. Компетенція (повноваження) кожних з цих рівнів територіального самоврядування мала бути чітко визначена законом і виходити із загальної потреби децентралізації державно-владних повноважень на місцях (державна теорія місцевого самоврядування).

4. С. Дністрянський вперше у вітчизняному правознавстві запропонував на конституційному рівні закріпити цілісну систему правової охорони конституції, яка б включала в себе інститути конституційного контролю (Державний Судовий Трибунал), спеціальну (ускладнену) процедуру внесення змін та доповнень до конституції (Загальнонародна Рада Республіки) та конституційної відповідальності вищих посадових осіб держави, її державних органів та органів місцевого самоврядування, яка мала б наступати в т. ч. і за порушення (невиконання, недотримання) Основного Закону держави.

5. С. Дністрянський вперше у вітчизняній конституційно-правовій науці обґрунтував необхідність створення України як демократичної національної держави. Національну державу вчений розглядав як демократичну конституційну державу, яка створена народом (нацією) в результаті реалізації свого права на політичне самовизначення виключно в рамках національної (етнографічної) території.

Вченим вперше у вітчизняному правознавстві було запропоновано провести конституціоналізацію фахового (професійного) життя держави на всіх рівнях її управлінської діяльності шляхом конституційного закріплення інституту Народних Комор, що могло б суттєво підсилити процес розвитку громадянського суспільства в державі, утвердження прав та свобод людини, реально забезпечити економічний плюралізм.

С. Дністрянський одним з перших у вітчизняному правознавстві запропонував на рівні Основного Закону Республіки закріпити статус майбутньої України як правової держави та дав „конституційне визначення” останнього.

6. На сучасному етапі розвитку конституційного законодавства України заслуговують на увагу авторські пропозиції С. Дністрянського щодо конституційного закріплення питаннях організації та діяльності Установчих Зборів (в контексті проблеми прийняття нової Конституції України), статусу фахових професійних рад, статусу національних менших, конституційного закріплення окремих прав та свобод людини, а також доцільність зміни структури Конституції України.

Публікації автора:

1. Савчак А. В. Станіслав Дністрянський про конституцію держави / А. В.Савчак // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2003. – № 38. – С. 153–159.

2. Савчак А. В. Конституційні характеристики держави в поглядах Станіслава Дністрянського / А. В.Савчак // Держава і право. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. – № 20. – С.86–91.

3. Савчак А. В. Конституційні права і свободи людини в поглядах Станіслава Дністрянського / А. В.Савчак // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів. – 2004. – № 39. – С.181–186.

4. Савчак А. В. Правове становище національних меншин у поглядах С.Дністрянського / А. В.Савчак // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів. – 2004. – № 40. – С.184–187.

5. Савчак А. В. Система розподілу влади в конституційних проектах Станіслава Дністрянського / А. В.Савчак // Науковий Вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2004. – № 2(2). – С.73–82.

6. Західно-Українська Народна Республіка в конституційному проекті С.Дністрянського (до 90-річчя проголошення ЗУНР) // Вибори та демократія, – 2008. – №4 (18). – С.58 – 61.

7. Савчак А. В. До витоків національної держави (за С. Дністрянським)
   // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: статті / А. В.Савчак. – Івано-Франківськ, 2004. – Випуск ХІІІ. – С. 3–6.

8. Савчак А. В. Форми здійснення народовладдя в проекті Конституції Західно-Української Народної Республіки С.Дністрянського // Наукові записки Національного Університету „Острозька Академія”. Серія „Право”: статті / А. В.Савчак. – Острог, 2003. – С.171–177.

9. Савчак А. В. Реформування виборчого права в Україні: історико-правовий огляд / А. В.Савчак // Reformy prawa wyborczego w Polsce i na Ukraine: zeszyty naukowe / А. В.Савчак. – Przemysl: Wyzsza Szkola Administracji i Zarzadzania w Przemyslu, 2004. – S.344–349.

10. Савчак А. В. Станіслав Дністрянський – визначний український вчений-правознавець, громадський діяч, патріот / А. В. Савчак // Вибори та демократія, – 2005. – № 2(4). – С.79–81.

11. Савчак А. В. Наукова (конституційно-правова) спадщина Станіслава Дністрянського в контексті сучасного етапу розвитку Української держави / А. В.Савчак // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: VІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 30–31 травня 2008 р.: тези доповідей. – Острог: Національний Університет „Острозька Академія”, 2008. – С.41–44.

Анотації