Здійснене дисертаційне дослідження підтверджує, що поставлені завдання реалізовано, зазначену мету досягнуто, покладену в основу дослідження наукову позицію автора виправдано. При цьому досягнуті результати проведеного дисертаційного дослідження конституційно-правових норм, теорії та практики їх реалізації підтверджують теоретичну актуальність і практичну значимість обраної теми, розширюють засади наук теорії права й конституційного права та дозволили дійти таких висновків: Конституційно-правові норми автор дефінітивне формулює як загальнообов’язкові правила поведінки та діяльності, встановлені суб’єктом конституційної правотворчості у відповідних конституційно-нормативних актах. Щодо онтологічної сутності конституційно-правових норм зазначено: по-перше, конституційно-правові норми, що містять дух природних норм, об’єктивовані в конституційно-правові норми позитивного права, спрямовані на регулювання поведінки людини, підтримання державного правового порядку; по-друге, природні конституційно-правові норми та суто позитивні конституційно-правові норми не заперечують одна одну, їм притаманна спільна логіка підтримання правопорядку, вони є загальнообов’язковими для всіх; по-третє, природні конституційно-правові норми є критерієм короткотерміновій політичній кон’юнктурі; по-четверте, вітчизняна юридична наука, передусім наука конституційного права, має розроблювати пропозиції з метою не лише подолання розбалансованості державної влади, підвищення її відповідальності за зміцнення демократичної, правової, соціальної державності, а й сприяння подальшій демократизації українського суспільства загалом, стабільному піднесенню матеріального добробуту і розвиткові духовності українського народу, його активності й творчості; по-п’яте, у процесі демократизації суспільства й формування національної правової держави першочерговими завданнями має стати виконання конституційно-правових норм. Від цього, передусім, залежить не тільки ефективність нового законодавства, а й сама доля демократичних інститутів, інститутів громадянського суспільства, економічної та правової реформи; по-шосте, ясно і чітко викладені конституційно-правові норми, що є запорукою їх ефективної дії у практиці, а отже, практично виникає менше труднощів при їх застосуванні, усувається неправильне тлумачення. Удосконалення практики реалізації конституційно-правових норм є найважливішим напрямом сучасного конституційно-правового розвитку, передумовою подолання конституційного нігілізму в Україні. Тому надзвичайно важливо, забезпечуючи стабільність чинних конституційно-правових норм, забезпечити їх регулюючий вплив на суспільні відносини, що становить динамічний аспект дії останніх. Водночас це дасть можливість суттєво вплинути на стан і розвиток конституційної правосвідомості громадян. Дія конституційно-правових норм має пронизувати всі сфери юридичної практики, охоплювати усі форми правореалізації, виступаючи при цьому як основний принцип діяльності законодавчої, виконавчої і судової влади, посадових осіб і громадян. |
