У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні поняття конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні, їх юридичної природи, конституційних витоків та еволюції обов'язків, класифікації та гарантій їх реалізації. Головними науковими і практичними результатами роботи автору бачаться такі висновки: 1. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні – це різновид юридичних обов'язків, визнана і встановлена (забезпечена) державою в інтересах усіх членів суспільства й кожної особи, заснована на нормах Міжнародної хартії прав людини та християнської моралі і закріплена в Конституції України необхідність, що приписує кожному індивіду певні вид і міру поведінки. 2. Конституційні обов'язки – важливий структурний елемент конституційного статусу людини і громадянина, роль якого проявляється у таких основних функціях як гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна. 3. На сучасному етапі концепція конституційного закріплення основних обов'язків людини і громадянина в Україні у змістовному розумінні відповідає зразкам світового та європейського конституціоналізму; вона ввібрала в себе позитивний досвід їх конституційного регулювання на різних етапах розвитку української державності. 4. Соціальна цінність конституційних обов'язків як правової форми взаємозв’язку особи і держави полягає в тому, що вони виступають юридичним засобом виконання державою своїх функцій, і в цьому аспекті покликані сприяти захисту суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, охороні конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню економічної та екологічної безпеки держави, законності та правопорядку, виконанню соціальної функції держави; бути важливим інструментом попередження виникнення дисбалансу приватних і публічних інтересів, забезпечення їх співіснування й розумного поєднання. 5. Незначна кількість конституційних обов'язків є сутнісною ознакою правової держави, і тому в стратегічному русі України до побудови правової держави основною тенденцією розвитку конституційних обов'язків буде поступове зменшення їх кількості. Але на початковій стадії цього процесу існуюча система конституційних обов'язків потребує свого вдосконалення шляхом розширення їх кількості, приведення їх в більш гармонійне поєднання з основними правами, створення належних засобів та умов для їх реалізації. 6. Здійснення конституційних обов'язків потребує гарантій не в меншій мірі, аніж права і свободи. До таких гарантій слід включати правову основу та інституційний елемент, які в сукупності складають механізм реалізації конституційних обов'язків. Правова основа включає: а) норми-принципи Конституції України; б) конкретизуючі норми, за допомогою яких встановлюється процедурно-правовий механізм їх реалізації, зміст, межі здійснення; в) юридичну відповідальність (у позитивному й негативному розумінні) й санкції за їх невиконання чи неналежне виконання; г) пільги та заохочення; д) високий рівень правової культури і правосвідомості громадян; е) режим законності в державі взагалі і конституційної, зокрема. Здійснення основних обов'язків забезпечується цілісною системою органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні, які умовно можна поділити на органи загальної і спеціальної компетенції. 7. Чинне законодавство, в якому встановлено процедурно-правові аспекти реалізації конституційних обов'язків, вимагає його “конституціоналізації” – регламентування конституційних обов'язків виключно законами України, законодавчого регулювання деяких конституційних обов'язків. На сьогодні є підстави говорити про формування конституційно-правового інституту основних обов'язків як головного інституту, який є важливим структурним елементом генерального інституту основ правового статусу людини і громадянина. 8. В умовах перехідного характеру розвитку Української держави на здійснення конституційних обов'язків впливають як позитивні, так і негативні чинники. До позитивних слід віднести демократизацію суспільного життя, деідеологізацію та економічну багатоманітність. До негативних: а) відсутність у громадян України традицій свідомого виконання обов'язків, заснованих на високому авторитеті права; б) низький рівень правової культури, правовий нігілізм суспільства в цілому; в) негаразди соціально-економічного характеру; г) недосконалість і нестабільність законодавства; д) негативні явища політичного життя країни; е) органічне психічне сприйняття людиною обов'язків як феноменів, які обмежують її свободу, можливість вибору варіантів поведінки. Подолання зазначених негативних чинників слід розглядати в якості гарантій реалізації конституційних обов'язків. | 