У результаті проведеної наукової роботи автором сформульовано основні результати дисертаційного дослідження. Вони полягають у таких положеннях: 1. Розкрито зміст поняття права на мирні збори, еволюційні зміни змісту та сутності його у часі та просторі; сформульовано власну дефініцію поняття „право на мирні збори”, яке автор визначає як „конституційне основоположне право чисельно необмеженої групи осіб збиратися мирно і без зброї для реалізації масового волевиявлення і оприлюднення своєї громадянської позиції з тих чи інших суспільно значущих проблем”. 2. Доведено, що процес закріплення права на збори бере свої корені від початку зародження перших світових цивілізацій і аж до сьогодні пов’язується з безперечним наданням мирним зборам громадян статусу невід’ємного природного права нарівні із такими суміжними з цим правом свободами як свобода думки та слова та свобода союзів та асоціацій, які виступають як додаткові засоби у ефективній реалізації свободи зборів та слугують інструментом його конкретизації. 3. Доведено існування корелятивного зв’язку між характером і сутністю самого поняття права на мирні збори та політичними і правовими ознаками історичної епохи, коли зміст і характер інституту права на мирні збори цілком залежить від таких факторів, як політична та правова системи держави, форма державного правління; саме вони визначають і обумовлюють специфіку цього інституту, визначають правові рамки та впливають на правові механізми реалізації; при цьому доведено нерівномірний розвиток правового інституту мирних зборів в добуржуазні періоди історії суспільства та поступальний і досить динамічний розвиток цього ж інституту в період демократизації держави, формування властивої їй правової системи та розбудови громадянського суспільства; характеризуючи інститут права на мирні збори та його розвиток протягом останнього сторіччя, автор робить власне визначення про „становлення інституту права на мирні збори епохи керованої демократії та епохи мас” (за визначенням провідних західних дослідників, зокрема, Г. Лебона, Г. Тарда, С. Московічі). 4. Визначено конституційно-правові принципи реалізації права на мирні збори, які складають порядок організації мирного масового заходу, ступінь та межі повноважень представників органів державної влади, форма та наслідки відповідальності за правопорушення та злочини, що виникають в ході масових зборів. 5. Обґрунтовано наявність потужної динаміки політичної і правової еволюції поведінки і ініціативності кожного члена суспільства в епоху розвиненої демократії, розбудови правової держави та становлення громадянського суспільства; доведено важливість чіткої громадянської позиції кожного члена суспільства, спрямованої на самоорганізацію і вираз колективної позиції через набуття і відстоювання права на мирні збори, та формування належної для демократичної держави правової поведінки представників органів державної влади та місцевого самоврядування; окреслено роль органів правопорядку у конституційно-правовому механізмі забезпечення права людини на мирні збори та доведено вплив конституційних принципів безпосередньої демократії на формування національного правозахисного законодавства взагалі і на законодавство, що регулює питання реалізації, забезпечення та гарантування права на мирні збори. 6. Досліджено і детально обгрунтовано через сутнісні ознаки феномен «натовпу» та «масової активності» для формування нової моделі інституту права на мирні збори та його впливу на становлення громадянського суспільства нового типу, який розвивається у відповідності із розбудовою правової, демократичної та соціальної держави та епохою міжнародної та європейської політичної та правової консолідації. Узагальнено власні наукові спостереження і репрезентовано наукові прогнози щодо перспектив подальшого розвитку феномену “масової активності” через реалізацію права на мирні збори, а також доведено, що для належної системи самоорганізації в правовій державі необхідним є постійне та планомірне виховання правової культури та правової свідомості. Розроблено наукову концепцію законодавчого забезпечення національного інституту права на мирні збори та запропоновано структуру та основні положення проекту Закону України «Про мирні збори», в якому в якості основних механізмів реалізації права на мирні збори в Україні використано уніфіковану проєвропейську модель застосування, гарантування та захисту зазначеного права, а також міжнародні та європейські правові стандарти забезпечення політичних прав людини, прецедентну практику Європейського суду з прав людини в частині гарантування права на мирні збори; видається необхідним, також, використати практику українських судів в питанні захисту політичних прав громадян, включаючи й судову практику останніх років щодо забезпечення права на мирні збори. Нові наукові положення і висновки дослідження дозволили сформувати ряд принципових засад проекту Закону “Про мирні збори”. Серед них виділяються такі:
а) дисертантом пропонується визначення мирних зборів яке полягає у організації групою осіб (двох і більше) мирної масової акції для обговорення, вираження поглядів або ставлення до будь-якої проблеми суспільного або державного значення, що проводиться у громадському або приватному місці з обов’язковим попередженням правоохоронних органів виключно з метою уникнення загрози зриву представниками опозиційних поглядів запланованого заходу та забезпечення безпеки громадян, які не беруть участь у масовій акції. (на прикладі більшості європейських держав, автором пропонується подавати повідомлення про проведення мирних зборів виключно до органів поліції і уникати контактів із органами місцевого самоврядування, оскільки, як засвідчує практика, чим більше до процесу реалізації права на мирні збори залучено суб’єктів влади, тим заплутанішим та забюрократизованішим виявляється порядок проведення масових акцій); б) на прикладі законодавства європейських країн, зокрема Швеції, у майбутній законопроект автором пропонується імплементувати норму щодо розмежування інституту права на мирні збори та права на демонстрацію; зокрема, зборами визначити організацію або участь у зібранні з метою вираження поглядів та думок, включаючи інші подібні цілі, наприклад, презентація творів мистецтва; в) організатори мирних зборів подають письмове повідомлення до відповідного органу поліції про проведення мирних зборів (у тому числі на відкритій території або у приміщеннях); обгрунтовано переваги повідомлювального порядку проведення мирних зборів перед дозвільним; на переконання дисертанта, у Законі має міститись норма щодо можливості проведення громадянами стихійних масових акцій; г) відмова у проведенні мирних зборів має детально та обґрунтовано пояснюватись особливими мірами обережності по відношенню до оточуючих, не задіяних у заході осіб. Перелічені в повідомленні дані щодо запланованого зібрання мають надавати можливість органам влади передбачити ситуації із запобігання дестабілізації руху транспорту та всі інші нюанси для нормального безперешкодного проведення мирних зборів. Іншими словами, спираючись на тлумачення норм права на мирні збори Конституційного суду Німеччини, дисертантом пропонується врахувати випадки обмеження конституційного права на мирні збори лише тоді, коли будуть зважені всі інтереси за пріоритетним принципом і буде вирішено, що позбавлення права на мирні збори захистить законні інтереси третіх осіб, які мають таку ж юридичну цінність; д) доцільно заборонити проведення громадських акцій з ідеологіями тоталітаризму, расизму, тероризму, дискримінації, насилля та аморальності; е) видається необхідним передбачити кримінальну або як альтернативу дисциплінарну відповідальність: - за навмисне перешкоджання проведенню незаборонених зібрань, демонстрацій або походів, застосування насилля, погроз, провокацій, серйозних заворушень; - за володіння зброєю або іншими предметами, що придатні для завдання фізичних ушкоджень або пошкодження майна в процесі публічного зібрання або демонстрації; - за організацію та проведення забороненої демонстрації або походу. 10. Вперше комплексно досліджено динаміку міжнародно-правового регулювання права на мирні масові акції, зокрема на мирні збори, і на основі отриманих результатів запропоновано концепцію та структуру навчального посібника для студентів юридичних факультетів та вузів «Конституційне право на мирні збори в міжнародному та європейському контексті», де буде визначено порядок, процедури та механізми практичної реалізації права на мирні збори в різних країнах світу та в Україні, а також висвітлено правові джерела міжнародного та європейського права з питань реалізації політичних прав громадян, включаючи й право на мирні збори, буде визначено роль та місце інституту права на мирні збори в правовій системі України, а також правові механізми його інтеграції у європейську та міжнародну правові системи, порядок імплементації міжнародних та європейських правових стандартів у внутрішнє право України. |
