1. Аналіз основних напрямків наукових досліджень в галузі рекреаційної географії та туризму, виконаний на основі анотаційного аналізу 1024 наукових джерел за період з 1960 по 2007, показав що за останні 5 років в наукових дослідженнях значна увага приділяється соціально-економічним аспектам розвитку туристської галузі. В той же час, значна кількість досліджень базується на теоретико–методологічній основі рекреаційної географії як самостійної галузі географічної науки, базовою концепцією якої є вчення про територіальні рекреаційні системи. Також з розвитком туристсько-рекреаційної діяльності і зміною соціокультурних запитів зростає значення конструктивно-географічного напряму в рекреаційних дослідженнях. 2. В основу рекреаційних досліджень регіонального рівня пропонується покласти концепцію ландшафтно-рекреаційних систем. Ландшафтно-рекреаційна система (ЛРС) – специфічна соціально-географічна природно-господарська система, що складається з взаємопов’язаних підсистем (блоків): ландшафти, населення, рекреаційне господарство та управління, і характеризується просторовою ієрархічністю будови (топічні – локальні – місцеві – субрегіональні - регіональні системи). 3. Конструктивно-географічний аналіз ЛРС різного таксономічного рівня пропонується здійснювати відповідно до алгоритмічної моделі. Алгоритмізація дослідження забезпечується логічною послідовністю його етапів (блоків): теоретико-методологічного, аналітичного, оціночного, організаційного, кожен з яких ґрунтується на методичних та практичних розробках. Відповідно до завдань дослідження в межах деяких блоків передбачається виділення підблоків. Так, в аналітичних дослідженнях виокремлюються аналіз умов формування ЛРС (історико-ландшафтний аналіз), аналіз геопросторової структури ЛРС (структурно-ландшафтний аналіз) та аналіз функціонування ЛРС (ландшафтно-функціональний). Результати проміжних етапів є вихідними для наступних. Окремі напрямки дослідження змикаються на етапах синтезу проміжних результатів і можуть мати самостійне практичне значення. 4. Методика конструктивно-географічного аналізу ЛРС представляє собою логічно впорядковану відповідно до визначених наукових підходів та принципів послідовність (алгоритм) аналізу і оцінки ландшафтно-рекреаційної систем за методичними розробками, адаптованими відповідно до мети і завдань дослідження. Дослідження власне ЛРС включає 4 етапи: історико-ландшафтний аналіз, структурно-ландшафтний, ландшафтно-функціональний та ландшафтно-організаційний аналіз, для кожного з яких застосовуються і розробляються спеціальні групи методів. Співвідношення між ними залежить від етапу дослідження та рангу досліджуваних одиниць. Історико-ландшафтний аналіз базується на засадах історичного ландшафтознавства та екології і передбачає дослідження історичної складової підсистеми населення за даними щодо характеру природокористування, демографічного та соціально-політичного стану, етнічних спільностей території, поширення господарсько-культурних типів тощо. Базою досліджень на етапі структурно-ландшафтного аналізу території є ландшафтні карти, що дають уявлення про ландшафтну структуру території. Доповнена інформацією, необхідною для рекреаційної характеристики території, ландшафтна карта разом з картою сучасного використання території є основою комплексних рекреаційних досліджень, спрямованих на оцінку актуального стану і створення проектів розвитку туристсько-рекреаційної діяльності. На етапі ландшафтно-функціонального аналізу здійснюються комплексні дослідження рекреаційного потенціалу території з позиції функціональної відповідності ЛРС тим чи іншим видам туристсько-рекреаційної діяльності та формування пропозицій, спрямованих на більш раціональне рекреаційне використання природних ресурсів. 5. Аналіз геопросторової структури регіональної ЛРС Закарпатської області показав, що тут сформувалося 11 локальних ландшафтно-рекреаційних систем об’єднаних в 5 ЛРС місцевого рівня. Ядрами їх формування є бальнеологічні установи (санаторії, санаторії-профілакторії, реабілітаційні центри та водолікарні), виникнення і функціонування яких невіддільно пов’язано із певними ландшафтними структурами. Всього в межах ЛРС області виділено 30 ландшафтно-бальнеологічних систем. Аналіз ландшафтних, ландшафтно-бальнеологічних та ландшафтно-етнографічних умов дозволив визначити для ЛРС області базові напрямки туристської діяльності. За сукупністю умов заплавні ЛРС найбільш придатні для розвитку водного та пішохідного спортивно-оздоровчого туризму. Також тут є певні ресурси для розвитку історичного, архітектурного та етнічного туризму. Локального та контрольованого розвитку може мати спортивне мисливство, збирання грибів, ягід і лікарських рослин. Умови терасових ЛРС сприятливі для розвитку пішохідного, кінного, водного, велосипедного, автомобільного туризму, причому місцеві маршрути є складовими регіональних та міжнародних транскарпатських. Велика кількість монастирів створює підстави для розвитку пізнавального релігійного туризму, а розвиток місцевих промислів є ресурсом етнічного туризму. ЛРС котловино-подібних долини вирізняються особливими ландшафтно-бальнеологічними умовами. Основою їх є унікальні за насиченістю та водопроявами родовища вуглекислих гідрокарбонатних вод Боржовського – Поляно-Квасівського типу. Враховуючи сприятливе транспортне положення території, найбільш перспективним тут є розвиток саме лікувально-оздоровчої рекреації. Низькогірні ЛРС вирізняються високим ступенем ландшафтної різноманітності, середньовисотними гірськими хребтами з пологими вершинами та лісистими схилами, сприятливим кліматом і унікальними джерелами мінеральних вод, що створює значний туристсько-рекреаційний потенціал. Найбільш перспективним тут є розвиток спортивно-оздоровчого туризму, зокрема зимового гірського. Середньогірні ЛРС вирізняються унікальними поєднаннями неповторних ландшафтів та пам’яток природи, історичних, етнографічних об’єктів, пам’яток культури і побуту, в яких відображені історичні особливості різних епох та етнічних груп краю. Це є основою для розвитку культурно-пізнавального туризму. 6. Результатом конструктивно-географічних досліджень ЛРС регіонального рівня є ландшафтно-рекреаційне районування - поділ території на певні таксономічні одиниці (ландшафтно-рекреаційні макрорайони, райони і мікрорайони), які відрізняються ландшафтною структурою, комплексом ресурсів та напрямком рекреаційної діяльності. Метою районування Закарпатської області є визначення актуальних і перспективних напрямів розвитку рекреації і туризму, що відповідають природно-ресурсному потенціалу території, не суперечать питанням його охорони і розвиваються згідно з концепцією стійкого розвитку Карпатського регіону. Процес районування передбачає поділ території на ландшафтно-рекреаційні райони (ЛРР) – цілісні території, які характеризується специфічною сукупністю ландшафтних, історико-культурних та історико-етнографічних комплексів, що дозволяє визначити їх рекреаційну спеціалізацію, забезпечену взаємопов’язаними рекреаційними підприємствами і сумісними галузями господарствами. 7. В результаті ландшафтно-рекреаційного районування Закарпатської області в її межах виділено 7 ландшафтно-рекреаційних районів, для кожного з яких характерні певні види туристсько-рекреаційної діяльності. Рахівський ЛРР характеризується найбільш сприятливими умовами для розвитку гірськолижного туризму (з центрами в смт Ясіня та с. Чорна Тиса), що є основною спеціалізацією даного району яку доцільно зберегти. Для розширення оздоровчої функції цієї території перспективним є відновлення діяльності санаторно-курортних закладів бальнеологічного спрямування (санаторії в с. Кваси та Усть-Чорна) та туристичних баз, орієнтованих на пішохідний туризм (смт Ясіня). Особливістю Ужгородсько-Мукачівського ЛРР є зосередження значної кількості архітектурних, історичних, культурно–історичних пам’яток, пов’язаних зручними шляхами сполучення та забезпечених туристсько–екскурсійною інфраструктурою. Це визначає культурно-пізнавальний туризм як основну спеціалізацію даного ЛРР з центрами у м. Ужгород та м. Мукачеве. Перспективними є також розвиток етнографічного туризму (на базі осередків сільського туризму в угорських та словацьких селах) та релігійного туризму (м. Мукачево). Основою розвитку Чопсько-Тячівського ЛРР є мережа обладнаних міждержавних переходів (автомобільних, залізничних та пішохідних), що визначає його спеціалізацію як району транскордонних послуг. Збереження цієї спеціалізації є принциповими для розвитку міжнародного туризму на Закарпатті, для чого слід розбудовувати відповідну інфраструктуру. Крім того, для транзитних туристів (особливо індивідуальних та групових автотуристів) доцільно організувати ознайомлення з історико-культурними та іншими пам’ятками Закарпаття, чому сприяє розгалужена система місцевих автодоріг. Свалявський ЛРР характеризується значною концентрацією джерел мінеральних вод, що визначає спеціалізацію даного району з центрами в селах. Поляна, Голубине та Синяк, де зосереджені основні бальнеологічні заклади курортної мережі Закарпаття. Перспективним напрямком може стати відновлення мережі туристсько-екскурсійних маршрутів до історико-культурних пам’яток сусідніх ЛРР, зокрема Ужгородсько-Мукачівського, та створення нових етнографічних та дегустаційних (винних) маршрутів, наприклад до Іршавського ЛРР (м. Берегово, м. Іршава, винні підвали м. Виноградова). Особливістю Іршавського ЛРР є збереження культурної спадщини народностей Закарпаття, зокрема мадяр, росіян, німців, чехів, русинів. Тут представлені народні звичаї, обряди, національне вбрання та місцеві художні промисли. Центрами етнографічного та сільського туризму можуть стати м. Іршава,м. Берегово, м. Виноградово, м. Хуст, м. Вишково, м. Тячів. Перспективним є розвиток молодіжного туризму з базами в м.Іршава, с. Довге, м. Берегове, смт Вишково інших. Використовуючи розгалужену систему місцевих автодоріг, можна комбінувати основну спеціалізацію даного району із ознайомленням туристів з історико-культурними об’єктами інших районів Закарпаття. Міжгірський ЛРР має значний потенціал для розвитку спортивно-оздоровчого і екологічного туризму з центрами в смт Міжгір’я і с. Сойми. Високі показники пейзажно-естетичної різноманітності та значне розчленування рельєфу сприяють розвиткові пішохідного, кінного, водного, велосипедного та автомобільного туризму, для яких існують розроблені маршрути прив'язані до транскарпатських. Перспективним є створєння санаторно-курортних комплексів на базі багатих ресурсів мінеральних вод, зокрема найбільш відомих джерел – Соймівського, Вучківського, Келечинського, Колочавського, Верхньобистрянського. Розвиток туризму в Велико-Березнянсько-Воловецькому ЛРР в даний час носить стихійний характер,отже, існуючу спеціалізацію району визначити неможливо. В той же час природно-рекреаційний потенціал даного району дуже багатий. Великою популярністю серед туристів користуються пішохідні переходи через вершинні ділянки полонинських хребтів, що виділяються своєю аттрактивністю. За умов створення відповідної інфраструктури спеціалізацією даного району має стати саме спортивно-оздоровчий туризм з центрами в смт Великий Березний та Воловець. | 