Анотація до роботи:

Музиченко С.В. Конструктивні задачі як засіб розвитку творчого мислення учнів у процесі навчання алгебри. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02. – теорія та методика навчання математики. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ, 2005.

У дисертації розроблено і науково обґрунтовано методику розвитку творчого мислення учнів шляхом використання у процесі навчання конструктивних алгебраїчних задач. Запропонована система задач конструктивного характеру побудована відповідно до вікових особливостей інтелектуальної сфери учнів основної школи; дозволяє враховувати їх індивідуальні навчальні можливості; спрямована на розвиток математичних здібностей; базується на програмовому навчальному матеріалі. Експериментально підтверджено, що така система сприяє розвитку творчого мислення учнів 7-9-х класів і підвищує якість їх математичної підготовки.

1. Розвиток творчого мислення учнів – одне із першочергових завдань сучасної школи взагалі і кожної навчальної дисципліни зокрема. Найбільш дієвим засобом розвитку та формування творчих якостей особистості учня було й залишається його залучення до розв’язування навчально-творчих задач. Шкільний курс математики має потужний арсенал таких задач. Разом з тим далеко не всі можливості його поповнення на сьогодні вичерпані. Відповідно до поставленої мети й визначених завдань роботи, у дисертації виділено та охарактеризовано систему алгебраїчних конструктивних задач шкільного курсу математики, обґрунтовано доцільність її використання у навчальному процесі з метою розвитку творчого мислення учнів, розроблено методику її впровадження у шкільну практику.

2. У дисертації запропоновано під конструктивною алгебраїчною задачею розуміти вимогу побудувати вказаними явно чи неявно засобами в межах певної теорії за деякими даними алгебраїчними об’єктами новий алгебраїчний об’єкт, який би задовольняв заданим умовам. Залежно від конструктивних особливостей об’єкта створення серед таких задач можна виділити задачі на побудову аналітичних, графічних, табличних та текстових об’єктів. Для кожного з цих видів методика розв’язування має певну специфіку, але, як показав експеримент, учні швидше і якісніше включаються в процес розв’язування, якщо свідомо застосовують адаптовану загальну схему розв’язування геометричних конструктивних задач.

3. Місце та роль конкретної конструктивної задачі у шкільному курсі алгебри визначається тим, що частина таких задач належить до основного змісту курсу й учні, згідно з програмою, мають вміти їх розв’язувати, а частину складають задачі, ознайомлення з якими програмою не передбачено. Основні функції конструктивних задач, які виходять за межі програмних вимог, полягають у розвитку творчого мислення учнів та діагностиці високого рівня їх навчальних досягнень.

4. Розвиваючі функції конструктивних алгебраїчних задач обумовлені новизною їх постановки для учнів, відсутністю наперед відомого алгоритму розв’язування, можливістю з їх допомогою позитивно впливати на розвиток творчих якостей мислення учнів. Це дозволяє розглядати такі задачі як навчально-творчі.

5. Використання у навчальному процесі системи задач конструктивного характеру узгоджується з віковими особливостями інтелектуальної сфери учнів основної школи та дозволяє враховувати їх індивідуальні навчальні можливості.

6. Практичне використання запропонованої системи конструктивних алгебраїчних задач сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку у них творчих математичних здібностей, підвищенню якості їх математичної підготовки; дозволяє діагностувати високий рівень навчальних досягнень учнів.

7. Розроблена методика розвитку творчого мислення учнів органічно включається у навчальний процес, не вимагає додаткових матеріальних та часових затрат і може бути використана вчителями різних категорій різноманітних типів шкіл. Результати дослідження конструктивних алгебраїчних задач як окремого виду навчальних математичних задач можуть бути використані авторами підручників та дидактичних матеріалів, укладачами збірників задач.

8. Подальші дослідження можуть здійснюватися в таких напрямках:

• розробка системи конструктивних задач курсу алгебри та початків аналізу, інтегрованого курсу математики в старшій школі;

• розробка комп’ютерної підтримки для використання конструктивних алгебраїчних задач у навчальному процесі;

• загальнодидактичні дослідження, пов’язані з систематизацією математичних задач для різних видів закладів освіти.

Публікації автора:

1. Музиченко С.В. Проблема творчості та її аспекти // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. – К.: НПУ, 2001. – Випуск 44. – С. 123 – 127.

2. Музиченко С. Урок узагальнення, систематизації та корекції знань і умінь // Математика в школі. – 2001. – № 5. – С. 6 – 10.

3. Музиченко С.В. Конструктивні задачі як засіб діагностики високого рівня математичних знань // Дидактика математики: проблеми і дослідження: Міжнародний збірник наукових робіт. – Вип. 17. – Донецьк: ТЕАН, 2002. – С. 32 – 39.

4. Музиченко С.В. Функції конструктивних задач у процесі навчання і розумового розвитку учнів // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2002. Том ХХХV. – С. 145 – 155.

5. Музиченко С. Діаграми в шкільному курсі математики // Математика в школі. – 2003. – № 5. – С. 13 – 19.

6. Бевз В.Г., Музиченко С.В. Алгебра. Збірник задач. 8 клас. – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2002. – 144 с. (Особистий внесок автора дисертації: розроблено задачний матеріал 12 – 22 та систему конструктивних задач, включену до збірника.)

7. Бевз В.Г., Музиченко С.В. Алгебра. Збірник задач. 7 клас. – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2004. – 152 с. (Особистий внесок автора дисертації: розроблено задачний матеріал 1 – 13 та систему конструктивних задач, включену до збірника.)

8. Музиченко С.В. Конструктивні вміння в процесі навчання математики // Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження М.В. Остроградського. – Полтава, 2001. – С. 137 – 138.