Деміденко Любов Анатоліївна. Консортивнi зв'язки Phoca caspica з його гельмiнтофауною в екосистемi Каспiйського моря. : Дис... канд. наук: 03.00.16 - 2006.
Анотація до роботи:
Демиденко Л. А., Попов В. Н., Левандовский В. Б. Распространение Ehinophthirius horridus caspicus Kurochkin et Badamchin, 1968 и патоморфология каспийского тюленя при эхинофтириозе // Зб. праць КДМУ «Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения». – Сіферополь, 2000. – Т. 136. – С. 38–41.
Демиденко Л. А., Королёв В. А. Гельминтофауна мероконсорций каспийского тюленя (Phoca caspica Gmelin, 1788) // Міжвідомчий зб. наук. праць Донецького нац. ун-ту «Проблеми екології та охорони природи техногенного регіону». – Донецьк, 2003. – Вип. 3. – С. 91–95.
Юрахно М. В., Iвашов А. В., Демiденко Л. А. Консортивнi зв’язки з гельмiнтами як показник походження каспiйського тюленя // Допов. НАН України. – Київ. – 2004. – № 1. – С. 186–191.
Демиденко Л. А. Особенности гистопатологических изменений при гельминтозах в мероконсорциях каспийского тюленя (Pusa caspica) // Вiсн. ДНУ «Бiологiя, eкологiя». – Днiпропетровськ, 2004. – Т. 1, вип. 12. – № 1. – С. 28–33.
Yurahno M. V., Ivashov A. V., Demidenko L. A. Consortive ties of caspian sea-calf with helmintofauna as index of its populational structure // Екологiя та ноосферологiя. – Київ – Днiпропетровськ, 2004. – Т. 15, № 1–2. – С. 44–48.
Демиденко Л. А. Влияние зараженности гельминтами на вес неполовозрелых и половозрелых особей каспийского тюленя (Phoca caspica) // Вiсн. ЗДУ. – Запорiжжя, 2004. – № 2. – С. 128–134.
Демиденко Л. А. Межконсортивные связи каспийского тюленя и его гельминтофауны в экосистеме Каспийского моря // Тематичний зб. наук. праць «Экосистемы Крыма, их оптимизация и охрана». – Сімферополь, 2004. – Вип. 14. – С. 51–63.
Демиденко Л. А., Королёв В. А. Особенности локализации гельминтов в органах пищеварительной системы каспийского тюленя (Phoca caspica Gmelin, 1788) // Тр. третьей междунар. конф. «Морские млекопитающие Голарктики» (Коктебель, Крым, 2004). – М.: КМК. – 2004. – С. 180–183.
Королёв В. А., Попов В. Н., Нестеров Е. Н., Скороход (Демиденко) Л. А., Ребятянова Г. Н. Распространение и патоморфология наиболее опасных гельминтозов каспийского тюленя // Тр. IV Всесоюзн. симпозиума «Паразитология и патология морских организмов». – Калининград, 1987. – С. 136–138.
Демиденко Л. А. Особенности гистопатологических изменений при гельминтозах в мероконсорциях каспийского тюленя (Pusa caspica) // Тр. II Міжнар. наук. конф. «Биоразнообразие и роль зооценоза в естественных и антропогенных экосистемах». – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 37–39.
АНОТАЦІЇ
Демiденко Л.А. Консортивнi зв’язки Phoca caspica з його гельмiнтофауною в екосистемi Каспiйського моря. – Рукопис.
Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата бiологiчних наук за спецiальнiстю 03.00.16 – екологiя. Днiпропетровський нацiональний унiверситет, Днiпропетровськ, 2005.
Показано, що в екосистемі Каспійського моря каспійський тюлень входить як третя, четверта або п’ята ланка до складу багатьох трофічних ланцюгів. До його консортів належать 23 види гельмінтів, серед яких переважають трематоди. В мероконсорціях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози зустрічається один вид гельмінтів, в мероконсорції тонкого кишечнику – 10, шлунка – 2, товстого кишечнику – 3. В мероконсорціях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та шлунка під впливом гельмінтів – консортів відбуваються глибокі патоморфологічні зміни, що призводять до порушень процесів метаболізму. Виявлено неоднозначну спрямованість у змінах маси тіла за наявності тих або інших консортів – гельмінтів в органах каспійського тюленя. Консортивні зв’язки підтверджують підрозділ виду на північну і південну популяції. В межах північної популяції консортивні зв’язки чітко позначають присутність трьох субпопуляцій тюленя, що характеризуються своєрідним набором гельмінтів. Консортивні зв’язки підтверджують гіпотезу автохтонного формування каспійського тюленя
1. Каспійський тюлень, харчуючись різними видами риб, як третя, четверта або п’ята ланка замикає багато які трофічні ланцюги в екосистемі Каспійського моря. У свою чергу, він є детермінантом консорції для багатьох гельмінтів – консортів. Гельмінти каспійського тюленя характеризуються широкою експансією. Маючи складні цикли розвитку, в яких задіяні як хазяї багато видів морських, прісноводних і наземних тварин, вони охоплюють широкий ареал, який виходить за межі екосистеми Каспійського моря.
2. До складу консорції каспійського тюленя входить 23 види консортів – гельмінтів з переважанням за загальним представництвом і автономностю трематод. З 50 досліджених каспійських тюленів не виявилося жодної вільної від гельмінтів особини. Кожна з них містила певний їхній комплекс – від 3 до 7 видів.
3. У мероконсорціях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози каспійського тюленя зустрічається один вид гельмінтів – Рseudamphistomum truncatum, який щільно заселяє систему печінка – жовчний міхур. Мероконсорцію тонкого кишечника освоєно найширше і представлено 10 видами, що належать до різних класів гельмінтів, серед яких домінують трематоди Сiureana badamschini і Mesorchis advena. Бідні консортами – гельмінтами мероконсорції шлунка (2 види нематод) і товстої кишки (2 види трематод та один вид акантоцефал).
4. У мероконсорціях печінки, жовчного міхура та підшлункової залози каспійського тюленя під впливом консорта Рseudamphistomum truncatum відбуваються глибокі патоморфологічні зміни, що призводять до порушень в них процесів метаболізму. Локалізація цього гельмінта в органах травної системи супроводжується імунною відповіддю з боку організму хазяїна, при цьому припаразитарна капсула є своєрідним бар'єром між хазяїном та паразитом.
5. У мероконсорції шлунка каспійського тюленя під впливом консорта Аnisakis schupakovi виявлено патоморфологічні процеси, в яких можна виділити три фази. Перша фаза супроводжується проникненням паразита і може бути охарактеризована як фіброзно-некротична, друга – запально-грануломатозними змінами, а третя заключна фаза – переважанням фіброзних змін з інкапсуляцією паразита. Наслідком процесу є утворення концентричних рубчиків у шарі слизової оболонки та повний лізис гельмінта.
6. Встановлено, що наявність трематоди Рseudamphistomum truncatum у дванадцятипалій кишці або акантоцефала Сorynosoma caspicum у тонкому кишечнику призводить до зниження маси тіла статевозрілих, але до збільшення маси тіла статевонезрілих особин; наявність цестоди Diphyllobothrium phocarum у тонкому кишечнику спричинює протилежні результати. Неоднозначна спрямованість у зміні маси тіла за наявності тих або інших консортів – гельмінтів в органах каспійського тюленя є наслідком складних взаємних впливів комплексу гельмінтів і їхньої різновекторності. Зменшення маси тіла зумовлено негативним впливом життєдіяльності гельмінтів, а збільшення – позитивним ефектом, пов’язаним з інтенсивнішим споживанням їжі, що, одночасно, підвищує загальну ймовірність зараження паразитами.
7. Консортивні зв’язки каспійського тюленя з гельмінтами є важливим показником, який характеризує відмінності між його північною і південною популяціями. При цьому в північній популяції, через своєрідний набір гельмінтів чітко відмічаються три субпопуляції тюленів.
8. Наявність у консорціях каспійського тюленя 8 вузькоспецифічних видів гельмінтів, з яких 4 мають схожість з арктичними видами, а 4 сформувались за рахунок місцевої фауни, свідчить про дуже давню ізоляцію цієї тварини і підтверджує гіпотезу її автохтонного формування.
Публікації автора:
Попов В. Н., Королёв В. А., Скороход (Демиденко) Л. А. О псевдамфистомозе каспийского тюленя // Вест. зоологии. – 1985. – № 2. – С. 51–54.
Скороход (Демиденко) Л. А. Морфологические изменения в печени и состояние липидного обмена при псевдамфистомозе // Зб. праць КМI «Вопросы морфологии в эксперименте и клинике». – Сімферополь, 1985. – С. 143–147.
Попов В. Н., Королёв В. А., Нестеров Е. Н., Скороход (Демиденко) Л. А., Купша Е. И. Анизакоз у каспийского тюленя // Паразитология. – 1989. – Т. 23, вып. 2. – С. 178–181.
