1. Дисертаційним дослідженням доведено, що консолідація є самостійним логіко-гносеологічним та ієрархічним видом систематизації нормативно-правових актів, який полягає у впорядкуванні нормативно-правового матеріалу за об’єктом, суб’єктом, предметом та методом правового регулювання. Специфіка, виокремлювальні ознаки консолідації проявляються в тому, що складові частини нормативного акту групуються за предметною ієрархічною структурою, яка не піддається смисловим та логічним переробкам, відображає його зміст та залишається недоторканою. Для консолідації зручність та допустимість полягає, насамперед, в оптимальній кількості рівнів, так званих консолідаційних центрів, навколо яких і групуються норми права кожного відповідного рівня. 2. Під час проведення робіт пов’язаних з консолідацією нормативно-правового матеріалу, можна виділити наступні послідовні дії: визначення обсягу нормативно-правового матеріалу, який піддається консолідації; аналіз кожного документу чи його складової частини як об’єкта консолідації; аналіз змісту складових частин документу і виокремлення тих з них, які можуть бути віднесені до інших галузей права та включені до інших збірників законодавства; прийняття класифікаційного рішення, щодо якої галузі права віднести даний нормативний акт, або його складову частину; прийняття рішення про включення цілого нормативного акту до консолідованого збірника законодавства чи про доцільність поділу акту на його складові частини і включення їх до консолідованого збірника нормативно-правового матеріалу; визначення місця даного документу, або його складової частини в ієрархічній будові консолідованого збірника; виявлення повторень гіпотез, диспозицій та санкцій в статтях визначеного нормативного акту та інших документів, які піддаються консолідаційній обробці; визначення нормативного матеріалу, який втратив свою дію, і виключення його зі складу консолідованого збірника. 3. Види систематизації законодавства дуже тісно пов’язані між собою, вони не існують в “чистому”, ізольованому виді. Всі вони – інкорпорація, консолідація і кодифікація тісно пов’язані між собою і є “взаємнопроникаючими”, взаємодоповнюють один одного і саме консолідація виступає поєднуючою, перехідною ланкою між інкорпорацією та кодифікацією, вміщуючи у собі ознаки як одного, так й іншого виду систематизації, що за своєю суттю досить відрізняються одна від одної. 4. Саме поняття видів систематизації законодавства – інкорпорації, консолідації та кодифікації носить умовний характер. Вони є взаємопов’язаними, так як при проведенні тих чи інших систематизаційних робіт комплексно використовуються прийоми та правила всіх трьох видів і саме сутність цих процедур проявляється у домінуванні тих чи інших систематизаційних прийомів, відповідно до чого ці процедури носять назву інкорпораційних, консолідаційних або ж кодифікаційних. 5. За своєю історико-гносеологічною природою консолідація є чи не найпершим видом систематизації правових норм, який почало застосовувати людство, коли перед ним постала проблема класифікації та впорядкування правового матеріалу після його визначеної фіксації. Так, щоб створити правовий припис у формі нормативного акту, потрібно визначити його структуру, послідовність викладення матеріалу, сферу та обсяг суспільних відносин, які будуть ним врегульовуватись, врахувати волю, побажання та мету законодавця та ін. Джерелом вихідного матеріалу для такого акту виступали звичаї, традиції, природнє право, релігійні догми та ін. Тобто, можна констатувати факт, що на ранніх етапах правотворчості консолідація відігравала одну із провідних ролей у створенні найперших нормативних приписів, адже без застосування її прийомів цей процес був би неможливий. В процесі розвитку консолідація спричинила появу нового виду систематизації – кодифікації, адже зібраний та впорядкований за допомогою консолідаційних прийомів та методів, структурований “вихідний” матеріал потрібно було оформити у вигляді нормативного акту, виявити та ліквідувати при цьому неточності, протиріччя, прогалини та дублювання. Тому ми можемо стверджувати, що кодифікація є другим, за часом свого виникнення, видом систематизації нормативно-правового матеріалу. Інкорпорація ж виникає вже після того, як виникає потреба згрупування нормативно-правових актів за певними ознаками до збірника, що полегшило б використання нормативних приписів в процесі їхнього застосування. Тобто можна сказати, що інкорпорація виступає третім, за часом свого виникнення, видом систематизації. Тому слід зазначити, що можна виділити два види консолідації, які відрізняються лише за обсягом матеріалу, що піддається систематизацій ній обробці. Перший вид – первинна консолідація, яка використовується під час створення нового нормативно-правового акту у формі закону, постанови, указу, та другий вид – вторинна консолідація, яка застосовується в процесі кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу. 6. Консолідація є важливим нормоутворюючим чинником, в процесі формування як основних елементів правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції), так і консолідаційні прийоми широко використовуються при селекції вже існуючих норм. Дане положення проявляється, наприклад, у тому, що у тексті диспозиції перераховуються декілька нормативних вказівок у залежності від ситуації, яка виникла і підпадає під ознаки гіпотези правової норми. Тобто, можна сказати, що в диспозиції правової норми синтезуються, об’єднуються декілька нормативних приписів, що групуються за ознакою спільності предмету правового регулювання, але відрізняються між собою. Тому ми можемо сказати, що на етапі формування диспозиції нової правової норми спочатку визначається коло правових норм, диспозиції яких можна було б об’єднати в одну за ознакою, перш за все, спільності предмета правового регулювання. Далі використовуються консолідаційні прийоми обробки “вихідного” матеріалу, з подальшою його уніфікацією за допомогою кодифікаційних методів, що в кінцевому підсумку призводить до виникнення якісно нової диспозиції правової норми, яка об’єднує у собі ознаки правовідносин, які відображалися у диспозиціях “вихідних” норм, що склали основу її виникнення. Подібно до диспозиції утворюється також і гіпотеза правової норми. Санкція ж, як складова частина норми права, розвивається і утворюється після формування гіпотези та диспозиції. Норма права доповнюється санкцією, яка скоріше відображає соціальну значимість обов’язку, вираженого в диспозиції, загальну суспільну волю, ніж традиції, що склалися в суспільстві на протязі тривалого періоду часу, хоча консолідаційні прийоми також знаходять широке застосування у даному процесі. Зокрема вони використовуються на етапі формування санкції, яка у своєму змісті відображає загальну суспільну волю і передбачає декілька форм впливу, в залежності від суб’єктивних та об’єктивних обставин застосування її приписів. Звичайно нормативної форми санкція, як і гіпотеза та диспозиція, набуває вже після кодифікаційної обробки та прийняття у визначеному законодавством порядку. Тому можна стверджувати, що консолідаційні прийоми систематизації відіграють одну з головних ролей в процесі формування правової норми. 7. Консолідація є важливим чинником формування та розвитку інституту права, так як в основі цього процесу лежить утворення певного “центру”, навколо якого об’єднуються правові норми, що регулюють визначену ділянку однорідних суспільних відносин. За допомогою консолідації іде відбір первинних ланок – норм права, які в процесі об’єднання та узгодження й утворюють інститут. Консолідація також служить засобом уніфікації та узгодження правових норм, виявлення прогалин у його структурі, способом підбору його складових частин та засобом, за допомогою якого можна прогнозувати подальший розвиток цього правового явища. 8. Консолідація застосовуються в процесі формування, існування та розвитку галузі права як елемента системи законодавства. Так, за допомогою консолідації визначаються інститути та правові норми, які структуруються за ознакою предмета, метода, суб’єкта та об’єкта правового регулювання й утворюють галузь. На даному етапі кодифікаційна правка їхнього змісту може не проводитися, тому що потреби у проведенні цих робіт може й не бути. Тобто об’єднання та формування може проходити без внесення змін до змісту інститутів та норм, які увійшли до складу галузі. Вказані фактори слугують ознаками саме консолідації. Отже, можна сказати, що формування галузі та її розвиток може відбуватися на основі проведення консолідаційних робіт. 9. Виходячи з положень Конституції України, на сьогодні існує досить важлива проблема імплементації міжнародно-правових норм до національного законодавства. Одним із засобів досягнення цієї мети є систематизація законодавства, зокрема шляхом проведення кодифікаційних робіт. Так, під час створення нового та уніфікації діючого законодавства, досить важливим фактором виступає його відповідність міжнародним нормам. На даному етапі процедури імплементації є необхідним застосування консолідаційних прийомів для включення до складу внутрішнього законодавства України міжнародно-правових норм. Для вдалого проведення цього процесу доцільно було б використати досвід інших країн, щодо використання ними консолідації в процесі упорядкування внутрішнього законодавства. Так, наприклад, кодифікація у Франції проводиться на основі консолідації. Хоча її називають принципом “сталості права”, але за своєю суттю цей принцип є нічим іншим, як консолідацією – формою систематизації, за якої відбувається об’єднання декількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій же галузі суспільних відносин в єдиний збірний нормативно-правовий акт без зміни змісту. Консолідація як вид систематизації законодавства не притаманна для традиційних систем права. Це насамперед слід пов’язувати із специфічністю цих систем. Адже навіть незначна перестановка сур в Корані викличе неадекватну реакцію населення, яке сповідує іслам, вже не говорячи про факт зміни чи доповнення Корану новими положеннями. |
