Проведене дисертаційне дослідження дозволило одержати нові наукові результати і сформулювати обґрунтовані висновки. Їх головна суть полягає в наступному: 1. В результаті систематизації різних підходів до визначення категорії “конкурентоспроможність робочої сили” дисертант дійшла висновку про те, що конкурентоспроможна робоча сила є системною, динамічною категорією, об’єктом сучасної системи управління людськими ресурсами. Її складовими елементами є „якість робочої сили”, включаючи „ключові компетенції”, „вартість робочої сили” та „рівноважна ціна робочої сили”. На основі розкритих взаємозв’язків основних компонентів конкурентоспроможної робочої сили було запропоновано схему її функціонування, а також удосконалено структуру якості робочої сили; 2. Запропоновано визначення конкурентоспроможної робочої сили як агреговану сукупність властивостей працівника, які дають його робочій силі можливості відповідати вимогам конкурентного ринку, попиту покупців (роботодавців), забезпечують її визнання на ринку праці. Формування певного рівня конкурентоспроможності робочої сили відбувається в результаті взаємодії відповідних факторів і процесів як окремо, так і у взаємовідношенні з оточуючим середовищем; 3. Результатом конкуренції на регіональному ринку праці є конкурентоспроможна робоча сила регіону, яку слід визначати як сукупну конкурентоспроможну робочу силу, що забезпечує можливість реалізувати конкурентні переваги і соціально-економічний розвиток регіону в цілому; 4. З'ясовано, що результатом сумісної дії взаємопов’язаних конкурентоспроможних працівників є конкурентоспроможний колектив підприємства. Дана категорія визначається автором, як сукупність працівників, які реалізують свої конкурентні переваги у процесі спільних дій для досягнення суспільно-корисних цілей, пов’язані спільними ознаками та інтересами, мають спільну мету і оформлені структурно. Для забезпечення свого конкурентного рівня колектив повинен мати ключові компетенції, що є результатом взаємодії множини окремих властивостей та характеристик працівників, які відповідають вимогам стійкої конкурентної переваги такого колективу в аспекті реалізації стратегічних завдань підприємства; 5. Розробка обґрунтованих напрямів підвищення конкурентного рівня робочої сили можлива за умови чітко визначених чинників її формування та використання, а тому автором було запропоновано удосконалену класифікацію факторів забезпечення конкурентоспроможності робочої сили. Новизною даної класифікації є виділення окремих груп факторів: за тривалістю дії; за характером прояву; за внутрішньою структурою; за характером виникнення. 6. На відміну від існуючих розробок запропоновано власні методичні підходи до визначення рівня конкурентоспроможності робочої сили, які ґрунтуються на застосуванні інтегрального методу, стратегічному плануванні і управлінні та факторно-функціонального аналізу. Такий підхід дозволяє: - по-перше, більш виважено підійти до процесів формування конкурентоспроможності робочої сили персоналу підприємств України з метою оперативного управління людськими ресурсами; - по-друге, об’єктивніше вирішувати питання оплати праці та зацікавленості працівника у зростанні професійно-кваліфікаційних якостей, прагненні до інновацій. - по-третє, мінімізувати ризик відбору некомпетентних кадрів та неефективних витрат на їх утримання, гнучко реагувати на зміни кон’юнктури ринку. Згідно авторського підходу конкурентоспроможність робочої сили розглядається як: - сукупність тих якостей і особливостей, які забезпечують конкурентні переваги конкретному працівникові; - складова стратегічних ресурсів підприємства, що забезпечує досягнення його стратегічних цілей шляхом адаптації до змінних умов зовнішнього середовища та створення, розвитку і утримання конкурентних переваг; - результат впливу значимих факторів та їх міжфакторних зв'язків, які розглянуті на мікро- і мезорівнях, і дозволяють розробити стратегію підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили як на підприємстві, так і в регіоні. 7. В ході розробки методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності робочої сили було запропоновано ввести в обіг категорію "конкурентний статус робочої сили", як ступінь відповідності конкурентних переваг робочої сили обраній стратегії розвитку підприємства (регіону або країни); 8. Результати факторного аналізу забезпечення конкурентоспроможності робочої сили підприємств машинобудування Кіровоградської області підтвердили гіпотезу про те, що зростання конкурентного рівня робочої сили в основному відбувається завдяки: вдосконаленню організаційно-економічних умов праці; зміни ціни на послуги робочої сили і наявності на підприємстві системи мотивації підвищення її якісного рівня; інвестування у людський капітал; удосконаленню вікової структури людських ресурсів підприємств; 9. Найвпливовішими чинниками забезпечення конкурентоспроможності робочої сили адміністративних районів Кіровоградської області є: витрати на підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників; структура робочої сили за рівнем освіти; ціна робочої сили; можливість працевлаштування індивідів; мобільність робочої сили на ринку праці та капіталовкладення; 10. У дисертації запропоновано пріоритети підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили в економіці України, основними з яких є: стимулювання зайнятості населення; інвестиційні та інноваційні вкладення в розвиток людських ресурсів; мотиваційний механізм її зростання; покращення якісного рівня освіти населення; 11. В ході розробки пропозицій щодо зростання конкурентного рівня робочої сили було запропоновано напрями вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю робочої сили регіону, зокрема, запровадження таких підсистем як: управління маркетингом робочої сили і зайнятістю населення; стимулювання подальшого розвитку та відродження промислового виробництва; підвищення рівня життя та подолання бідності; надання освітніх послуг; інвестиційна та інноваційна політики регіону; стратегічне планування і програмування забезпечення конкурентоспроможності робочої сили. Автор визначає системне управління конкурентоспроможністю робочої сили регіону як процес впливу на формування та підтримку факторів і показників конкурентоспроможності робочої сили людських ресурсів регіону з метою забезпечення формування і розвитку в ній стійких конкурентних переваг високого рівня в невизначених і мінливих умовах зовнішнього і внутрішнього середовищ; 12. Виявлено, що в результаті конкуренції між роботодавцями на ринку праці, суб'єктам господарювання слід більше уваги звертати на зростання конкурентоспроможності робочої сили підприємства. Для цього необхідно розробляти комплекс заходів для досягнення якісних показників робочої сили, зокрема, професійної компетенції працівників, які відповідають стратегії розвитку підприємства. Автором у дисертації запропоновано стратегію забезпечення зростання конкурентоспроможності робочої сили машинобудівних підприємств Кіровоградської області; її головна мета полягає в раціоналізації кількісного складу персоналу, оптимізації витрат на його утримання і підвищення ефективності його використання. | 