Поставлене на початку роботи питання стосовно того, чи є неминучим конфлікт між моральною і естетичною мотиваціями і чи можливе його розв’язання в світлі розглянутих феноменів творчої дії (уява, ідеал, відчуження, установка) підводить до наступних висновків. Причини конфлікту пов’язані: по-перше, з двонаправленою функцією волі, яка, постаючи як Его-воля, прагне зберегти існуюче Я і через формальну розумову вимогу всезагальності ствердити це Я в усьому існуючому (хоч би це було і ствердження ідеалів), і водночас, як моральна воля (спираючись на силу розуму, що не визнає ніякої остаточності і для власного Я), виявляє готовність до самозречення заради покликання, як воно відчувається не стільки в ідеалі (усвідомлюваному), скільки крізь ідеал; по-друге, з особливістю репрезентації ідеалу в творчому процесі, його формуванням в умовах “компенсаторної” чуттєвості, коли безпосереднє почуття затримується існуючими в суспільстві обмеженнями, причому йдеться не лише про табуювання еротичних бажань, а й про обмежені можливості спілкування і розуміння; по-третє, має бути враховано, що суперечності, які виникають між різними мотиваціями, нагромаджуються протягом усієї генези особистості переважно без усвідомлення глибинних причин цих суперечностей; якоїсь миті загостреного їх усвідомлення індивід зненацька “застає” себе захопленим ними. Вони частково прояснюються і можуть частково долатися через творче здійснення в критичних, загострених, власне екзистенційних ситуаціях. Як показано в роботі, зазначений конфлікт може бути прихованим, але поза ним існування творчої особистості є неможливим. Більш того, конфлікт і потреба його вирішити виявляються рушійними силами творчої дії. Ще одним істотним результатом дослідження є виявлення багатомірності самосвідомості, яка у різний спосіб “центрується” в залежності від превалюючого типу діяльності: у митця, естета, теоретика культури можуть бути не просто різні особисті думки стосовно одного й того ж самого предмету і різні ціннісні значення, але різні форми “вибудовування” самого відношення до предмету (наприклад, логічні або чуттєві) і, відповідно, типу його присутності в свідомості, переживанні і оцінці. Для митця моральна воля як вимога вільного прийняття іншого відрізняється від факту вільного визнання іншого розумом саме перспективністю звернення до почуттів: самообмеження, в такому разі, не здійснюється розумом, а лише визначається ним. Зазначена перспектива стає зримою в художньому творі, але в залежності від ступеня завершеності авторської ідеї може приводити і до глибокого розчарування (в цьому випадку здійснюється певна деконструкція морального пафосу), і до справжнього потрясіння (катарсис). |