Проведене дослідження стану і розвитку кон’юнктурних відносин на ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні та за кордоном дає змогу зробити наступні висновки, що мають теоретичне і практичне значення: 1. Обсяги світового виробництва соняшнику та продуктів його переробки знаходяться в прямій залежності від державної політики уряду щодо підтримки їх виробництва та світової ціни, що склалася на них протягом минулого сезону. На формування цін соняшнику та продуктів його переробки впливають розміри посівних площ в поточному році, рівень урожайності та його переробки, кінцеві запаси та обсяги їх споживання в поточному році. Величина коефіцієнта відношення кінцевих запасів до обсягу загального споживання є одним із факторів коливання цін насіння соняшнику та продуктів його переробки. 2. Установлено, що Україна є одним з найбільших у світі виробників насіння соняшнику, а в останні роки й олії та шроту за рахунок регулювання державою перерозподілу каналів їх збуту. У середньому за 1996-2001 рр. валовий збір насіння соняшнику в Україні збільшився майже на 465 млн. т або на 17,7 % порівняно з попереднім п’ятирічним періодом, а посівні площі за цей період були розширені на 690,5 млн. га або на 27,7 відсотки. Практика свідчить, що введення експортного мита на вивіз олійної сировини за межі України дозволило сконцентрувати обсяги її надходження на переробні підприємства та збільшити виробництво олії соняшникової у 2000/01 МР порівняно із 1999/2000 МР на 394 тис. т або на 40,5 відсотків Формування ринку продукції олійножирового підкомплексу в Україні дозволить створити інтегровані холдингові компанії, які будуть інвестувати кошти у вирощування соняшнику і переробні підприємства, а також отримувати додаткові доходи за рахунок добавленої вартості продукції. 3. Ефективний розвиток олійножирового підкомплесу України та підвищення його конкурентоспроможності можливий за умови досягнення вищої якості соняшнику, збільшення його врожайності, зменшення витрат на вирощування та переробку за рахунок підвищення ефективності виробництва і залучення кваліфікованих кадрів, а також доведення продукції до вимог міжнародних стандартів (ISO) для розширення каналів збуту. 4. Створення дієздатної ринкової інфраструктури олійножирового підкомплексу обумовлює доцільність формування її чотирьох секторів, а саме: вирощування або виробництва продукції зі своїми відповідними службами, що забезпечують товаровиробників матеріально-технічними ресурсами; реалізації сировини та продукції із використанням прогресивних форм торгівлі; допоміжних служб, що забезпечують всі сектори кваліфікованими кадрами, рекомендаціями, контролем за якістю, засобами комунікації, тощо та загальноринкового сектору, який залежить від роботи виконавчої та законодавчої гілок влади. 5. Для регулювання ринку насіння соняшнику і продуктів його переробки доцільно здійснити заходи, які обумовлять ріст доходності сільськогосподарських виробництв і забезпечать повністю переробні підприємства сировиною. До таких заходів відноситься: встановлення мінімального експортного мита або визначеної квоти у період з вересня по березень наступного року в залежності від обсягу валового збору соняшнику; встановлення імпортного мита на ввезення рослинної олії у названий період. Експорт насіння соняшнику та імпорт олії на період з квітня по серпень повинен залишатися відкритим. Водночас, імпорт олійної сировини має залишатися відкритим та вільним від обмежень протягом усього року. При цьому, необхідно стимулювати розвиток виробництва в Україні рафінованої, дезодорованої і фасованої олії та забезпечити захист цього сегменту ринку через встановлення мита на імпорт рафінованої фасованої олії протягом усього календарного року. Доцільно також встановити пільги та зменшити податковий тиск на інвесторів, що вкладають кошти у модернізацію підприємств для розширення асортименту продукції олійножирового підкомплексу. 6. Прогнозування урожайності соняшнику не дає підстав для її значного підвищення у найближчі роки, що за умов існуючого попиту стимулюватиме сільськогосподарських товаровиробників стабілізувати розміри посівних площ на існуючому рівні. Результати дослідження показують, що концентрація посівних площ соняшнику в 2000 р. в десяти областях, в яких вирощувалися основні обсяги соняшнику, становила від 23,4 % – в Донецькій до 17,2 % – у Миколаївській області. Використання додаткових земельних площ в цих обсягах не зможе забезпечити значного приросту валового виробництва соняшнику в Україні. Це можливо досягти лише за рахунок підвищення його урожайності шляхом інтенсифікації виробництва. 7. На сучасному етапі забезпечення оптимальної ефективності вирощування соняшнику безпосередньо залежить від правильності застосування прогресивних технологій його вирощування. В результаті вирішення оптимізаційної задачі визначено загальну суму витрат на вирощування соняшнику в 10 областях України в розмірі 1187,3 млн. грн., а також загальну суму можливого прибутку від вирощування соняшнику в розмірі 729,2 млн. грн. Порівняння результатів зазначених оптимізаційних розрахунків дозволяє стабілізувати розміри посівних площ під соняшником у названих вище 10 областях в середньому на рівні 1,5 млн. га, що відповідає агрономічним нормам та сівозмінам і не перевищує науково обгрунтованих розмірів посівів під соняшником на площах не більше 10 % сільськогосподарських угідь сівозміни. Прогнозні розрахунки показують, що застосування прогресивної французької технології дозволить поліпшити культуру землеробства та підвищити родючість грунту завдяки використанню засобів захисту рослин, внесенню мінеральних та органічних добрив, проведенню повного циклу технологічних операцій у визначені терміни тощо. 8. Формуючи експортноорієнтовану стратегію реалізації продукції олійножирового підкомплексу, необхідно насамперед вирішити такі проблеми: а) створити спеціалізовану аграрну біржу, яка б стала центром ціноутворення на олійні культури та продукти їх переробки; б) запровадити митно-тарифні норми на експортно-імпортні операції з сільськогосподарською продукцією; в) створити цивілізований фондовий ринок цінних паперів на базі переробних підприємств, що дозволить їм отримувати додаткові фінансові надходження від продажу акцій; г) залучити довгострокові кредити для розвитку виробництва та реалізації продукції на зовнішніх ринках; д) диверсифікувати ринки збуту продукції, збільшити обсяги її експорту за рахунок підвищення рівня переробки сировини та поліпшення якості продукції відповідно до вимог міжнародних стандартів, е) підготувати нормативно-правову базу та культуру зовнішньоекономічних операцій до приєднання до ГАТТ/СОТ, що забезпечить рівноправну торгівлю товарами зі всіма учасниками цієї організації. |