Анотація до роботи:

Бублик І. Ф. Комунікативно-прагматичні та лінгвостилістичні аспекти реалізації вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню реалізації вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН. На основі застосування комплексного функціонально-семіотичного підходу до вивчення публічної мовленнєвої діяльності політичного істеблішменту встановлено особливості екзотеричного парламентського дискурсу ФРН, визначено різновиди вербальної агресії, характерні для останнього, виявлено та систематизовано типи й види стратегій і тактик вербальної агресії, що є засобом руйнування іміджу політичного діяча. Уперше описані лексико-семантичні та стилістичні засоби реалізації вербальної агресії в парламентському дискурсі. Уточнено поняття іміджу політичного діяча стосовно парламентського дискурсу.

Значення вербальної агресії в парламентському дискурсі як інструменту завдання шкоди іміджу політичного суперника зумовлює різноманітність комунікативно-прагматичних і лінгвостилістичних засобів її реалізації. Здійснити поставлену мету – встановити й проаналізувати стратегії й тактики вербальної агресії в дискурсі бундестагу ФРН і описати їхні лексико-семантичні та стилістичні особливості – дозволив комплексний функціонально-семіотичний підхід до вивчення парламентського дискурсу.

Розподіл комунікації в бундестазі ФРН на внутрішню, завдяки якій здійснюється законодавча й контрольно-управлінська діяльність парламенту під час засідань комітетів і комісій, та зовнішню, метою якої є легітимізація ухвалених рішень в очах громадськості через проведення дебатів, надає право виділяти два різновиди парламентського дискурсу: внутрішній (езотеричний) і зовнішній (екзотеричний).

Основне комунікативне завдання депутатів, що беруть участь у дебатах, полягає у намаганні найбільш привабливо подати в очах громадськості позиції власної партії й максимально розвінчати точку зору політичного суперника. Унаслідок цього на пленарних засіданнях основна увага приділяється соціально-регулятивному аспекту комунікації, тобто тематизації стосунків між представниками окремих партій і фракцій, а також кваліфікації політичних дій депутатів та їх самих з метою формування серед населення певного ставлення до існуючих позицій. Перевага соціально-регулятивного аспекту комунікації в публічному (екзотеричному) парламентському дискурсі в поєднанні з конфліктним характером відносин між політичними опонентами зумовлює реалізацію в ньому вербальної агресії.

У цьому контексті на передній план виступає імідж політика. Саме імідж є об’єктом нападок політичних суперників. Знаряддям його руйнування стає мова, що знаходить своє втілення у формі вербальної агресії. При цьому, іміджу особистості навмисно й цілеспрямовано завдається шкода через агресивні мовленнєві дії.

За критерієм місця репліки в діалозі розмежовується ініціальна й реактивна вербальна агресія в парламентському дискурсі ФРН, за критерієм ‘безпосередня – опосередкована’ розрізняються ворожа й інструментальна агресія. Аналіз досліджуваного матеріалу показав існування цих різновидів вербальної агресії в інструментально-ініціальній та ворожо-реактивній формах.

Прагматичну сутність вербальної агресії виражають мовленнєві стратегії й тактики, що виступають знаряддям руйнування кваліфікативної й операціональної складових іміджу політика. Відповідно виділяємо два типи стратегій вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН: особистісно-орієнтований та дискурсивно-орієнтований. У рамках стратегії першого типу функціонують три мовленнєві тактики: ‘дискваліфікація’, ‘дискримінація’ та ‘дискредитація’. Комунікативне завдання стратегії дискурсивно-орієнтованого типу реалізують п’ять мовленнєвих тактик: ‘повчання’, ‘вимога’, ‘погроза’, ‘демонстрація неповаги’ і ‘констатація обмеженості дискурсивного простору’.

Реалізація вербальної агресії ворожо-реактивного різновиду має особливості порівняно з інструментально-ініціальними висловлюваннями і характеризується такими прийомами оперативної побудови реактивного висловлювання як ‘переадресування’ і ‘переорієнтація’.

У комунікативній практиці екзотеричного парламентського дискурсу реалізація стратегій і тактик агресії здійснюється як прямими, так і непрямими лінгвістичними засобами. Використання непрямих засобів дає мовцю ряд переваг. Це дозволяє йому підвищити ефективність агресивного висловлювання за рахунок апеляції до уяви й емоцій слухача, уникнути відповідальності за агресивно-імпліцитну частину висловлювання, заперечуючи наявність агресивного підтексту, а також поліпшити свій власний імідж, відмовляючись від використання прямих лексичних засобів і водночас демонструючи свій високий інтелектуальний рівень, гарну поінформованість і ораторську майстерність.

Виявлені стратегії вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН й відповідні їм мовленнєві тактики, а також засоби їхньої реалізації можуть знайти практичне застосування як об’єктивний інструмент аналізу вербальних атак. Перспективою досліджень є поширення запропонованої методики на вивчення вербальної агресії в дискурсах різних типів на матеріалі німецької та інших мов.

Публікації автора:

1. Проблемы лингвистического изучения агрессивного поведения личности // Вчені зап. Харк. гуманітар. ін-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Око, 1998. – Т. 4. – С. 187–194.

2. Лингвоэтологические структуры вербальной агрессии (на материале речей депутатов бундестага ФРГ) // Вчені зап. Харк. гуманітар. ін-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Око, 2000. – Т. 6. – С. 456–461.

3. Метафора как средство экспликации этологем вербальной агрессии // Слов’ян. вiсн. Сер. Фiлол. науки: Зб. наук. пр. / Рiвнен. держ. гуманiт. ун-т та ін. – Рівне, 2004. – Вип. 5. – C. 63–67.

4. Игра слов как средство реализации вербальной агрессии (На материале выступлений депутатов бундестага ФРГ) // Вчені зап. Харк. гуманітар. ун-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Вид-во НУА, 2004. – Т. 10. – С. 467–476.

5. Ирония как способ экспликации этологем агрессии // Вчені зап. Харк. гуманітар. ун-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Вид-во НУА, 2005. – Т. 11. – С. 518–532.

6. Парламентский дискурс ФРГ как коммуникативный феномен // Вчені зап. Харк. гуманітар. ун-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Вид-во НУА, 2006. – Т. 12. – С. 554–563.

7. Стратегії і тактики вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2006. – № 726. – С. 107–110.

8. Вербальная агрессия и культура поведения // Знание, культура, власть: проблемы философского осмысления: Тезисы докл. философ. симпозиума студентов, аспирантов, молодых преподавателей (октябрь, 1993 г.). – Харьков: Харьк. гос. ун-т, 1993. – С. 208–211.

9. Вербальная агрессия в диалогической речи // Види мовленнєвої діяльності: лінгвістичні та дидактичні аспекти: Тези наук. конф. та 3-го укр.-нім. симпозіуму (18–21 жовтня 1995 р.). – Харків: Харк. держ. ун-т, 1995. – С. 60–62.

10. К проблеме агрессивного поведения человека и его отражения в языке // Актуальні проблеми сучасної психології. Секція «Мед. психологія та психокорекція»: Матеріали других міжнар. психол. читань (листопад, 1995 р.). – Харків: Харк. держ. ун-т, Ун-т внутр. справ, 1995. – С. 51–52.

11. Вербальная агрессия как специфическая черта экзотерического парламентского дискурса (на материале выступлений депутатов бундестага ФРГ) // Наука і освіта ‘2004: Матеріали VII міжнар. наук.-практ. конф. (10–25 лютого 2004 р.). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 26: Мова, мовлення, мовна комунікація. – C. 11–12.