У дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення і вирішення актуальної задачі щодо оптимізації комплексного лікування дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом шляхом використання інтубації тонкої кишки та ентеральної череззондової терапії. 1. Синдром ентеральної недостатності при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті у дітей характеризується порушенням моторної, секреторно-резорбтивної, бар’єрної функцій шлунково-кишкового тракту, надмірною бактеріальною колонізацією тонкої кишки, прогресуванням ендогенної інтоксикації. Прояви ентеральної недостатності не залежать від нозологічної характеристики основної патології, про що свідчить однотипність клінічних ознак, інтраопераційних змін та показників ендогенної інтоксикації у дітей з різними нозологічними формами гострої кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту. 2. Ультразвукове дослідження є доступним та високоефективним методом в комплексі діагностики синдрому ентеральної недостатності при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті у дітей з діагностичною чутливістю 97,6%, діагностичною специфічністю 96,3%, діагностичною ефективністю 96,9%. 3. Інтубація тонкої кишки у дітей забезпечує усунення ентерогенного джерела інтоксикації за рахунок декомпресії та видалення токсичного вмісту, що підтверджується динамікою показників ендогенної інтоксикації в післяопераційному періоді. 4. Використання інтубації кишечника при гострій кишковій непрохідності у дітей дозволило скоротити час відновлення перистальтики кишечника з 84,0±15,3 до 53,5±8,9 годин (p<0,05), відходження калу та газів з 107,3±17,7 до 95,3±10,9 годин (p>0,05), прискорити початок ентерального харчування з 97,7±13,4 до 79,9±8,3 годин (p<0,05), зменшити тривалість перебування у стаціонарі з 17,7±1,7 до 15,8±1,2 ліжко-днів (p<0,05). При розповсюдженому перитоніті використання інтубації кишечника у дітей дозволило скоротити час відновлення перистальтики кишечника з 81,8±7,8 до 64,6±9,3 години (p>0,05), прискорити початок ентерального харчування з 100,3±9,3 до 89,5±7,7 годин (p>0,05), зменшити тривалість перебування у стаціонарі з 21,1±2,213 до 18,7±1,82 ліжко-днів (p<0,05), а також зменшити кількість післяопераційних ускладнень з 21,7% до 15,4% . 5. Розробка та впровадження в клінічну практику способу лікування ентеральної недостатності у дітей, що включав кишковий лаваж, ентеросорбцію, селективну деконтамінацію, забезпечили достовірне покращення динаміки показників ендогенної інтоксикації, дозволили усунути надмірну бактеріальну колонізацію тонкої кишки у дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом. 6. Використання ентеральної череззондової терапії у дітей дозволило прискорити термін відновлення перистальтичної активності при гострій кишковій непрохідності з 53,5±8,9 до 46,3±4,2 годин (p>0,05), прискорити початок ентерального харчування з 79,9±8,3 до 67,9±4,9 годин (p<0,05), зменшити тривалість перебування у стаціонарі з 15,8±1,20 до 13,9±0,9 ліжко-днів (p<0,05), а при розповсюдженому перитоніті скоротити термін відновлення перистальтики кишечника з 64,6±9,3 до 59,5±10,2 годин (p>0,05), зменшити тривалість перебування у стаціонарі з 18,7±1,8 до 15,9±1,9 ліжко-днів (p <0,05), а також зменшити кількість післяопераційних ускладнень з 15,4% до 10,3%. Застосування ентеральної череззондової терапії дозволило зменшити тривалість інтубації тонкої кишки у хворих з гострою кишковою непрохідністю з 5,4±0,4 діб до 4,9±0,3 діб (р<0,05), а у хворих з розповсюдженим перитонітом 5,2±0,5 діб до 4,7±0,7 діб (р<0,05). 7. Вибір способу інтубації не має суттєвого впливу на динаміку показників ендогенної інтоксикації, час відновлення перистальтики, початку ентерального харчування у дітей з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини. Вибір способу інтубації повинен визначатися індивідуально у кожному конкретному випадку з урахуванням стану дитини, інтраопераційної візуальної оцінки особливостей будови органів черевної порожнини та патологічних змін з боку кишечника та очеревини. Перевагу слід віддавати «закритим» способам інтубації тонкої кишки, так як використання «відкритих» способів дещо обмежується можливістю нагноєння та необхідністю повторних операцій по закриттю стом. |