У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – обґрунтування доцільності застосування синтетичних нейропептидів у комплексному хірургічному лікуванні хворих на гострий панкреатит. Досліджено вплив синтетичних нейропептидів на ультраструктурну організацію ендотеліоцитів гемо– і лімфатичних капілярів підшлункової залози та функціональний стан ендокриноцитів слизової оболонки дванадцятипалої кишки в умовах експериментального панкреатиту, а також з’ясовано ефективність застосування нейропептидів у комплексному хірургічному лікуванні хворих на гострий панкреатит. Завдяки виконаним дослідженням і впровадженню їх результатів у клініку досягнуто підвищення ефективності хірургічного лікування хворих із різними клінічними формами гострого панкреатиту. 1. Синтетичні нейропептиди мають виражений лікувальний ефект, що виявилося покращенням ультраструктурних компонентів ендотеліоцитів гемо– і лімфатичних капілярів підшлункової залози. Даларгін є ефективнішим від Сандостатину у покращенні мікроциркуляції та лімфовідтоку в тканині підшлункової залози. 2. При некротичних формах експериментального панкреатиту в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки відбувається виражене зменшення кількості ендокринних клітин та їх дегрануляція. Призначення піддослідним тваринам із гострим панкреатитом синтетичних нейропептидів забезпечило істотне збільшення кількості виявлених ендокриноцитів у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, зростання їх заповненості секреторними гранулами, що вказувало на безпосередній вплив нейропептидів на дифузну ендокринну систему шлунково–кишкового тракту. Встановлено, що Даларгін за впливом на ендокринні клітини при некротичних формах гострого панкреатиту виявився більш ефективним у порівнянні із Сандостатином. 3. Нормалізація показників ендогенної інтоксикації у групі хворих, яким застосовували Даларгін, відбувалася в середньому на (17,65 ± 0,29) добу, дещо повільніше у хворих, які отримували Сандостатин, а у хворих контрольної групи показники ендогенної інтоксикації сягали норми в середньому на (21,54 ± 0,84) добу (на 3,89 доби пізніше). 4. Для покращення результатів комплексного хірургічного лікування хворих на гострий панкреатит і його ускладнення ефективними є внутрішньовенні інфузії синтетичних нейропептидів, а при гострому некротичному панкреатиті – ендолімфатична терапія нейропептидами та антибактеріальними середниками. 5. Призначення синтетичних нейропептидів дозволяє ширше застосовувати малоінвазивні хірургічні втручання та обмежити показання до відкритих лапаротомій. Вказана хірургічна тактика дозволила зменшити кількість відкритих операцій від 30 % у контрольній групі до 22 % у хворих, які отримували Даларгін, та зменшити кількість післяопераційних ускладнень від 32 % у контрольній групі до 18 % у групі хворих, які отримували Даларгін. Основними показаннями до виконання лапаротомії у хворих з аліментарним панкреонекрозом є наявність гнійно–септичних ускладнень, несприятливий перебіг асептичного панкреонекрозу, ускладнений наростанням поліорганної недостатності. Ранні лапаротомії виправдані при гострому біліарному панкреатиті, ускладненому деструктивним холециститом, обтураційною жовтяницею, гнійним холангітом та перитонітом. 6. У хворих з інтерстиціальними формами панкреатиту клінічна ефективність Даларгіну і Сандостатину є однаковою. За розвитку панкреонекрозу, особливо при субтотальному чи тотальному ураженні підшлункової залози, ефективність Сандостатину мало виражена, натомість ефективність Даларгіну залишається стабільною, про що вірогідно свідчать показники інтоксикації і загальної летальності. У групі хворих, які отримували Даларгін, цитобіохімічний індекс інтоксикації сягав значення 1,0 на (19,02 ± 0,87) добу, у групі хворих, яким вводили Сандостатин, – на (22,62 ± 0,54) добу (Р < 0,05). В групі хворих, які отримували Сандостатин, загальна летальність становила 7,14 % (померло 3 хворих із 42). У групі хворих, яким у комплексі консервативних заходів вводили Даларгін, загальна летальність становила 4 % (померло 2 хворих із 50). 7. Опрацьовані та впроваджені нами тактичні підходи до лікування хворих на гострий панкреатит і його ускладнення із застосуванням синтетичних нейропептидів зменшили тривалість стаціонарного лікування післяопераційних хворих від 29,67 днів до 25,23 днів і загальну летальність від 16 % до 5,43 %. |