У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у поглибленні питання про роль порушень обміну фібронектину у розвитку псоріазу та лікування хворих на псоріаз з урахуванням виявлених порушень. Нами було виявлено порушення обміну фібронектину у хворих на псоріаз у прогресуючій стадії, яке виявлялося у збільшенні концентрації плазмового фібронектину в крові й патологічною дислокацією глікопротеїду в шкірі псоріатичної бляшки. Враховуючи виявлені порушення, для лікування хворих на псоріаз запропонували використання желатиновмісного плазмозамінника «Гелофузин», який діє як селективний сорбент для фібронектину. Препарат знижує концентрацію фібронектину в плазмі крові й сприяє поновленню нормального розташування цього глікопротеїду в шкірі хворих на псоріаз. Гелофузин показав досить високу терапевтичну ефективність, виявився більш патогенетично виправданим у плані як нормалізації обміну фібронектину, так і пов’язаних з ним аутоімунних реакцій та імунного запалення, дозволив знизити тривалість перебування хворих у стаціонарі та подовжити міжрецидивний період. При обстеженні досліджуваних хворих на псоріаз у прогресуючій стадії виявлено глибокі порушення обміну фібронектину, які виявлялись вірогідним (p<0,01) збільшенням його концентрації в крові (у 2 рази відносно норми) та патологічною дислокацією в шкірі псоріатичної бляшки на фоні глибоких гістологічних змін структур епідермісу і дерми, що, на нашу думку, слід вважати вагомою ланкою патогенезу псоріазу. Враховуючи виявлені порушення обміну фібронектину, ми розробили новий комплексний метод лікування хворих на псоріаз, який включає інфузії желатиновмісного плазмозамінника гелофузину по 500 мл внутрішньовенно краплинно № 4 з інтервалом 2–3 доби. У результаті лікування хворих на псоріаз гелофузином спостерігалось вірогідне (р<0,05) зниження рівня фібронектину в крові (у середньому в 1,5 раза), поновлення нормальної локалізації фібронектину в шкірі на фоні тенденції до нормалізації гістологічних структур епідермісу й дерми, що підтверджує здатність препарату сорбувати надлишок фібронектину і позитивно впливати на його обмін при псоріазі. У хворих на псоріаз у прогресуючій стадії спостерігалося порушення імунологічного балансу, яке полягало в пригніченні клітинної ланки імунітету на фоні збільшення IgG, середньомолекулярних ЦІК (р<0,05) та зниження фагоцитарної активності нейтрофілів; також виявлені високі значення позитивних індексів імуноферментної реакції антитіл до трьох модифікацій молекули ДНК: нативної, денатурованої та формалінізованої. Це, на наш погляд, свідчить про те, що в патогенезі псоріазу важливу роль відіграють процеси хронічного імунного запалення за участю аутоімунного конфлікту. Інфузійна терапія хворих на псоріаз гелофузином виявилась більш ефективною та патогенетично виправданою в плані нормалізації порушеного обміну фібронектину, пригнічення аутоімунних реакцій та розв’язання псоріатичного висипу, ніж традиційні засоби. Використання гелофузину в лікуванні хворих на псоріаз показало досить високу терапевтичну ефективність (клінічне одужання та значне поліпшення досягнуто в середньому у 94 % хворих основної та 64 % хворих контрольної групи), сприяло зниженню тривалості перебування хворих у стаціонарі в середньому на 10 ліжко-днів, подовженню ремісії у середньому на 5 місяців і зниженню частоти рецидивів у середньому у 1,7 раза.
|
