Проведені у дисертації дослідження як науково-теоретичної, так і прикладної спрямованості щодо комплексної оцінки ефективності господарської діяльності в системі антикризового управління підприємствами, дозволяють сформулювати наступні висновки. 1. Основна мета антикризового управління господарською діяльністю полягає у підвищенні (відновленні) високого рівня її ефективності на всіх етапах життєвого циклу підприємства, попередженні, розпізнаванні та усуненні кризових процесів на основі антикризового досвіду, під яким пропонується розуміти структуровану базу розроблених попередньо антикризових програм і заходів. Залежно від комбінації ступеня негативного впливу зовнішнього середовища та внутрішньої стабільності підприємства побудовано матрицю кризових станів господарської діяльності, на основі якої визначено наступні специфічні види антикризового управління: комплексна оцінка господарської діяльності; превентивне антикризове управління; антикризове управління внутрішніми кризовими факторами; антикризове управління в умовах макроекономічної нестабільності; комплексне антикризове управління. 2. Результати проведеного аналізу основних методик, затверджених законодавчо, свідчать, що питання оцінювання ефективності господарської діяльності підприємств має державну значимість, а тому потребує дослідження на відповідність сучасним теоретичним положенням та господарській практиці. При проведенні оцінки методик комплексної оцінки ефективності господарської діяльності та прогнозування загрози настання банкрутства підприємств було встановлено, що на основі порівняння числового значення обчислених інтегральних показників з їх критичними значеннями, можна зі значним ступенем достовірності визначити, чи загрожує підприємству банкрутство в майбутньому, чи ні. При цьому для більш точних результатів доцільним є використання декількох методик. 3. На основі проведеної економічної оцінки ефективності господарської діяльності підприємств у системі антикризового управління досліджено, що протягом 2000-2007 рр. мали місце стійкі позитивні тенденції зниження збитковості звичайної діяльності суб’єктів господарювання України. Внаслідок даних змін прибуток від звичайної діяльності підприємств перевищив збитки в 5,4 рази. Нестача власних джерел формування оборотних активів склала понад 200 млн. грн. У період з 2001 до 2007 р. на підприємствах України наявна позитивна динаміка показників ефективності використання ресурсів. Так, продуктивність праці зросла у 5,2 рази, фондовіддача – у 2 рази, що свідчить про підвищення рівня ефективності використання трудових ресурсів та основних засобів. Оборотність власного капіталу зросла у 2 рази, а сукупного капіталу – в 1,6 рази. У 2007 р. загальний обсяг чистого прибутку підприємств склав 8,4 млрд. грн., рентабельність операційної діяльності – 6,8%, рентабельність всієї діяльності – 4,4%, рентабельність активів – 3,4%, рентабельність власного капіталу – 8,0%. 4. З метою дослідження впливу основних факторів на обсяг операційних витрат, коефіцієнта поточної ліквідності та коефіцієнта Бівера, було відібрано дев’ять показників, після усунення мультиколінеарності між якими, побудовано три кореляційно-регресійної моделі. На основі еластичності коефіцієнтів регресії визначено, що найбільш суттєвий вплив на зменшення обсягу операційних витрат чинить зростання терміну обороту дебіторської заборгованості, а максимальне зростання значень коефіцієнтів поточної ліквідності та Бівера відбувається внаслідок зростання фондовіддачі основних засобів. Для проведення комплексної діагностики ефективності господарської діяльності досліджуваних підприємств автором було апробовано дванадцять найбільш відомих методик прогнозування загрози настання банкрутства, на основі результатів за якими правильно ідентифіковано фінансовий стан тільки десяти підприємств. Щодо решти підприємств – отримано суттєві розбіжності, які спотворюють динаміку показників фінансового стану, у зв’язку з чим постала проблема розробки власної методики. Проведено також адаптацію критичного значення інтегрального показника двофакторної моделі Ю. Брігхема. 5. Для вирішення проблеми удосконалення комплексної оцінки ефективності господарської діяльності автором побудовано рейтинги досліджуваних підприємств на основі числових значень 23 показників і сформовано дві групи: до першої групи віднесено 11 підприємств з низьким рейтингом, який свідчить про кризовий рівень господарської діяльності, до другої – 14 підприємств з високим рейтингом. На основі рейтингових оцінок, із застосуванням комбінації методик кореляційно-регресійного аналізу та логістичної функції, побудовано п’ятифакторну логіт-регресійну функцію комплексної оцінки ефективності господарської діяльності підприємств, достовірність результатів за якою складає понад 92%. Також установлено, що найбільший негативний вплив на інтегральний показник ефективності господарської діяльності підприємств аграрного ремонтно-технічного сервісу чинить збільшення коефіцієнту концентрації позикового капіталу, а позитивний – зростання коефіцієнту маневреності власних оборотних засобів. 6. Для постійного моніторингу ефективності господарської діяльності підприємств автором запропоновано алгоритм оперативного антикризового управління, реалізація якого дозволяє виявляти симптоми настання кризових процесів, забезпечувати швидке реагування та мобілізацію основних антикризових механізмів для недопущення настання фінансової кризи або подолання такої, якщо господарська діяльність підприємства здійснюється у кризових умовах. 7. На основі моделювання чистого операційного доходу досліджуваних підприємств за допомогою виробничої функції Кобба-Дугласа автором розроблено антикризову стратегію розвитку аграрного ремонтно-технічного сервісу регіону. Встановлено, що збільшення операційного прибутку на 9,4 млн. грн., зростання середньомісячної заробітної плати на 124%, фондовіддачі основних засобів – на 50%, матеріаловіддачі – у 2,7 рази досліджуваної сукупності підприємств протягом найближчих 5 років може бути досягнуто шляхом інтенсифікації виробничого процесу, що потребує додаткових капіталовкладень і впровадження інновацій. |
