Ганзін Ігор Вікторович. Комплексна діагностика мовної поведінки при психічних розладах: дисертація д-ра мед. наук: 14.01.16 / Харківська медична академія післядипломної освіти. - Х., 2003.
Анотація до роботи:
Ганзін І.В. Комплексна діагностика мовної поведінки при психічних розладах. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2003.
Дисертація присвячена проблемі розробки нового діагностичного підходу – комплексної діагностики мовної поведінки при основних формах психічних розладів: органічних, ендогенних психотичних, афективних розладів настрою і невротичних розладів у дітей та підлітків, в зіставленні зі здоровими особами (дорослими, дітьми та підлітками). Комплексна діагностика мовної поведінки вивчає вербальну, кінесичну і просодичну семантики, які складають комунікативний акт, їх особливості і характер взаємодії за допомогою клініко-психопатологічного, клініко-етологічного і комплексу методів лінгвістичного аналізу. Розроблена методологія комплексної діагностики мовної поведінки, підтверджена її діагностична і диференціально-діагностична значимість. Описані особливості мовної поведінки в досліджуємих групах хворих, на підставі яких виділені додаткові діагностичні та дослідницькі критерії. Представлені області практичного застосування діагностичного підходу: оцінка клінічної динаміки психічних розладів, їх прогнозу, в тому числі, в ході психофармакотерапії і психотерапії; обгрунтування і розробка нових психотерапевтичних і реабілітаційних методик.
Наведено теоретичне обгрунтування і практичне втілення нового методологічного підходу до вирішення проблеми діагностики мовлення і комунікативної поведінки хворих при психічних розладах. Проблема вирішена з позицій комплексного підходу до розробки нового наукового напрямку, який об’єднує методологію клінічних, еволюційно- біологічних, соціально-психологічних і лінгвістичних дисциплін.
Установлено кореляції клініко-психопатологічних характеристик та особливостей мовної поведінки при органічних психічних розладах, ендогенних психотичних розладах, афективних розладах настрою і невротичних розладах у дітей та підлітків. Мовна поведінка при психічних розладах визначалась клінічними характеристиками: діагностичною рубрикою, етапом і характером перебігу семантик, віком хворого, особливостями проводимої терапії.
Мовна поведінка при органічних психічних розладах характеризувалась наростанням структурно-функціонального спрощення і змістовного збідніння семантик, його складових. Для кінесичної складової виявлено переважання показників регресивного характеру: стереотипність (від 4% при неспихотичних, до 16% при деменціях), субмісивність, мала різноманітність ознак, прогресуюче зниження динаміки показників – від 0,69±0,05 змін/хвил при непсихотичних розладах до 0,32±0,05 змін/хвил при органічних психотичних (достовірно відрізнявся від показників здорових дорослих – 0,82±0,07 змін/хвил; р<0,01) до 0,18±0,04 змін/хвил при деменціях (достовірні відмінності, р<0,005). Для просодики характерно вихолощеність емоційного змісту мовлення, збідніння і стереотипність перемінних, фонаційно-артикуляційна дисфункція, зниження динаміки показників: від 1,36±0,08 змін /хвил при неспихотичних до 0,55±0,04 вим/хвил при психотичних органічних розладах (достовірні відмінності від норми: 1,13±0,08 змін/хвил; р<0,01) до 0,24±0,01 змін/хвил (р<0,005). Інформативність вербальної семантики достовірно відрізнялась у всіх групах від норми (1,61±0,03 ум. од.) і прогресуюче знижувалась від непсихотичних органічних – 1,34±0,03 ум. од. (p<0,01) до психотичних – 1,21±0,06 ум. од. (p<0,01) до 0,72±0,05 ум. од. при деменціях (р<0,005). У взаємодії різномодальних семантик відмічалась тенденція до послаблення взаємозалежностей, зниження диференційованості звязків, що вели до дезінтеграції і руйнуванню структури мовної поведінки.
Суттєвою характеристикою мовної поведінки при ендогенних психотичних розладах є дисоційований характер семантик, її складових та їх взаємодій. Для кінесики характерні ознаки дисоціації семантик у мімічному каналі, неузгодження по каналам міміка – поза – жест, наростання субмісивно-статичних ознак, стереотипій і регресивних характеристик, по мірі перебігу хворобливого процесу. При високому різномаїтті кінесичних характеристик, їх динаміка знижувалась: гострі – 0,37±0,05 змін/хвил, хронічні – 0,28±0,04 змін/хвил (достовірні відмінності від норми; р<0,01). Для просодики характерні риси, що вказували на дисфункцію підкіркових структур: дисгармонійність інтонації, диспрозодія, стереотипність модальностей, їх вузький діапазон. По мірі перебігу хворобливого процесу, достовірно знижувалась (р<0,01) динаміка просодичних характеристик як всередині групи (гострі – 0,95±0,04 змін/хвил; хронічні – 0,66±0,08 змін/хвил), так і в зіставленні зі здоровими, наростали органічні просодичні стигми. Вербальна семантика мала збережену інформативність (1,51±0,04 ум. од. – гострі; 1,32±0,05 ум. од. – хронічні розлади). Специфічними рисами є виражена семантико-синтаксична дисоціація тексту (14,7% – гострі, 13,3% – хронічні розлади), інтровертований характер комунікативної активності, наростання гіпопрагматизму, дисоціативний характер структури мовних актів.
Мовна поведінка при афективних розладах настрою характеризувалась кількісними змінами у взаємодіях різномодальних семантик, спрямованість яких визначалась полярністю афективної фази, а зміст – провідним психопатологічним синдромом. Кінесичні семантики депресивних розладів визначались субмісивно-статичними характеристиками, маніакальних – експансивно-агоністичними; динаміка кінесичних показників при депресивних розладах істотно зменшувалась, в порівнянні з нормою – 0,44±0,07 змін/хвил (p<0,01), при маніакальних – зростає – 0,97±0,05 змін/хвил. Просодична семантика органічно доповнювала зміст хворобливих переживань, її динаміка (1,62±0,04 змін/хвил – депресивні; 1,89±0,06 змін/хвил – маніакальні розлади) достовірно зростала, в порівнянні зі здоровими (р<0,01). Вербальна семантика при афективних розладах настрою характеризувалась високою структурно-функціональною складністю (показник семантико-синтаксичної повноти – 94,5%), функіональним характером розладів в системі мовного породження, широким спектром прагматичних характеристик.
Мовна поведінка при невротичних розладах у дітей та підлітків характеризувалась функціональним ускладненням та інформаційним збагаченням різномодальних семантик на тлі зростання ролі ознак, що відображали онтогенез комунікативних здібностей. Кінесика характеризується широким спектром показників, їх вираженим динамізмом – 1,1±0,09 змін/хвил (достовірні відмінності як із здоровими дітьми та підлітками, так і з дорослими, р<0,01). Для просодики характерно багатство інтонаційних характеристик, широкий спектр і виражений динамізм основних просодичних параметрів: гучність мовлення –2,69±0,04 змін/хвил; темп мовлення –2,47±0,06 змін/хвил (достовірні відмінності зі всіма групами, р<0,001). Вербальна семантика високоінформативна – 1,54±0,04 ум. од. (достовірно більше, в порівнянні зі здоровими дітьми та підлітками – 1,40±0,04 ум. од.; р<0,01). Велика кількість мовних помилок (5,92/хвил) (здорові дорослі – 1,93/хвил, діти та підлітки – 4,87/хвил) вказувала на складність, афективну насиченість переживань, а також на незрілість системи мовного породження. Прагматика мовної поведінки визначалась активними комунікативними установками при недосконалості мовних стратегій.
Онтогенетичні особливості мовної поведінки, які виділені при вивченні комінуктивної поведінки дітей та підлітків з невротичними розладами, проявлялись менш вираженою, структурно-функціональною складністю різномодальних семантик, низькою диференційованістю функціональних зв’язків між ними. Онтогенетичні характеристики кінесики проявлялись надлишком і низькою семантичною диференційованістю показників. Вікові особливості просодики відображали удосконалення фонаційно-артикуляційного апарата: редуцьовані елементи дислалії і дисфонемії, виражену мелодійність, розтягування голосних і редукцію приголосних звуків, яскраве інтонування та акцентування. Онтогенез вербальної семантики виражався в незрілості системи мовного породження: велика кількість мовних помилок, недосконалість предикативної функції, (предикати –6,4%; здорові дорослі –11,46%), наявність регресивних синтаксичних конструкцій (6,3%; здорові дорослі –1,7%).
Виділені особливості мовної поведінки дозволяли диференціювати психічні розлади у досліджуваних групах хворих. Диференціально-діагностична значимість комплексної діагностики мовної поведінки підтверджена клініко-статистичним методом: 19 із 21 пари досліджуємих підгруп хворих (90,5%) (крім органічних психотичних – хронічних ендогенних психотичних та органічних непсихотичних – афективних розладів настрою) достовірно відрізнялись (р<0,01), як за показниками, що характеризували різномодальні семантики, так і за їх загальною інформативністю.
Діагностично значимим є врахування об’ємного внеску семантик в структуру мовної поведінки. Для органічних психічних розладів характерно зменшення частки просодики (40,1-26,5-21,1%), які компенсуювались збільшенням об’єму вербальної семантики (39,5-58,1-63,1%) по мірі наростання ступеня органічного ураження головного мозку. При ендогенних психотичних розладах істотно зменшувалась частка кінесики (13,1% – гострі, 12,4% – хронічні; 23,1% – у здорових дорослих) при збільшенні вербальної семантики (53,3% і 58,5%; контроль – 45,3%). При афективних розладах настрою істотно збільшувалась частка просодики (45,8% – депресивні і 43,6% – маніакальні; контроль –31,6%). При депресивних розладах внесок кінесики зменшувався вдвічі (12,5%). Істотні збільшення об’єму кінесики (49,5%; здорові діти та підлітки –36,6%) за рахунок зменшення об’єму вербального каналу (29,4%, в порівнянні з 38,9%) відмічались у дітей та підлітків з невротичними розладами.
Виділені патогномонічні для досліджуваних груп хворих характеристики взаємодії різномодальних семантик у структурі мовної поведінки. При органічних психічних розладах переважним є дезінтегративний варіант взаємодії; при ендогенних психотичних розладах –дисоціативний. При афективних розладах настрою відмічались кількісні зміни нормальних взаємовідносин різномодальних семантик (інтеграція, доповнення, конкуруючі тенденції), спрямованість яких визначалась полярністю афективної фази. При невротичних розладах у дітей та підлітків відмічався переважно підсилений тип інтегративних і конкуруючих взаємодій.
На підставі вивчення та аналізу виділених характеристик та особливостей взаємодії семантик, які складали мовну поведінку, аналізу їх кореляцій з клініко-психопатологічними особливостями установлені додаткові дослідницькі і діагностичні критерії органічних психічних розладів, ендогенних психотичних розладів, афективних розладів настрою і невротичних розладів у дітей та підлітків. Діагностичні критерії відображають біологічну сутність психічних розладів, особливості функціонування церебральних структур, презентували когнитивну сферу та особистисні характерстики пацієнта, стан системи мовного породження, спрямованість комуніктивної активності.
На матеріалі досліджуваних груп хворих продемонстровані сфери застосування методу комплескної діагностики мовної поведінки в клінічній практиці. Метод дозволив об’єктивізувати діагностичний процес, удосконалити диференціальну діагностику психічних розладів, оцінити їх клінічну динаміку, прогнозувати ризик можливості виникнення суспільно небезпечних діянь. Представлені можливості моніторування ефективності психофармакотерапії через вивчення динаміки мовної поведінки, визначення побічних ефектів нейролептиків на ранніх етапах. Розроблені спеціальні психотерапевтичні програми: вивчення дисимуляції маячних переживань; оцінки вираженості, динаміки алекситимії та її корекції (антиалекситимічна програма). Представлені області застосування діагностики мовної поведінки в психотерапевтичному процесі: об’єктивізація і теоретичне обгрунтування сугестивних технік, моніторування реабілітаційного процесу, дослідження сновидінь хворих у психоаналітичному дискурсі. Створені передумови для вивчення мовної поведінки в рамках етнічних особливостей психопатологічних розладів.
Публікації автора:
Ганзин И.В. Механизмы порождения речи и диагностика психопатологических состояний //Таврический журнал психиатрии.– 1997.– Т.1, №1.– С.90-95.
Ганзин И.В., Строевская И.А. Аверсивный метод в комплексной терапии пациента Z: директивное осуществление свободного волеизъявления пациента //Таврический журнал психиатрии.– 1997.– Т.1, №3.– С.26-29. (Пошукачем особисто розроблена концепція дослідження та проаналізовано результати).
Ganzin I.V. Using linguistic data for additional diagnostic assessment in psychiatry //ASCAP (Across-spаcies comparisons and psychopathology) – Univ. of Texas medical branch. – 1998. – Vol.11, N8. – P.12-13; 23.
Ганзин И.В. Диссимуляция бреда: мифотворчество терапевтического союза //Таврический журнал психиатрии.– 1998.– Т.2, №2.– С.30-32.
Ганзин И.В., Гализдра С.В. Особенности суицидального поведения больных с пограничными расстройствами //Таврический журнал психиатрии. – 1999. – Т.3, №1. – С.101-104. (Пошукачем особисто розроблена концепція дослідження та проаналізовано результати).
Ганзин И.В. Речь //Краткий курс психиатрии /Под ред. В.П.Самохвалова.– Симферополь: Сонат, 2000.– С.40-53.
Ганзин И.В., Довгань И.В. Речевые маркеры в диагностике эндогенных и эндогенно-органических расстройств (клинико-лингвистический анализ) //Таврический медико-биологический вестник.–2000.–Т.3, №3-4.–С.55-58. (Пошукачем особисто розроблена концепція дослідження та проаналізовано результати).
Ганзин И.В. Психосемантическое изучение сновидений у детей с невротическими расстройствами //Таврический журнал психиатрии.– 2000.– Т.4, №2.– С.13-15.
Ганзин И.В. Изучение сновидений у детей с невротическими расстройствами //Таврический журнал психиатрии.– 2000.– Т.4, №2.– С.51-54.
Ганзин И.В. Паралингвистические характеристики презентации сновидений у детей с невротическими расстройствами //Таврический журнал психиатрии.– 2000.– Т.4, №3.– С.51-56.
Ганзин И.В. Сравнительное изучение интонации у детей с невротическими расстройствами //Таврический журнал психиатрии.– 2000.– Т.4, №4.– С.10-11.
Ганзин И.В. Изучение речевых ошибок больных с психическими расстройствами в ходе психодиагностического интервью //Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С.И.Георгиевского.– Симферополь. –2001.– Т.137,Ч.1.– С.78-82.
Ганзин И.В. Диагностика речевого поведения: анализ особенностей коммуникации с позиций специалиста службы “Телефон доверия” //Информационно-методический сборник Украинского Государственного центра социальных служб молодежи.– Симферополь. – 2001.– С.5-7.
Ганзин И.В. Комплексная диагностика речевого поведения при психических расстройствах //Таврический журнал психиатрии.– 2001.– Т.5, №1.– С.35-36.
Ганзин И.В. Изучение речевого поведения в норме и при психических расстройствах //Культура народов Причерноморья. –2001. – №23. –С.78-88.
Ганзин И.В. Семантико-синтаксический аспект комплексной диагностики речевого поведения при психических расстройствах //Таврический журнал психиатрии.– 2001.– Т.5, №2.– С.30-31.
Ganzin I.V. Investigating semantic and pragmatic features of verbal behaviour under normal conditions and in the presence of different psychic disorders //Proceedings of International conference “Cognitive Scenarios for language communication”, Partenit (Crimea), Sept., 24-28, 2001 /Eds.: S.Dikareva, V.Ronginsky.– Simferopol, 2001.– P.54-55.
Ганзин И.В. Лингвистические аспекты коммуникации в психоаналитическом дискурсе //Таврический журнал психиатрии. –2002. –Т.6, №1. –С. 6-7.
Ганзин И.В. Речь и аудиальная коммуникация //Психиатрия: Уч. пособие для студ. мед. вузов /Под ред. В.П. Самохвалова. – Роств н/Д: Феникс, 2002. –С.52-63.
Ганзин И.В.Разномодальные семантики речевого поведения, их особенности и характер взаимодействия как дополнительные критерии диагностики психических и поведенческих расстройств //Таврический журнал психиатрии. –2002. –Т.6, №1. –С.31-34.
Ганзин И.В. Комплексная реабилитация больных с феноменом алекситимии //Вестник физиотерапии и курортологии. –2002. –№2. –С.70-72.
Ганзин И.В. Мониторинг эффективности психофармакотерапии посредством изучения динамики речевого поведения больных //Український вісник психоневрології. –2002. –Т.10, Вип.2 (31). –С.99-100.
Ганзин И.В. Изучение и использование особенностей речевого поведения в психотерапевтическом процессе //Таврический журнал психиатрии. –2002. –Т.6, №3. –С.56-57.
Ганзін І.В. Комплексна діагностика мовної поведінки при психічних розладах: етнічний аспект //Вісник морфології. –2002. –№1. –С.165-166.
Ганзин И.В. Изучение речевых ошибок и понимание психопатологических текстов //Материалы междунар. науч. конф. “Когнитивные сценарии коммуникации. На перекрестке языков и культур”, Крым, Партенит, 23-28 сент. 2002. –Симефрополь. –2002. –С.158.
Ганзин И.В. Влияние психофармакотерапии на специфические расстройства речи и мышления при шизофрении (К дискуссии о природе разорванного мышления при шизофрении – с позиции комплексной диагностики речевого поведения //Журнал психиатрии и медицинской психологии. –2002. –№1 (9). –С.108-110.
