Проведене дослідження, що присвячене комплексному аналізу компаративних ФО сучасної німецької мови як однієї з мікросистем німецької фразеології, дозволило виявити структурні елементи цих одиниць, які є ключем до розуміння фразеологічного порівняння як мовного явища, наділеного специфічною структурою і своєрідною семантикою. Компаративні ФО – це структурно-семантичні утворення, яким притаманні властивості вільноорганізованих словосполучень і речень, але водночас також стабільність синтаксичної структури та лексичного наповнення. Порівняльні фразеологізми функціонально спрямовані на пізнання об’єктивного світу за допомогою зіставлення предметів/явищ/процесів та являють собою внутрішньо-організовану систему поняттєвих, емоційних, фоносемантичних структур, взаємодія яких сприяє творенню фразеологічної картини світу. Фразеологічні порівняння мають яскраво виражені категоріальні ознаки. Центрами пізнання в них виступають образи-еталони, суттєву роль при визначенні поняття яких відіграє прагматичний чинник, оскільки призначення цих одиниць полягає не лише в передачі інформації, яка акумулюється в процесі пізнання, а й у вираженні ставлення суб’єкта до неї. КФО властиво виконання в мовленні емоційно-експресивної й інтенсифікувальної функцій, бо порівняння слугують засобом створення яскравих емоційних та експресивних властивостей людини, предметів і явищ. Аналіз ознак образів-еталонів порівняльних ФО, що актуалізуються в процесі творення цих одиниць, показав: найбільшою групою КФО німецької мови є ті, в яких відбулася актуалізація характерних постійних (за сенсорною ознакою – психологічних) ознак. Поясненням цьому є те, що людина намагається надати предмету більшої яскравості та виразності, яких не можна досягти за допомогою покладених в основу еталона визначальних ознак. У свідомості людини часто стають суттєвими саме периферійні семи, завдяки їх актуальності в певний період розвитку соціуму. Первинний фразотвір некомпаративних і компаративних словосполучень відрізняється відсутністю омонімів серед вільних словосполучень в останніх та становить собою складний процес, в якому задіяні різнорівневі мовні одиниці. Передумови для первинної фразеологізації порівняльних ФО виявляються на лексичному та синтаксичному рівнях, бо компаративна семантика вимагає відповідної синтаксичної конструкції. Компаративація як внутрішньомовне семантико-синтаксичне явище зумовлюється також екстралінгвальними чинниками – особливостями відображувальної діяльності мислення. Наслідком вторинного фразотвору КФО є варіативність. Система узусно зафіксованих семантичних змін є причиною виникнення полісемії, синонімії, антонімії та омонімії, а при подальшому абстрагуванні значення усталених порівнянь вона може спричинювати навіть утворення нових одиниць. Актуалізація значення КФО сприяла виявленню найменш уловимих семантичних відтінків фразеологічних порівнянь, які реалізуються лише при їх вживанні в мовленні. Більшість цих одиниць вживається для іронічної, жартівливої чи різко негативної характеристики властивостей та якостей суб’єкта. Компаративні ФО мають широку розгалужену систему відношень, від якої залежать їх різноманітні компаративні значення. З’ясування системних і структурних зв’язків цих одиниць, чому сприяло їх ідеографічне опрацювання в реферованому дослідженні, дає можливість отримати повну картину таких зв’язків у фразеології в цілому. Порівняльні ФО яскраво відображають національно-культурну специфіку образної системи та реалій німецької мови. Така національно-культурна інформативність КФО створюється завдяки образу-еталону, який часто представлений лексемами, що зберігають закодовану лінгвокраїнознавчу інформацію, необхідну для пояснення загального значення цих одиниць. Перспективними напрямками розвитку проведеного дослідження вбачаються аналіз актуалізації ознак образів-еталонів не лише компаративних ФО, а й інших мікросистем фразеологізмів, долучення до вивчення текстових модифікацій аналізованих одиниць текстів таких жанрів як епістолярія, публіцистика тощо, ідеографічна класифікація фразеологічних порівнянь, які передають семантику діяльності й індивідуально-психічних особливостей людини, що належать до ідеографічного поля “Людина”. |