Внаслідок досліджень, які проведені в даній роботі: вибрані феноменологічні допущення и припущення, які визначають фізичний базис математичних моделей и відбивають процеси, які досліджуються, с заданою точністю; створені фізичні моделі процесів тепломасоперенесення с фазовим переходом, які відбуваються в контурних теплових трубах, и побудовані математичні моделі тепломасоперенесення в пористих середовищах, які відрізняються від існуючих тим, що в цих моделях тепломасоперенесення розглядається не як самостійні незв’язані процеси теплоперенесення і масоперенесення, а як єдиний процес (ці моделі представляють собою систему диференціальних рівнянь тепломасоперенесення и використовують припущення про еквівалентність фазового переходу першого роду умовному фазовому переходу с S-подібною залежністю концентрації); показано, що задача тепломасоперенесення, яка вирішується за допомогою отриманої системи рівнянь, належить класу некоректно поставлених задач, запропоновано стабілізатор рішення некоректно поставленої задачі тепломасоперенесення в пористих середовищах методом регуляризації, який за рахунок контролю виконання закону збереження енергії на кожній ітерації методу послідовних наближень не допускає «розкачки» рішення; запропонована математична модель тепломасоперенесення в теплопроводе, який включає в себе наступні елементи: капілярно-пористе тіло, паропровід, конденсатор и трубопровід для рідкого теплоносія. Ця модель дозволяє отримати залежності од часу температури і тиску теплоносія по усьому двохфазному контуру, що дає можливість проаналізувати динаміку поведінки двохфазного контуру с капілярним насосом при запуску та виходу на режим системи охолодження, а також дати рекомендації по запобіганню запирання контуру охолодження; здійснена комп’ютерна реалізація евольвентної сплайнової планіметрії, і отримані системи алгебраїчних рівнянь для чисельного визначення коефіцієнтів сплайн-функцій в одно- дво- и тривимірних задачі теплопровідності (геометрія меж задається за допомогою алгебраїчних сплайнів у вигляді узагальненого багаточлена); запропоновано новий підхід до постановки задачі виміру функцій, який полягає в використанні аналогів метрики простору C(1) (що дозволяє оцінити не тільки похибку виміру самої величини, а також властивостей функції, які визначаються її похідними), а не метрики простору C(0), як це має місце при виміру величин; вперше для континуальних шкал вимірів введено типи шкал, які зв’язують точність вимірювальних засобів и розмірність диференціальних рівнянь математичних моделей процесів, що дозволяє оцінить сумісність математичної моделі і засобів вимірів; проведено комп’ютерне моделювання теплових потоків в динамічному режимі с отриманням оцінок достовірності и точності отриманих рішень, і показано, що запропонований інженерний підхід до комп’ютерних моделюванню і ідентифікації тепломасоперенесення, який базується на сплайн-ідентифікації дозволяє отримати апріорні оцінки достовірності й точності рішень, які будуть отримані; вирішено ряд практичних задач, які дозволили удосконалити енергетичне и технологічне обладнання, що має важне значення для розвитку аерокосмічної галузі вітчизняного машинобудування. |