Чанишева Галія Інсафівна. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Одеська національна юридична академія. - О., 2001. - 418 арк. - Бібліогр.: арк. 383-418.
Анотація до роботи:
Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних та практичних проблем правового регулювання колективних відносин у сфері праці в умовах ринкової економіки. Визначено поняття, види колективних трудових правовідносин, здійснено їх системно-структурний аналіз. Досліджено роль, функції, повноваження та форми діяльності організацій працівників у нових соціально-економічних умовах, перспективи подальшого існування. Вперше в науці трудового права розглянуто правовий статус організацій роботодавців як суб’єктів трудового права і колективних трудових правовідносин.
З’ясовано поняття і принципи соціального партнерства у сфері праці, охарактеризовано його організаційно-правові форми. Вперше у вітчизняній науковій літературі досліджено природу, зміст та принципи реалізації колективних трудових прав з урахуванням міжнародних трудових стандартів. Визначено місце норм, які регулюють колективні трудові відносини, у системі трудового права України.
У висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання колективних відносин у сфері праці.
Трудове право України переживає період реформування. Відбувається його подальша гуманізація, зміщення акцентів з виробничих інтересів на забезпечення прав людини у сфері праці. Основними завданнями сучасного трудового права слід вважати визнання і послідовний розвиток системи трудових прав і свобод, встановлення державних гарантій їх дотримання й захисту, регулювання індивідуальних і колективних відносин у сфері найманої праці.
Серед галузевих функцій трудового права особливого значення набуває соціальна функція, яка відображує інтереси працівників і не замикається лише на охороні здоров’я й безпеці виробництва, а пов’язується з необхідністю більш повного визнання, дотримання і захисту прав людини у сфері праці. Для забезпечення соціального миру між роботодавцями і найманими
працівниками, сталості економічного розвитку і соціальної захищеності працівників необхідне досягнення балансу між соціальною та виробничою функціями. Реалізація цього принципу можлива за допомогою інститутів соціального партнерства у сфері праці.
Визнання колективних трудових відносин як складової частини предмету трудового права сприятиме ефективній реалізації не тільки індивідуальних, а й колективних трудових прав і інтересів, а саме права працівників і роботодавців на свободу об’єднання, що включає право створювати організації та вступати до них для захисту своїх економічних і соціальних інтересів у сфері праці, права працівників на участь в управлінні підприємством (установою, організацією), права на колективні переговори, права на укладення колективних договорів і угод, права на вирішення колективних трудових спорів, включаючи реалізацію права на страйк, та ін. Колективні трудові права належать до основних прав людини, а також до третього покоління прав. Як суб’єктивні права колективні трудові права є елементом правового статусу працівників, роботодавців та їхніх представників, а також елементом колективних трудових правовідносин, в рамках яких ці права конкретизуються. Створення дійового юридичного механізму забезпечення (реалізації, охорони і захисту) зазначених прав є одним з перспективних напрямків розвитку сучасного трудового права.
У нових соціально-економічних умовах підвищується роль організацій працівників і роботодавців як суб’єктів колективних трудових правовідносин. Профспілки України у 90-х рр. ХХ ст. зазнали принципових організаційно-структурних та функціональних змін. Вони позбулися досить широких повноважень у вирішенні виробничих питань і сконцентрували свою діяльність на представництві та захисті трудових, соціально-економічних прав і інтересів працівників. Майбутнє профспілок пов’язується з поширенням їхньої діяльності на нові категорії працівників, утвердженням у ключових секторах економіки, залученням на свій бік трудящих у галузях, що розвиваються, виробленням нової стратегії колективних переговорів. Прийняття нового Закону, внесення змін і доповнень до чинного законодавства спрямовані на підвищення ролі профспілок у соціально-трудовій сфері, посилення їхньої захисної функції.
Пріоритетне право профспілок представляти і захищати інтереси найманих працівників є виправданим у сучасних умовах. Право представляти інтереси працівників надається законодавством й іншим уповноваженим найманими працівниками організаціям (іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органам), проте через їхню слабкість, відсутність належної правової бази, фактично зберігається монопольне становище профспілок у сфері трудових відносин. Реально поки ще немає інших представницьких організацій працівників, які б нарівні з профспілками були здатні виступати партнерами роботодавців і органів державної влади у соціальному
діалозі. Водночас гострою залишається проблема консолідації профспілкового руху, порозуміння профспілок в умовах профспілкового плюралізму. Світовий досвід переконує, що тільки об’єднавши зусилля із захисту прав працівників, профспілки являють собою впливову силу і здатні ефективно виконувати свої функції.
Представництво та захист прав і інтересів роботодавців на державному, галузевому, регіональному рівнях здійснюють організації роботодавців (їх об’єднання). В усьому світі вони стикаються з труднощами, які незначною мірою відрізняються від тих, що зазнають профспілки: зниження членства, часткова втрата впливу в деяких регіонах і складна боротьба з метою укріпитися в країнах, які знаходяться на перехідному етапі, а також у тих, що розвиваються. В Україні триває процес структуризації організацій роботодавців, який ускладнюється наявністю суперечностей у законодавстві, що регулює підприємницькі стосунки, не тільки з соціально-трудових, а й економічних питань. Залишається недостатньо розвинутим представництво роботодавців на галузевому і регіональному рівнях соціального діалогу, а відтак значна частина галузевих і регіональних угод укладається без участі представницьких організацій роботодавців, що звужує сферу їхньої дії. У чинному КЗпП не закріплюється право роботодавців на свободу об’єднання, відсутні норми про представництво інтересів роботодавців. У новому Трудовому кодексі потрібно закріпити спеціальні норми про представників працівників і роботодавців.
В Україні з урахуванням міжнародних трудових стандартів формується сучасна правова база соціального партнерства, яку складають нормативно-правові акти, що регулюють соціально-партнерські відносини і дії суб’єктів соціального партнерства на усіх його рівнях. Норми про соціальне партнерство, що регулюють колективні відносини між працівниками і роботодавцями (їх представниками) у сфері застосування найманої праці, складають інститут трудового права, змістом якого є визначення поняття соціального партнерства, його основних принципів, системи, форм, сторін та їх представників, статусу спеціалізованих органів соціального партнерства. Ці норми потрібно сконцентрувати в окремій главі (розділі) „Соціальне партнерство у сфері праці” нового Трудового кодексу.
Спеціального нормативно-правового регулювання потребує участь працівників в управлінні виробництвом. У чинному КЗпП право працівників на участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями закріплюється статтею 245, яка міститься у главі ХVI „Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями”. Юридичне забезпечення таких колективних трудових прав як право громадян на об’єднання у професійні спілки та право працівників на участь в управлінні підприємством, установою, організацією пропонується здійснювати за допомогою двох окремих глав КЗпП.
Соціально-партнерські угоди, колективні договори мають містити конкретні зобов’язання сторін, які реально забезпечували б права працівників і роботодавців та їх гарантії в умовах кризового стану економіки. Відсутність у колективних угодах правових норм, які адресуються роботодавцям, унеможливлює виникнення колективного трудового спору, оскільки його сторонами повинні бути працівники і роботодавці.
Обґрунтовується необхідність вдосконалення порядку вирішення колективних трудових спорів. Не можна погодитися з тим, що Законом не передбачена можливість судового вирішення колективних трудових спорів щодо виконання колективного договору, угоди або їх окремих положень, а також щодо невиконання вимог законодавства про працю. Замість звернення до суду для захисту порушених прав працівники змушені звертатися до роботодавця і досягати з ним компромісу. Це дійсно необхідно у разі виникнення розбіжностей під час ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод, встановлення нових або зміни існуючих умов праці, але невиправдано у зазначених вище випадках.
Неспроможність держави в перехідний період захистити повною мірою соціально-економічні права людини у сфері праці обумовлює пошук інших ефективних засобів їхнього захисту, за допомогою яких відновлюються порушені неправомірними діяннями права, та які ведуть до відповідальності винних осіб. У дисертації виділяються такі правові засоби захисту трудових прав як індивідуальний захист (самозахист), колективний захист, державний і міжнародний захист.
У трудовому законодавстві України пропонується закріпити принципи реалізації і механізм забезпечення колективних трудових прав відповідно до міжнародних універсальних та європейських трудових стандартів.
Публікації автора:
Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2001. – 328 с.
Трудовое право Украины: Учебное пособие /Под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Харьков: Одиссей, 2001 (гл. 1 (у співавторстві), гл. 2-4, 6, 19).
Чанышева Г.И. Конституционное закрепление прав и свобод человека и гражданина // Юридический вестник. – 1996. №1. – С.52-53.
Чанышева Г.И. Конституционные гарантии трудовых прав граждан // Юридический вестник. – 1997. №1. – С. 59-66.
Чанышева Г.И. Приватизация государственного имущества и соци-
альные гарантии работникам //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць Одеської державної юридичної академії. Вип. 4. – Одеса, 1997. – С. 69-77.
Чанишева Г.И. Некоторые проблемы юридических гарантий трудовых прав работников и их реализации в условиях формирования рыночной экономики //Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ): Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 1997. – С. 155-162.
Чанишева Г.І. Про вдосконалення механізму захисту трудових прав громадян //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. Вип. 5. – Одеса: Астропринт, 1999. – С. 203-210.
Чанишева Г. Теоретичні проблеми правового регулювання колективних трудових відносин в сучасних умовах //Право України. – 2000. №8. – С. 31-34, 37.
Чанишева Г. Проблеми становлення колективного трудового права України //Актуальні проблеми політики: Зб. наукових праць. Вип. 8. – Одеса: Юрид. літ., 2000. – С. 219-244.
Чанишева Г.І. Система трудового права та система трудового законодавства: поняття, структура, співвідношення //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. Вип. 9. – Одеса: Юрид. літ., 2000. – С. 364-369.
Чанишева Г. Суб’єкти (учасники) колективних трудових правовідносин //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. №1. – С. 111-116.
Чанишева Г. Система функцій сучасного трудового права України //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. №2. – С. 141-146.
Чанишева Г. Правовий статус організацій підприємців у соціально-трудовій сфері //Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. Вип. 7. – Одеса, 2000. – С. 82-90.
Чанишева Г. Повноваження організацій роботодавців у соціально-трудовій сфері //Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. №8. – С. 48-53.
Чанишева Г. Право на об’єднання як колективне трудове право // Юридический вестник. – 2000. №3. – С. 89-95.
Чанишева Г.І. Право працівників на інформацію і консультації: міжнародні стандарти та законодавство України //Вісник Університету внутрішніх справ: Зб. наук. праць. Вип. 12. Ч.І. – Харків, 2000. – С. 119-126.
Чанишева Г.І. Вирішення колективних трудових спорів як форма соціального партнерства //Вісник Університету внутрішніх справ: Зб. наук. праць. Вип. 13. – Харків, 2001. – С. 264-272.
Чанишева Г.І. Колективні трудові права за законодавством ЄС //Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. Вип. 9. – Одеса, 2000. – С. 37-44.
Чанишева Г.І. Соціальне партнерство в Україні: поняття, форми,
правове регулювання //Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 9. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. – С. 294-302.
Чанишева Г.І. Право на укладення колективних договорів: міжнародні стандарти та законодавство України //Вісник Запорізького юридичного інституту: Зб. наук. праць. – 2000. №3. – С. 48-60.
Чанишева Г.І. Колективні договори і угоди як форми соціального партнерства //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України: Науково-теоретичний журнал. – 2001. - №1. – С. 19-26.
Чанишева Г.І. Міжнародні стандарти права на свободу об’єднання і законодавство України //Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2000. №3. – С. 177-181.
Чанишева Г.І. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України //Право України. – 2000. №12. – С. 80-86.
Чанишева Г.І. Право на колективні переговори: міжнародні стандарти та законодавство України //Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. №12. – С. 46-50.
Чанишева Г. МОП: соціальні ініціативи у відповідь на глобалізацію //Право України. – 2001. №5. – С. 123-127.
Чанишева Г. Вплив міжнародних трудових норм на розвиток трудового права України (окремі питання) //Підприємництво, господарство і право. – 2001. №5. – С. 67-70.
Чанишева Г.І. Участь працівників в управлінні підприємством як форма соціального партнерства //Законодавство України: проблеми вдосконалення: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2001. – С. 187-199.
Чанишева Г.І. Міжнародні трудові норми про заборону статевої дискримінації та законодавство України //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. Вип. 10-11. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – С. 90-95.
Чанишева Г.І. Глобалізація прав людини у сфері праці //Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 11. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 332-334.
Чанишева Г.І. Сучасне трудове право як гарант забезпечення прав людини у сфері праці //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. Вип.12. – Одеса: Юрид. академія, 2001. – С. 221-227.
Чанишева Г.І. Європейські стандарти колективних трудових прав і законодавство України //Актуальні проблеми держави і права. Вип.11. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – С. 296-299.
Чанишева Г.І. Про застосування контракту у трудових відносинах //Республіканська науково-практична конференція “До нової України – шляхом реформ”. Секція економіки. Тези виступів. 14-16 березня 1992 р. /Відп. ред. В.М. Геєць та ін. – К.: НМК ВО, 1993. – С. 244-246.
Чанышева Г.И. Некоторые вопросы заключения договоров о труде с наемными работниками коллективных сельскохозяйственных предприятий //Аграрна реформа в Україні: економічні і правові проблеми. Матеріали круглого стола. Одеса, вересень 1993 р. – С. 41-44.
Чанишева Г.І. Реформа трудового законодавства України в умовах формування ринкових відносин //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні”. Частина І. Державотворчий процес і правосвідомість українського народу. – Одеса, 1996. – С. 121-123.
Чанишева Г.І. Окремі питання судового захисту трудових прав громадян //Матеріали науково-практичної конференції “Механізми захисту прав і свобод людини в Україні”. – Київ, Інститут адвокатури при Київському університеті імені Тараса Шевченка, 11-12 червня 1999 року. – С. 115-125.
Чанишева Г. Співвідношення категорій цивільних справ за позовами про захист від втручання в особисте і сімейне життя особи та справ про захист честі та гідності або ділової репутації особи //Матеріали науково-практичної конференції “Судова практика у справах за позовами до ЗМІ”. – Київ, Верховний Суд України, 13-14 травня 1999 року: У 2 т. – Київ: Міжнародний фонд “Відродження”, Інформаційний прес-центр IREX ПроМедіа, 1999. – Т.І. С. 67-78.
Чанишева Г.І. Правове забезпечення колективних трудових прав //Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000 /За ред. С.В. Ківалова, М.П. Орзіх. – Бібліотека журналу “Юридичний вісник”. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – С. 252-254.
Чанишева Г.І. Права людини у сфері праці //Соціальне партнерство – механізм реалізації прав людини, розбудови правової держави, громадянського суспільства. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник. – Київ, 2001. – С. 200-204.
Чанишева Г. Європейські стандарти трудових прав і законодавство України //Матеріали міжнародної наукової конференції “Європа – Японія – Україна: шляхи демократизації державно-правових систем “. Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 17-20 жовтня 2000 р. – С. 233-238.
Чанишева Г. Право на свободу об’єднання у сфері праці //Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод”. – Харків, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 19-20 жовтня 2000 р. – С. 81-83.
Чанишева Г. Конституційні засади регламентації парламентом колективних трудових прав //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Парламентаризм в Україні: теорія і практика”, присвяченій 10-річчю з дня проголошення незалежності України та 5-річчю з дня прийняття Конституції України. Київ, Верховна Рада України та Інститут законодавства, 26 червня 2001 року. – С. 625- 629.
Чанишева Г. Конституційні засади утвердження і забезпечення колективних трудових прав //Матеріали наукової конференції “Конституція України – основа модернізації держави і суспільства”. Академія правових наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 21-22 червня 2001 року. – 0,4 д.а.
Чанишева Г.І. Організаційно-правові форми соціального партнерства у сфері праці //Соціальне партнерство – механізм реалізації прав людини, розбудови правової держави, громадянського суспільства. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник. – Київ, 2001. – С. 191-200.
