У дисертації досліджено основні концепти поетичної картини світу М.Гумільова крізь призму метафори. На основі аналізу метафоричних виразів у художній мові М.Гумільова виділено найбільш актуальні концепти поетичної картини світу автора: «я», «вона», слово, література. Вони входять у систему базових, універсальних, концептів, відбиваючи протиставлення «я – інший», «чоловік – жінка» і активізуючи знак духовної культури - слово. У центрі цієї системи знаходиться сама людина. Назви умовні, сутність концептів відображається в їх складній, неоднорідній структурі. В осмисленні визначених концептів М.Гумільова переважають індивідуальні асоціації, що виражається в поетиці художнього тексту: поет звертається до індивідуально-авторських метафор, які, ґрунтуючись на суб'єктивному, особистісному баченні світу, формують нові поняття, дають можливість проникнути в глибинні структури явищ. Цей вид тропу, включаючи в себе понятійну систему базових метафор, містить досвід безпосередніх відчуттів, що дає можливість виділити світоглядні константи поета. Допоміжні образи М.Гумільов обирає, як правило, з великої і різноманітної концептуалізованої зони природа. При цьому він збагатив національне бачення світу екзотичними образами і реаліями, пов'язаними передусім з «африканською» лінією в його творчості, а також з мотивом подорожей. Вони значно розширюють і поглиблюють значення концептів, роблять природу естетично значимою в поетичній картині світу автора. Використання метафор різних видів для формування концептів обумовлено складністю структури метафоричного концепту. У цілому для поетики М.Гумільова характерні складні тропи. У художній мові поета переважають поширені метафори, вони становлять приблизно третину від загальної кількості тропів – 37%. Найбільш уживані ці метафори у формуванні концептів слово та «вона», в аспекті осмислення метафоричних образів жінки. Поширені метафори виступають основним засобом реалізації концептів, розкриваючи відповідно психологічні характеристики жіночих образів та полісемантичність лексеми зі сфери творчості. Відсоткове співвідношення інших видів складних метафор від загальної кількості розглянутих прикладів у поезії М.Гумільова таке: розгалужені – 27% (використовуються переважно у формуванні концепту «я»), розгорнуті – 4%. Прості метафори широко застосовані у змалюванні традиційної принадності жінки. Цей вид метафори становить значну в кількісному відношенні групу (28% - прості метафори, 4% - метаморфози, які лише умовно розглянуто в системі метафоричних тропів). Мовні засоби творення метафор у поезії М.Гумільова різноманітні. Прості предикатні метафори втілюються переважно за допомогою різних форм ад’єктиву: прикметників, дієприкметників, ад'єктивних зворотів. Засоби реалізації простих суб'єктних метафор у поета представлені більш широко. У цій групі переважають генітивні конструкції, що виражаються сполученням іменників у називному і родовому відмінках. Автор широко вживає прикладки, особливо поширені; часто звертається до іменних метафор, виражених орудним і називним відмінком. Вони займають у реченні позицію предиката, іноді - звертання. Художній мові М.Гумільова властиві переважно складні метафори, у яких один концепт представлений кількома простими. Формально-семантичний аспект реалізації таких метафор надзвичайно широкий, але можна простежити певні закономірності. Поширені метафори (на них базуються і розгалужені), як правило, складаються з ряду предикатних, а також поєднують предикатні та суб'єктні метафори. В них із суб'єктом осмислення узгоджується метафоричний предикат і генітивна метафора, метафоричний епітет, орудний порівняння та ін., вони часто вживаються не самостійно, а в ряді однорідних членів, ускладнюючи троп. Серед поширених предикатних метафор найбільш уживані конструкції, що включають метафоричний предикат, який вказує на стан суб'єкта, та ад'єктив, який підкреслює його метафоричні властивості. Трапляються і складні метафори, виражені сполученням однорідних метафоричних предикатів. Визначення різних видів метафоричного переносу в процесі формування концептів в поезії М.Гумільова дозволяє зробити висновок, що метафора, відображаючи світоглядну позицію мовця, виступає основним засобом об`єктивації концептосистеми поетичної картини світу автора. |