У дисертаційній роботі на підставі клініко–лабораторних, функціональних, імунологічних, біохімічних досліджень, вивчення сурфактанта легень дано теоретичне узагальнення та нове рішення такого актуального завдання сучасної пульмонології, як встановлення ряду причин прогресування, удосконалення діагностики й лікування ХОЗЛ шляхом включення в комплекс лікування хворих вітчизняних препаратів уролесан та есмін. 1. Визначено окремі характерні системні прояви ХОЗЛ, які супроводжують наростання тяжкості перебігу: порушення мікроелементного складу сироватки крові (зменшення Fe, Zn на фоні зростання Cu, Co); форменних елементів (збільшення Co при паралельному зменшенні Fe, Zn та Cu, причому лише при ІІ стадії патології вміст останньої був в 1,95 рази (р<0,001) вищим від значень норми); бронхо-альвеолярного вмісту (зменшення Cu, на фоні зростання показників Fe, Zn). 2. Факторами, що сприяють становленню та збільшенню тяжкості ХОЗЛ є дисбаланс вмісту металоферментів у сироватці крові: зменшення активності вугільної ангідрази (р<0,001), насиченості трансферину залізом (р>0,05) на фоні зростання СМП254 (р<0,001), каталази (р<0,001) та активності церулоплазміну (р<0,001), причому вказані зміни прогресували паралельно до збільшення стадії патології. 3. Перебіг ХОЗЛ супроводжується дисфункцією активності моноцитів/макрофагів периферійної крові, що проявляється підвищенням рівнів спонтанної продукції ними ІЛ-1b, ІЛ-8 та різкими збільшенням вмісту ЛтВ4; прогресування тяжкості патології корелює із наростанням рівнів спонтанної продукції моноцитами/макрофагами крові ІЛ-1b (r=0,95; р<0,05), ІЛ-8 (r=0,91; р<0,05) та ЛтВ4 (r=0,87; р<0,05). 4. При порівняльній оцінці особливостей запального процесу в бронхах за даними фібробронхоскопії у хворих на ХОЗЛ виявляється збільшення інтенсивності ознак запального процесу та явищ атрофії слизової оболонки бронхів по мірі прогресування стадій патології. 5. Наростання тяжкості ХОЗЛ достовірно супроводжується збільшенням дефіциту вмісту поверхнево-активної фракції сурфактанта легень, вміст якої при І стадії є на 18,4% (р<0,05), при ІІ - на 30,1% (р<0,01), при ІІІ та ІV стадіях – на 48,5% (р<0,01) та 52,4% (р<0,05) нижчим рівня у групи контролю. 6. При традиційній базовій терапії ХОЗЛ поряд із відносною стабілізацією клініко-лабораторних та функціональних показників (р<0,05), зберігаються розлади функціональної активності моноцитів/макрофагів периферійної крові, сурфактантної системи легень та складу металоферментів, мікроелементів крові й бронхоальвеолярного вмісту. 7. Комплексна терапія з включенням вітчизняного препарату есмін частково компенсує порушення показників функції зовнішнього дихання (р<0,05), покращує клінічний перебіг захворювання, відновлює мікроелементний спектр сироватки й форменних елементів крові та бронхоальвеолярного вмісту (р<0,001), забезпечує достовірне збільшення в сироватці периферійної крові у 1,29 раза (р<0,001) карбоангідрази, в 1,12 раза (р<0,001) трансферину та зменшення в 1,22 раза (р<0,001) церулоплазміну на тлі помірного імуномодулюючого ефекту. 8. Включення до комплексної терапії ХОЗЛ препарату уролесан супроводжується деяким відновленням поверхнево-активної фракції системи сурфактанта легень до (9,3±0,4) мкмоль/л, (р<0,05); зменшує в 1,21 раза (р<0,001) вміст СМП254 та в 1,27 раза каталази (р<0,001) сироватки периферійної крові; сприяє достовірному відновленню показників функціональної активності моноцитів/макрофагів периферійної крові: ІЛ-1b до (69,08±4,75) пг/106 клітин, (р<0,05), ІЛ-8 до (0,157±0,018) нг/106 клітин, (р<0,05) та ЛтВ4 до (39,54±3,23) пг/мл, (р<0,05) хоча й не супроводжується повною компенсацією розладів мікроелементного спектру. 9. Поєднане застосування есміну та уролесану в комплексному лікуванні ХОЗЛ є найбільш ефективним, бо сприяє швидшому регресу клініко-лабораторної симптоматики на (3,25±0,40) дні, (p<0,05), кращому відновленню показників функції зовнішнього дихання (р<0,05) порівняно із хворими, котрі лікувалися за базовими схемами; компенсує розлади в спектрі мікроелементів сироватки, форменних елементах крові й у бронхоальвеолярному вмісті (р<0,001); нормалізує рівні металоферментів (р<0,001); збільшує функціональні можливості клітин фагоцитарного ряду шляхом модуляції спектру інтерлейкінів, максимально компенсуючи рівні ІЛ-1b до (58,35±4,03) пг/106 клітин, (р<0,05), ІЛ-8 до (0,121±0,010) нг/106 клітин, (р<0,05) та ЛтВ4 до (34,03±2,15) пг/мл, (р<0,05); відновлює вміст поверхнево-активної фракції сурфактанта легень до (9,8±0,2) мкмоль/л, (р<0,05). |