Рябоконь Олена Вячеславівна. Клініко-патогенетична оцінка імунних і нейроендокринних змін та їх медикаментозна корекція при хронічному гепатиті С : Дис... д-ра наук: 14.01.13 - 2006.
Анотація до роботи:
Рябоконь О.В. Клініко-патогенетична оцінка імунних і нейроендокринних змін та їх медикаментозна корекція при хронічному гепатиті С. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського МОЗ України, Київ, 2006.
У дисертаційній роботі представлені результати дослідження клініко-патогенетичних ланок хронічного гепатиту С. На основі результатів комплексного вивчення імунного та нейроендокринного статусу розроблено імуно-нейроендокринну концепцію прогресування ХГC, в основі якої лежать зміни залежно від реплікативної активності вірусу ГC, виразності фіброзу печінки за даними морфологічного дослідження гепатобіоптатів і наявністі впливів додаткових шкідливих факторів довкілля (шкідливі умови праці на промислових підприємствах, зловживання алкоголем). Розроблено критерії неінвазивної діагностики стадії фіброзу печінки у хворих на ХГС. Запропоновані імуно-нейроендокринні критерії прогнозування ефективності інтерферонотерапії у хворих на хронічний гепатит С. Обґрунтовано оптимізацію терапії лафероном шляхом комбінації з препаратом патогенетичної дії (урсофальк) пацієнтам, які мають тривалий вплив шкідливих умов праці на промислових підприємствах.
На підставі вивчення імуно-нейроендокринного статусу у хворих на ХГС представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми оцінки перебігу ХГС й оптимізації ІФН-терапії. Показано, що прогресування ХГС обумовлено розвитком імунодепресії Т-клітинної ланки імунітету за активації гуморальної, наявністю дисбалансу продукції цитокінів, у поєднанні зі зміною функціональної активності ВНС із зниженням потужності ВРС і розвитком вегетативного дисбалансу у бік ваготонії, зниженням активності симпатоадреналавої системи. Виявлено взаємозв’язок між цитокіновим профілем, параметрами нейроендокринного статусу і стадією фіброзу печінки за даними морфологічного дослідження гепатобіоптатів. Виразність зрушень у показниках імуно-нейроендокринного статусу й результати ІФН-терапії у хворих на ХГС залежать від наявності додаткового впливу шкідливих факторів виробництва і алкоголю. Обґрунтовано оптимізацію лікування шляхом комбінації ІФН- (лаферону) із препаратом патогенетичної дії (урсофальком), що дає можливість підвищити ефективність терапії насамперед тих хворих на ХГС, які зазнали тривалий вплив шкідливих факторів в умовах промислового виробництва, й попередити прогресування захворювання.
1. Основними показниками прогресування ХГС є зниження вмісту в крові лімфоцитів з експресією CD16+, CD4+, CD8+,CD3+, цитокінів ІЛ-12, ІЛ-2, ІЛ-6, загальної потужності ВРС із розвитком дисбалансу у бік ваготонії за рахунок переважного падіння потужності симпатичного спектра і зниження вмісту депонованих в еритроцитах катехоламінів, при активації гуморального імунітету – підвищенні кількості CD20+-лімфоцитів, ІЛ-4, IgM, IgG. Збільшення вмісту в сироватці крові TGF-1 і ІЛ-4 відображає активацію фіброгенезу в печінці й корелює зі стадією фіброзу печінки.
2. ХГС при реплікативній активності збудника, підтвердженій виявленням HCV-RNA у крові, характеризується вірогідно найнижчим вмістом відносної кількості лімфоцитів крові з CD16+, CD3+, CD4+, абсолютної кількості CD16+, CD3+, CD4/CD8, ІЛ-12, ІЛ-2, ІЛ-6, потужності ВРС у всіх ділянках спектра, концентрації депонованих в еритроцитах катехоламінів при найвищому вмісті TGF-1, IgM, порівняно з цими показниками за відсутністю HCV-RNA у крові.
3. У хворих на ХГС із підвищеною активністю АлАТ у сироватці крові відносна й абсолютна кількість CD3+-, CD4+-лімфоцитів, імунорегуляторний індекс CD4/CD8, вміст ІЛ-12, ІЛ-2, потужність ВРС у ділянках загального спектра, дуже низьких і низьких частот, концентрація депонованих еритроцитарних карехоламінів вірогідно нижче, а відносна кількість CD20+-лімфоцитів, вміст ІЛ-4, TGF-1, IgM, IgG вірогідно вище, ніж у пацієнтів з нормальною активністю цього ферменту.
4. У робітників промислових підприємств (металургійних та коксохімічних заводів) із шкідливими умовами праці ХГС характеризується найбільшими зрушеннями імунного й нейроендокринного статусу порівняно з хворими без впливу цих факторів. Вірогідно знижені абсолютна кількість CD4+- й CD8+-лімфоцитів, ІЛ-12, показники загальної потужності, потужності спектра гуморальних впливів й концентрація депонованих в еритроцитах катехоламінів та підвищений вміст CD20+-лімфоцитів, ІЛ-4, IgG й TGF-1.
5. ХГС у пацієнтів, які зловживають алкоголем, характеризується найнижчими відносною кількістю CD3+-, CD4+-, CD8+- й абсолютною кількістю CD4+-лімфоцитів, CD4/CD8, ІЛ-12, показниками ВРС у ділянках загального спектра, гуморальних впливів, симпатичної і парасимпатичної активності, підвищенням вмісту ІЛ-4, IgG й TGF-1 і частки симпатичних впливів у загальному спектрі вегетативної регуляції.
6. Монотерапія лафероном протягом 6 місяців супроводжується формуванням первинної повної ремісії у 31,3 %, первинної біохімічної ремісії без вірусологічної відповіді – у 35,4 %, первинної вірусологічної ремісії за відсутності біохімічної відповіді – у 2,0 %, відсутністю первинної ремісії – у 31,3 %; стійкої повної – у 13,9 %, стійкої біохімічної ремісії без вірусологічної відповіді – у 27,8 %, відсутністю стійкої ремісії – у 58,3 % хворих на ХГС. Підвищення абсолютної кількості лімфоцитів з експресією антигенів CD16+, CD4+ і вмісту цитокінів ІЛ-2, ІЛ-12, потужності ВРС у всіх досліджуваних ділянках спектра, що поєднується з підвищенням індексу вегетативного балансу й вмісту депонованих в еритроцитах катехоламінів, за зменшення експресії CD20+ на фоні монотерапії лафероном супроводжується формуванням первинної повної й первинної біохімічної ремісії.
7. У хворих на ХГС, які працюють на промислових підприємствах із шкідливими умовами праці, менша частота досягнення первинної повної ремісії (33,3 проти 37,0 %), первинної біохімічної ремісії без вірусологічної відповіді (16,7 проти 48,1 %), стійкої повної ремісії (8,3 проти 26,6 %), стійкої біохімічної ремісії без вірусологічної відповіді (16,7 проти 46,7 %) після 6-ти місячного курсу монотерапії лафероном, порівняно з пацієнтами, які не піддані впливу вказаних факторів. У хворих на ХГС, які тривалий час працювали в шкідливих умовах виробництва, після закінчення ІФН-терапії вміст ІЛ-12, потужність спектрів гуморальних впливів, парасимпатичної активності й вміст депонованих еритроцитарних катехоламінів залишаються нижче, а вміст ІЛ-4, TGF-1, IgG вище, ніж у пацієнтів, котрі не мали зазначеного впливу.
8. У хворих на ХГС, які до лікування зловживали алкоголем, рідше вдається досягти первинну повну (11,1 проти 37,0 %), первинну біохімічну (22,2 проти 48,1 %), стійку повну (не формується взагалі – проти 26,6 %), стійку біохімічну (11,1 проти 46,7 %) ремісії після 6-тимісячного курсу моно-ІФН-терапії, порівняно з пацієнтами, які не зазнавали впливу етанолу. У хворих на ХГС з цим обтяженим анамнезом після закінчення ІФН-терапії відносний вміст CD16+-, CD3+-, CD4+-, CD8+-лімфоцитів, CD4/CD8, вміст ІЛ-12, ІЛ-2, ІЛ-6, показники загальної потужності ВРС, гуморальних впливів, симпатичної і парасимпатичної активності, вміст депонованих в еритроцитах катехоламінів нижче, а відносний вміст CD20+-лімфоцитів, вміст ІЛ-4, TGF-1, IgM й IgG вище порівняно з показниками у пацієнтів, які не зловживали алкоголем.
9. Комбінована терапія лафероном з урсофальком порівняно з монотерапією лафероном у хворих на ХГС є більш ефективною: частіше реєструється стійка вірусологічна (30,0 проти 13,9 %, Р<0,05) і стійка біохімічна (73,3 проти 41,7 %, Р<0,01) відповідь, рідше виникають побічні ефекти і поліпшується переносність терапії. Лікування лафероном з урсофальком, порівняно з монотерапією лафероном, супроводжується більшими зрушеннями показників імуно-нейроендокринного статусу, що підтверджується вищими відносною та абсолютною кількістю CD16+- й CD8+-, абсолютною кількістю CD3+- й CD4+-лімфоцитів у крові, ІЛ-12 й ІЛ-2, показниками загальної потужності ВРС, гуморальних впливів, симпатичної активності, часткою симпатичної активності в загальному спектрі вегетативної регуляції, вмістом депонованих в еритроцитах катехоламінів після проведеного лікування.
10. У хворих на ХГС, які зазнали тривалого впливу шкідливих факторів в умовах промислового виробництва, більш ефективною є комбінована терапія лафероном з урсофальком, порівняно з монотерапією лафероном: частіше реєструється стійка біохімічна (70,0 проти 25 %, Р<0,01) відповідь на лікування.
Публікації автора:
1. Рябоконь О.В. Вміст CD16+ лімфоцитів у хворих на хронічний гепатит С залежно від реплікативної активності вірусу // Інфекційні хвороби. – 2002. – № 4. – С. 26-28.
2. Рябоконь Е.В. Клинико-эпидемиологическая характеристика гепатита С у больных с репликативной активностью вируса // Сучасні інфекції. – 2002. – №4. – С. 45-49.
3. Рябоконь Е.В. Оценка клеточных показателей иммунного статуса больных с различными формами HCV-инфекции // Сучасні інфекції. – 2003. – № 1. – С. 19-24.
4. Рябоконь О.В. Вміст у сироватці крові імуноглобулінів класів A, M, G у хворих з різними формами HCV-інфекції // Медичні перспективи. – 2003. – Том VIII, № 3, Ч.1. – С. 81-84.
5. Рябоконь Е.В. Эффективность интерферонотерапии у больных хроническим гепатитом С при наличии вредных факторов невирусного генеза // Запорожский медицинский журнал. – 2004. – № 4. – 48-51.
6. Рябоконь Е.В. Влияние вредных факторов невирусного генеза на показатели вариабельности ритма сердца, содержание кортизола в сыворотке крови и депонированных в эритроцитах катехоламинов у больных хроническим гепатитом С // Сучасні інфекції. – 2005. – № 1. – С. 30-36.
7. Рябоконь О.В. Вплив інтерферонотерапії на показники варіабельності ритму серця, вміст кортизолу в сироватці крові і депонованих в еритроцитах катехоламінів у хворих на хронічний гепатит С за наявності шкідливих факторів невірусного ґенезу // Лабораторна діагностика. – 2005. – № 1. – С. 20-24.
8. Рябоконь Е.В. Сравнительный анализ эффективности и влияния на показатели нейроэндокринного статуса монотерапии “Лафероном” и комбинации его с “Урсофальком” у больных хроническим гепатитом С // Запорожский медицинский журнал. – 2005. – № 1. – С. 77-80.
9. Рябоконь О.В. Цитокіновий статус у хворих на хронічний гепатит С при різних результатах інтерферонотерапії // Інфекційні хвороби. – 2005. – № 2. – С. 12-15.
10. Андрейчин М.А., Рябоконь О.В. Вплив шкідливих факторів виробничого і невиробничого характеру на субпопуляційний склад лімфоцитів крові та вміст цитокінів у хворих на хронічний гепатит С // Інфекційні хвороби. – 2004. – №3. – С. 19-24. Здобувачем проведено аналіз літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних та написання статті.
11. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М. Показники клітинного імунітету у хворих на хронічний гепатит С з різним рівнем активності трансаміназ у сироватці крові // Запорожский медицинский журнал. – 2003. – № 4. – С. 7-9. Дисертантом проведено забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних та підготовка статті до друку.
12. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М. Вміст у сироватці крові цитокінів Тх1 та Тх2 типів у хворих на хронічний гепатит С залежно від репликативної активності вірусу // Лабораторна діагностика. – 2002. – №4. – С. 11-13. Здобувачем проведено аналіз літератури, забір матеріалу, брала участь в статистичній обробці отриманих даних та написанні статті.
13. Колесник Ю.М., Рябоконь Е.В. Показатели иммунного статуса у больных HCV-инфекцией в зависимости от репликативной активности вируса // Запорожский медицинский журнал. – 2002. – №5. – С. 10-14. Здобувачем проведено аналіз даних літератури, забір матеріалу, статистична обробка, написання статті.
14. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М. Клініко-імунологічна характеристика різних форм HCV-інфекції // Інфекційні хвороби. – 2002. – №3. – С. 9-11. Дисертантом проведено аналіз літератури, набір матеріалу, статистична обробка отриманих даних, написання статті.
15. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М., Туманський В.О. Вміст трансформуючого фактору росту 1 і інтерлейкіну-6 у сироватці крові хворих на HCV-інфекцію // Лабораторна діагностика. – 2003. – № 3. – С. 6-9. Здобувачем проведено аналіз даних літератури, забір матеріалу, брала участь в статистичній обробці отриманих даних та написанні статті.
16. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М. Показники варіабельності ритму серця у хворих на хронічний гепатит С // Інфекційні хвороби. – 2003. – № 4. – С. 12-15. Дисертантом проведено аналіз літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних та підготовка статті до друку.
17. Рябоконь Е.В., Колесник Ю.М. Показатели вариабельности ритма сердца у больных хроническим гепатитом С при разной активности трансфераз в сыворотке крови // Запорожский медицинский журнал. – 2004. – Т.1, № 1. – С. 12-15. Здобувачем проведено аналіз літератури, забір матеріалу та написання статті.
18. Рябоконь Е.В., Колесник Ю.М. Показатели вариабельности ритма сердца и содержание катехоламинов в эритроцитах периферической крови у больных разными формами гепатита С // Сучасні інфекції. – 2003. – № 4. – С. 28-33. Здобувачем проведено аналіз даних літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних, написання статті.
19. Рябоконь Е.В., Колесник Ю.М. “Лаферон” в терапии больных хроническим гепатитом С и влияние его на показатели иммунного статуса // Запорожский медицинский журнал. – 2005. – № 2. – С. 5-8. Дисертантом проведено аналіз літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних та підготовка статті до друку.
20. Андрейчин М.А., Рябоконь Е.В. Вплив урсофальку в комбінації з лафероном на субпопуляційний склад лімфоцитів крові та вміст цитокінів у хворих на хронічний гепатит С // Інфекційні хвороби. – 2004. – № 4.– С. 26-31. Здобувачем проведено аналіз літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних, брала участь в написанні статті.
21. Колесник Ю.М., Рябоконь Е.В., Ипатова Д.П. Показатели иммунно-нейроэндокринного статуса у больных хроническим гепатитом С и их динамика на фоне противовирусного лечения // Запорожский медицинский журнал. – 2005. – № 3. – С. 58-60. Здобувачем проведено аналіз даних літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних та підготовка статті до друку.
22. Рябоконь О.В., Андрейчин М.А., Колесник Ю.М. Показники нейроендокринного статусу в оцінці ефективності інтерферонотерапії хворих на хронічний гепатит С // Інфекційні хвороби. – 2005. – № 3. – С. 39-42. Здобувачем проведено аналіз даних літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних, написання статті.
23. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М., Іпатова Д.П. Ефективність противірусної терапії у хворих на хронічний гепатит С // Інфекційні хвороби. – 2003. – № 3. – С. 15-20. Дисертантом проведено забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних, написання статті.
25. Деклараційний патент 68994 А. Україна, МПК 7 А61В5/145. Спосіб діагностики ступеня фіброзу печінки / Рябоконь О.В., Колесник Ю.М., Туманський В.О. – № 20031110626; Заявл. 25.11.2003; Опубл. 16.08.2004. – Бюл. № 8. Дисертантом розроблено та впроваджено спосіб.
26. Деклараційний патент 68233 А. Україна, МПК 7 А61К38/00. Спосіб лікування хронічного гепатиту С / Рябоконь О.В. – № 20031110627; Заявл. 25.11.2003; Опубл. 15.07.2004. – Бюл. № 7.
27. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М. Цитокіновий статус хворих хронічним гепатитом С у залежності від активності амінотрансфераз // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами: Матеріали VI з’їзду інфекціоністів України, 25-27 вересня 2002 року, м. Одеса. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 194-195. Здобувачем проведено аналіз літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних та підготовка тез до друку.
28. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М., Андрейчин М.А. Імунний статус у хворих на хронічний гепатит С // Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни: Матеріали науково-практичної конференції, 18-19 листопада 2004 року, м. Львів. – Львів, 2004. – С. 75-76. Здобувачем проведено забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних, написання тез.
29. Рябоконь Е.В., Колесник Ю.М. Показатели нейроэндокринного статуса у больных хроническим гепатитом С // Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, 31 березня – 1 квітня 2005 року, м. Харків. – Харків, 2005. – С. 186-187. Дисертантом проведено аналіз даних літератури, забір матеріалу, статистична обробка даних та підготовка тез до друку.
30. Рябоконь О.В. Інтерферонотерапія хворих на хронічний гепатит С: фактори, що впливають на результати лікування // Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз: Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 5-6 травня 2004 року, м. Тернопіль. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С. 180-182.
31. Рябоконь О.В. Показники імунно-нейроендокринної регуляції при хронічному гепатиті С та їх роль в ефектах інтерферонотерапії // Сучасні методи діагностики та лікування хронічних гепатитів, цирозів, гепатогенної виразки, портальних гастропатій та енцефалопатій у клініці внутрішніх та хірургічних хвороб: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 60-річчю УжНУ, 14-16 жовтня 2005 року, м. Ужгород. – Ужгород, 2005. – С. 92-95.
32. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М. Динаміка імунологічних показників у хворих на хронічний гепатит С при лікуванні інтерфероном // Керовані інфекції: Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 14-15 травня 2003 року, м. Івано-Франківськ. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 286-288. Здобувачем проведено аналіз літератури, забір матеріалу, статистична обробка даних, написання тез.
33. Рябоконь О.В., Андрейчин М.А., Колесник Ю.М. Показники імунного статусу та їх значення для оцінки ефективності інтерферонотерапії у хворих на хронічний гепатит С // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб: Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 30 травня – 1 червня 2005 року, м. Тернопіль. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – С. 307-309. Дисертантом проведено аналіз даних літератури, забір матеріалу, статистична обробка отриманих даних, підготовка тез до друку.
34. Рябоконь О.В., Колесник Ю.М., Туманський В.О. Спосіб діагностики ступеня фіброзу печінки // Реєстр галузевих нововведень. – Випуск 22-23. – Київ, 2005. – Реєстр. № 50/22/05. Дисертантом розроблено та впроваджено спосіб.
35. Рябоконь О.В. Спосіб лікування хронічного гепатиту С // Реєстр галузевих нововведень. – Випуск 22-23. – Київ, 2005. – Реєстр. № 51/22/05.
